Відмінності між версіями «Гурин Василь Арсентійович»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[File:Гурин.jpg|thumb|Гурин Василь Арсентійович]] | [[File:Гурин.jpg|thumb|Гурин Василь Арсентійович]] | ||
{{Othernames|Гурин}} | |||
'''Васи́ль Гу́рин''' — [[доктор технічних наук]], [[професор]], ректор [[Національний університет водного господарства та природокористування|Національного університету водного господарства та природокористування]] (НУВГП)до 2012 р. «[[Заслужений діяч науки і техніки України]]»<ref>Указ [[Президент України|Президента України]] від 14 травня 2008</ref>. | |||
== Короткий життєпис == | |||
Народився в липні 1949 р. у с. Друхів Березнівського району Рівненської області. | |||
У 1966 р. вступив на гідромеліоративний факультет Українського інституту інженерів водного господарства, закінчивши який, здобув кваліфікацію інженера-гідротехніка. Свій трудовий шлях Василь Арсентійович розпочав на виробництві в Хабаровському краї (Росія) майстром дільниці, головним інженером, а згодом став виконувати обов'язки начальника Унгунського БМУ тресту «Біробіджанводбуд», де працював до 1975 р. | |||
Роботу в Українському інституті інженерів водного господарства розпочинав з науково-дослідного сектору. Обіймав посади інженера та старшого інженера (1975–1976 рр.), а протягом 1976–1980 рр. — старшого наукового співробітника. | |||
З 1980 р. В. А. Гурин працює на викладацькій роботі: асистентом, старшим викладачем, доцентом, професором, а з 1994 р. — завідувачем кафедри експлуатації гідромеліоративних систем. Обіймав посаду проректора з міжнародних і регіональних зв'язків (1999–2002 рр.), не полишаючи завідування кафедрою. За короткий період роботи на цій посаді в університеті було створено Центр міжнародних і регіональних зв'язків, мережу навчально-консультаційних центрів (Кримський, Слов'янський, Прилуцький). | |||
== Праці == | |||
Василь Гурин — автор понад 200<ref>[http://nuwm.rv.ua/newspaper/ts2073.php Ректор заслужений діяч науки і техніки]</ref> наукових праць, в тому числі 76 винаходів. | |||
Гурин вперше провів системні дослідження аварійних відмов трубопровідної мережі [[зрошувальна система|зрошувальних систем]], розробив методику розрахунку [[надійність|надійності]] складних зрошувальних систем та цементно-піщану [[ізоляція|ізоляцію]] внутрішніх стінок [[водопровідні труби|водопровідних труб]] періодичного режиму подачі води, способів і пристроїв попередження [[гідравлічний удар|гідравлічного удару]] в трубопровідній мережі, гасителі [[вібрація|вібрації]], нову конструкцію зрошувальної системи з водопідпірними колонами. Вчений виконав фундаментальні дослідження опору [[засувка|засувок]] для мережі, розробив відомчі норми і рекомендації з експлуатації закритої мережі, догляду за [[річка]]ми. | |||
== Наукові інтереси == | |||
Сфера наукових інтересів — дослідження надійності роботи закритих трубопровідних систем, розроблення нових конструкцій систем, удосконалення діючих систем зрошення і осушення, а також дослідження зовнішніх впливів на зміну властивостей води і матеріалів на її основі. | |||
== Відзнаки і нагороди == | |||
Нагороджений знаками «[[Винахідник СРСР]]», «[[Відмінник освіти]]». | |||
== | == Родинне життя == | ||
Під час перебування на роботі у Хабаровському краї (Росія) Василь Арсентійович зустрів свою майбутню дружину — Кирилову Антоніну Дмитрівну. Вони одружилися у лютому 1974 року і уже 3 листопада цього ж року на світ з'явилася перша донька Гуріних -Оксана. А через 6 років, у 1980 році, подружжя раділо появі другої доньки Ольги. Дівчата швидко росли і радували батьків талантами і досягненнями. У 1996 році старша донька Оксана виходить заміж і через 2 роки народжує доньку Вікторію. А у 2005 році світ побачив другу внучку Василя Арсентійовича — Анастасію. | |||
== | == Посилання == | ||
* [http://nuwm.rv.ua/newspaper/ts2073.php Ректор заслужений діяч науки і техніки] | |||
* [http://nuwm.rv.ua/pages/huryn/index.html Веб-сторінка Гурина В. А.] | |||
== Примітки == | |||
{{reflist}} | |||
[[Категорія:Народились 1949]] | |||
[[Категорія:Уродженці Березнівського району]] | |||
[[Категорія:Українські науковці]] | |||
[[Категорія:Ректори України]] | |||
[[Категорія:Заслужені діячі науки і техніки України]] | |||
[[Категорія:Винахідники]] | |||
[[Категорія:Доктори технічних наук]] | |||
[[Категорія:Національний університет водного господарства та природокористування]] | |||
{{ukr-sci-stub}} | |||
Версія за 17:07, 7 листопада 2017
Шаблон:Othernames Васи́ль Гу́рин — доктор технічних наук, професор, ректор Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП)до 2012 р. «Заслужений діяч науки і техніки України»[1].
Короткий життєпис
Народився в липні 1949 р. у с. Друхів Березнівського району Рівненської області.
У 1966 р. вступив на гідромеліоративний факультет Українського інституту інженерів водного господарства, закінчивши який, здобув кваліфікацію інженера-гідротехніка. Свій трудовий шлях Василь Арсентійович розпочав на виробництві в Хабаровському краї (Росія) майстром дільниці, головним інженером, а згодом став виконувати обов'язки начальника Унгунського БМУ тресту «Біробіджанводбуд», де працював до 1975 р.
Роботу в Українському інституті інженерів водного господарства розпочинав з науково-дослідного сектору. Обіймав посади інженера та старшого інженера (1975–1976 рр.), а протягом 1976–1980 рр. — старшого наукового співробітника.
З 1980 р. В. А. Гурин працює на викладацькій роботі: асистентом, старшим викладачем, доцентом, професором, а з 1994 р. — завідувачем кафедри експлуатації гідромеліоративних систем. Обіймав посаду проректора з міжнародних і регіональних зв'язків (1999–2002 рр.), не полишаючи завідування кафедрою. За короткий період роботи на цій посаді в університеті було створено Центр міжнародних і регіональних зв'язків, мережу навчально-консультаційних центрів (Кримський, Слов'янський, Прилуцький).
Праці
Василь Гурин — автор понад 200[2] наукових праць, в тому числі 76 винаходів.
Гурин вперше провів системні дослідження аварійних відмов трубопровідної мережі зрошувальних систем, розробив методику розрахунку надійності складних зрошувальних систем та цементно-піщану ізоляцію внутрішніх стінок водопровідних труб періодичного режиму подачі води, способів і пристроїв попередження гідравлічного удару в трубопровідній мережі, гасителі вібрації, нову конструкцію зрошувальної системи з водопідпірними колонами. Вчений виконав фундаментальні дослідження опору засувок для мережі, розробив відомчі норми і рекомендації з експлуатації закритої мережі, догляду за річками.
Наукові інтереси
Сфера наукових інтересів — дослідження надійності роботи закритих трубопровідних систем, розроблення нових конструкцій систем, удосконалення діючих систем зрошення і осушення, а також дослідження зовнішніх впливів на зміну властивостей води і матеріалів на її основі.
Відзнаки і нагороди
Нагороджений знаками «Винахідник СРСР», «Відмінник освіти».
Родинне життя
Під час перебування на роботі у Хабаровському краї (Росія) Василь Арсентійович зустрів свою майбутню дружину — Кирилову Антоніну Дмитрівну. Вони одружилися у лютому 1974 року і уже 3 листопада цього ж року на світ з'явилася перша донька Гуріних -Оксана. А через 6 років, у 1980 році, подружжя раділо появі другої доньки Ольги. Дівчата швидко росли і радували батьків талантами і досягненнями. У 1996 році старша донька Оксана виходить заміж і через 2 роки народжує доньку Вікторію. А у 2005 році світ побачив другу внучку Василя Арсентійовича — Анастасію.
Посилання
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 14 травня 2008
- ↑ Ректор заслужений діяч науки і техніки