Відмінності між версіями «Англійська мова»

Матеріал з Wikiситет
Перейти до навігації Перейти до пошуку
 
(Не показано 12 проміжних версій цього користувача)
Рядок 18: Рядок 18:
== Історія ==
== Історія ==
Традиційно вважається, що вона пройшла через чотири стадії протягом останніх півтори тисяч років:
Традиційно вважається, що вона пройшла через чотири стадії протягом останніх півтори тисяч років:
* староанглійска або англосаксонська ([[500]]-[[1050]]), корені якої відносять до діалектів поселенців ([[юти|ютів]], [[сакси|саксів]], [[англи|англів]] і [[фриски|фрисків]]), які захопили територію сучасної [[Англія|Англії]];
* староанглійська або англосаксонська ([[500]]-[[1050]]), корені якої відносять до діалектів поселенців ([[юти|ютів]], [[сакси|саксів]], [[англи|англів]] і [[фриски|фрисків]]), які захопили територію сучасної [[Англія|Англії]];
* середньоанглійська ([[1050]]-[[1550]]), яка перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в [[1066]] році) і церковної латини;
* середньоанглійська ([[1050]]-[[1550]]), яка перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в [[1066]] році) і церковної латини;
*рання сучасна англійська  ([[1550]]-[[1700]]), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської;
*рання сучасна англійська  ([[1550]]-[[1700]]), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської;
*пізня сучасна англійська (починаючи з [[1700]]), містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови.  
*пізня сучасна англійська (починаючи з [[1700]]), містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови.  


1. Староанглійський період (5—11 ст.)формування мови англ. народності. Староангл. мова виникає на території Британії внаслідок розвитку діалектів пн.-герм. племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в 5 ст. до Британії і злилися з кельтським населенням. В Англії зароджуються феод. відносини, виникають окремі королівства і формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи на Рутвельському хресті, поема «Беовульф» та ін.) датуються 7—8 ст. З проникненням до Англії християнства (6 ст.) лат. алфавіт заміняє руни. Староангл. мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад — в основному давньо-герм., з незначними кельт, і лат. запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) А. м. поповнюється скандінавськими геогр. назвами, військ. термінами, сусп.-побутовою лексикою.  
=== Староанглійський період (V-XI) ===
У староанглійський період формування мови англійської народності (5—11 ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів півнісно-германських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в 5 ст. до Британії і злилися з кельтським населенням,  виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини, виникають окремі королівства і формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи на [[Рутвельський хрест|Рутвельському хресті]], поема «[[Беовульф]]» та ін.) датуються 7—8 ст. З проникненням до Англії [[християнство|християнства]] (6 ст.) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, [[дифтонг]]ів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих [[афікс]]ів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад — в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії [[Данія|Данією]] ([[1017]]) англійська мова поповнюється [[скандинавія|скандинавськими]] географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою.  


2. Середньоанглійський період (11 — 14 ст.) — розвиток мови англ. народності.
=== Середньоанглійський період (XI-XIV ст.) ===
В кін. 11 і на початку 12 ст. в Англії посилюється процес феодалізації, якому сприяє завоювання країни норманами (1066), і норманський діалект франц. мови стає офіційною мовою Англії. Але народ зберігає рідну мову. Понад два століття в Англії існує двомовність, внаслідок чого лексика А. м. в значній мірі поповнюється запозиченнями з франц. мови. На поч. 15 ст. А. м. витісняє французьку з основних сфер держ. та політ. життя і стає панівною в країні. В цей час в Англії ще існують діалекти староангл. мови, риси яких відбиті в писемних пам'ятках, особливо з 13 ст. Найвизначнішою пам'яткою цього періоду є твори видатного англ. поета Джефрі Чосера, які сприяли поширенню літ. А. м. Особливістю А. м. на той період був поступовий перехід від флективної до аналітичної будови. Зв'язок між словами починає здійснюватися переважно за допомогою прийменникових конструкцій і службових слів. Відбувається ряд змін у системі голосних, скорочується кількість відмін, руйнується категорія роду, спрощується система класифікації дієслів. У системі дієвідмінювання виникають нові аналітичні форми, стає помітною тенденція до сталого порядку слів.
Середьонаглійський період розвитку мови англійської народності простягається від 11 до 14 ст.


3. Період формування англійської національної мови (15— 16 ст.) — час, коли в Англії починається розклад феод. системи та інтенсивний розвиток товарно-грош. відносин. Внаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії Лондон в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою нац. мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку нац. мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм нац. А. м. відіграв Уїльям Кекстон, який запровадив книгодрукування в Англії (1476), чим сприяв закріпленню орфографії, яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літ.-мовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку бурж. гуманізму, формування нац. самосвідомості англ. народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжн. зносин Англії — починається новий потік запозичень з італ., грец., ісп. та ін. мов. У фонетиці визначним явищем є т. з . «зсув голосних» і ряд ін. особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і орфоепією. У морфології триває процес відмирання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-з); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучас. А. м.
В кінці 11 і на початку 12 ст. в Англії посилюється процес феодалізації, якому сприяє завоювання країни [[нормани|норманами]] ([[1066]]), і норманський діалект французької мови стає офіційною мовою Англії. Але народ зберігає рідну мову. Понад два століття в Англії існує [[двомовність]], внаслідок чого лексика англійської мови в значній мірі поповнюється запозиченнями з французькохї. На початку 15 ст. англійська мова витісняє французьку з основних сфер державного та політичного життя і стає панівною в країні. В цей час в Англії ще існують діалекти староанглійської мови, риси яких відбиті в писемних пам'ятках, особливо з 13 ст. Найвизначнішою пам'яткою цього періоду є твори видатного англійського поета [[Чосер Джефрі|Джефрі Чосера]], які сприяли поширенню літературної англійської мови. Її особливістю на той період був поступовий перехід від флективної до аналітичної будови. Зв'язок між словами починає здійснюватися переважно за допомогою прийменникових конструкцій і службових слів. Відбувається ряд змін у системі голосних, скорочується кількість відмін, руйнується категорія роду, спрощується система класифікації дієслів. У системі дієвідмінювання виникають нові аналітичні форми, стає помітною тенденція до сталого порядку слів.


4. Новоанглійський період (17—20 ст.) остаточне формування і розвиток нац. А. м. Закріпленню сталих норм літ. мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і ряд словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Внаслідок колоніальної експансії Англії А. м. проникав (з 17 ст.) до Америки, Ірландії, Австралії, Нової Зеландії та ін. країн. В А. м. далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, напр., прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні. Хоч А. м. протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, проте вона й тепер зберігає всі осн. риси групи германських мов.
=== Період формування англійської національної мови (XV-XVI ст.) ===
У цей період в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Внаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії [[Лондон]] в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв [[Кекстон Уїльям|Уїльям Кекстон]], який запровадив книгодрукування в Англії ([[1476]]), чим сприяв закріпленню [[орфографія|орфографії]], яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії — починається новий потік запозичень з [[італійська мова|італійської]], [[грецька мова|грецької]], [[іспанська мова|іспанської]] та інших мов. У [[фонетика|фонетиці]] визначним явищем є так званий «зсув голосних» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і [[орфоепія|орфоепією]]. У [[морфологія|морфології]] триває процес відмирання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-з); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови.
 
=== Новоанглійський період (XVII-XX ст.) ===
У цей період відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і ряд словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Внаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) до [[Америка|Америки]], [[Ірландія|Ірландії]], [[Австрія|Австралії]], [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]] та ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні.  
 
Хоч англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, проте вона й тепер зберігає всі основні риси групи германських мов.




Рядок 44: Рядок 51:


* {{УРЕ}}
* {{УРЕ}}
{{Шаблон:Германські мови}}
{{Мови ЄС}}
{{Мови ЄС}}


{{Вікіфікувати}}
== Ресурси інтернету ==
 
* [http://itcansay.com More than 20000 English words recorded by a native speaker]
== Ресурси інтернет ==
 


{{InterWiki|en||англійською|}}  
{{InterWiki|en||англійською|}}  


[[Категорія:Германські мови]]
[[Категорія:Західногерманські мови]]
[[Категорія:Англійська мова]]
[[Категорія:Англійська мова|*]]
[[Категорія:Англія]]
[[Категорія:Англія]]


Рядок 63: Рядок 69:
[[ang:Nīwu Englisc sprǣc]]
[[ang:Nīwu Englisc sprǣc]]
[[ar:لغة إنجليزية]]
[[ar:لغة إنجليزية]]
[[arc:ܠܫܢܐ ܐܢܓܠܣܝܐ]]
[[arc:ܠܫܢܐ ܐܢܓܠܝܐ]]
[[ast:Inglés]]
[[ast:Inglés]]
[[az:İngilis dili]]
[[az:İngilis dili]]
[[bar:Englische Sproch]]
[[bat-smg:Onglu ruoda]]
[[bat-smg:Onglu ruoda]]
[[be:Ангельская мова]]
[[be-x-old:Ангельская мова]]
[[bg:Английски език]]
[[bg:Английски език]]
[[bn:ইংরেজি ভাষা]]
[[bn:ইংরেজি ভাষা]]
Рядок 75: Рядок 82:
[[ca:Anglès]]
[[ca:Anglès]]
[[chr:ᎩᎵᏏ (ᎦᏬᏂᎯᏍᏗ)]]
[[chr:ᎩᎵᏏ (ᎦᏬᏂᎯᏍᏗ)]]
[[cr:ᐊᑲᔭᓯᒧᐃᐧᐣ]]
[[cs:Angličtina]]
[[cs:Angličtina]]
[[cu:Англїискъ ѩзыкъ]]
[[cv:Акăлчан чĕлхи]]
[[cv:Акăлчан чĕлхи]]
[[cy:Saesneg]]
[[cy:Saesneg]]
[[da:Engelsk (sprog)]]
[[da:Engelsk (sprog)]]
[[de:Englische Sprache]]
[[de:Englische Sprache]]
[[dv:އިނގިރޭސި]]
[[el:Αγγλική γλώσσα]]
[[el:Αγγλική γλώσσα]]
[[eml:Inglês]]
[[en:English language]]
[[en:English language]]
[[eo:Angla lingvo]]
[[eo:Angla lingvo]]
Рядок 99: Рядок 110:
[[gu:અંગ્રેજી ભાષા]]
[[gu:અંગ્રેજી ભાષા]]
[[gv:Baarle]]
[[gv:Baarle]]
[[hak:Yîn-vùn]]
[[he:אנגלית]]
[[he:אנגלית]]
[[hi:अंग्रेज़ी भाषा]]
[[hi:अंग्रेज़ी भाषा]]
Рядок 105: Рядок 117:
[[hu:Angol nyelv]]
[[hu:Angol nyelv]]
[[hy:Անգլերեն]]
[[hy:Անգլերեն]]
[[ia:Anglese]]
[[ia:Lingua anglese]]
[[id:Bahasa Inggris]]
[[id:Bahasa Inggris]]
[[ilo:Pagsasao nga English]]
[[ilo:Pagsasao nga Ingles]]
[[io:Angliana linguo]]
[[io:Angliana linguo]]
[[is:Enska]]
[[is:Enska]]
Рядок 118: Рядок 130:
[[kn:ಆಂಗ್ಲ]]
[[kn:ಆಂಗ್ಲ]]
[[ko:영어]]
[[ko:영어]]
[[ku:Zimanê îngilîzî]]
[[ku:Îngilîzî]]
[[kw:Sowsnek]]
[[kw:Sowsnek]]
[[la:Lingua Anglica]]
[[la:Lingua Anglica]]
[[lb:Englesch]]
[[lb:Englesch]]
[[li:Ingels]]
[[li:Ingels]]
[[lij:Lengua ingleise]]
[[ln:Lingɛlɛ́sa]]
[[ln:Lingɛlɛ́sa]]
[[lt:Anglų kalba]]
[[lt:Anglų kalba]]
Рядок 129: Рядок 142:
[[mi:Reo Pākehā]]
[[mi:Reo Pākehā]]
[[mk:Англиски јазик]]
[[mk:Англиски јазик]]
[[ml:ഇംഗ്ലീഷ്]]
[[ml:ഇംഗ്ലീഷ് (ഭാഷ)]]
[[mr:इंग्लिश भाषा]]
[[mr:इंग्लिश भाषा]]
[[ms:Bahasa Inggeris]]
[[ms:Bahasa Inggeris]]
Рядок 139: Рядок 152:
[[nn:Engelsk språk]]
[[nn:Engelsk språk]]
[[no:Engelsk språk]]
[[no:Engelsk språk]]
[[nov:Anglum]]
[[nrm:Angliais]]
[[nrm:Angliais]]
[[nv:Bilagáana bizaad]]
[[nv:Bilagáana bizaad]]
Рядок 162: Рядок 176:
[[sq:Gjuha angleze]]
[[sq:Gjuha angleze]]
[[sr:Енглески језик]]
[[sr:Енглески језик]]
[[ss:Sí-Ngísi]]
[[st:Senyesemane]]
[[st:Senyesemane]]
[[su:Basa Inggris]]
[[su:Basa Inggris]]
Рядок 173: Рядок 188:
[[tpi:Tok Inglis]]
[[tpi:Tok Inglis]]
[[tr:İngilizce]]
[[tr:İngilizce]]
[[ug:ئىنگلىز تىلى]]
[[ur:انگريزی]]
[[ur:انگريزی]]
[[uz:Ingliz tili]]
[[vi:Tiếng Anh]]
[[vi:Tiếng Anh]]
[[xh:IsiNgesi]]
[[xh:IsiNgesi]]
[[yi:ענגליש]]
[[zh:英语]]
[[zh:英语]]
[[zh-classical:英語]]
[[zh-min-nan:Eng-gí]]
[[zh-min-nan:Eng-gí]]
[[zh-yue:英語]]
[[zh-yue:英語]]
[[zu:IsiNgisi]]
[[zu:IsiNgisi]]

Версія за 04:12, 7 серпня 2007

Шаблон:Картка:Мова

Англійська мова - належить до германської гілки індоєвропейської сім'ї мов

Історія

Традиційно вважається, що вона пройшла через чотири стадії протягом останніх півтори тисяч років:

  • староанглійська або англосаксонська (500-1050), корені якої відносять до діалектів поселенців (ютів, саксів, англів і фрисків), які захопили територію сучасної Англії;
  • середньоанглійська (1050-1550), яка перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в 1066 році) і церковної латини;
  • рання сучасна англійська (1550-1700), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської;
  • пізня сучасна англійська (починаючи з 1700), містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови.

Староанглійський період (V-XI)

У староанглійський період формування мови англійської народності (5—11 ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів півнісно-германських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в 5 ст. до Британії і злилися з кельтським населенням, виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини, виникають окремі королівства і формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи на Рутвельському хресті, поема «Беовульф» та ін.) датуються 7—8 ст. З проникненням до Англії християнства (6 ст.) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад — в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою.

Середньоанглійський період (XI-XIV ст.)

Середьонаглійський період розвитку мови англійської народності простягається від 11 до 14 ст.

В кінці 11 і на початку 12 ст. в Англії посилюється процес феодалізації, якому сприяє завоювання країни норманами (1066), і норманський діалект французької мови стає офіційною мовою Англії. Але народ зберігає рідну мову. Понад два століття в Англії існує двомовність, внаслідок чого лексика англійської мови в значній мірі поповнюється запозиченнями з французькохї. На початку 15 ст. англійська мова витісняє французьку з основних сфер державного та політичного життя і стає панівною в країні. В цей час в Англії ще існують діалекти староанглійської мови, риси яких відбиті в писемних пам'ятках, особливо з 13 ст. Найвизначнішою пам'яткою цього періоду є твори видатного англійського поета Джефрі Чосера, які сприяли поширенню літературної англійської мови. Її особливістю на той період був поступовий перехід від флективної до аналітичної будови. Зв'язок між словами починає здійснюватися переважно за допомогою прийменникових конструкцій і службових слів. Відбувається ряд змін у системі голосних, скорочується кількість відмін, руйнується категорія роду, спрощується система класифікації дієслів. У системі дієвідмінювання виникають нові аналітичні форми, стає помітною тенденція до сталого порядку слів.

Період формування англійської національної мови (XV-XVI ст.)

У цей період в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Внаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії Лондон в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв Уїльям Кекстон, який запровадив книгодрукування в Англії (1476), чим сприяв закріпленню орфографії, яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії — починається новий потік запозичень з італійської, грецької, іспанської та інших мов. У фонетиці визначним явищем є так званий «зсув голосних» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і орфоепією. У морфології триває процес відмирання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-з); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови.

Новоанглійський період (XVII-XX ст.)

У цей період відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і ряд словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Внаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) до Америки, Ірландії, Австралії, Нової Зеландії та ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні.

Хоч англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, проте вона й тепер зберігає всі основні риси групи германських мов.


Літ.: Англо-український словник. К., 1948; Українсько-англійський словник. К., 1957; Костюченко Ю. П. Історія англійської мови. К., 1953; Huchon R. Histoire de la langue anglaise, т. 1—2. Paris, 1923—30; Бровченко Т. А. Сопоставительный анализ согласных украинского и английского языков. Одесса, 1955; Баранцев К. Т. Курс лексикології сучасної англійської мови. К., 1955; Раєвська Н. М. Англійська лексикологія К., 1957


Англійська мова поширилася по всьому світу, починаючи з 17 століття, і залишається основною міжнародною мовою торгівлі і техніки.

Структура мови

Англійський алфавіт

Література

Шаблон:Германські мови

Ресурси інтернету

Шаблон:InterWiki

af:Engels (taal) als:Englische Sprache am:እንግሊዝኛ an:Idioma anglés ang:Nīwu Englisc sprǣc ar:لغة إنجليزية arc:ܠܫܢܐ ܐܢܓܠܝܐ ast:Inglés az:İngilis dili bar:Englische Sproch bat-smg:Onglu ruoda be-x-old:Ангельская мова bg:Английски език bn:ইংরেজি ভাষা bpy:ইংরেজি ঠার br:Saozneg bs:Engleski jezik ca:Anglès chr:ᎩᎵᏏ (ᎦᏬᏂᎯᏍᏗ) cr:ᐊᑲᔭᓯᒧᐃᐧᐣ cs:Angličtina cu:Англїискъ ѩзыкъ cv:Акăлчан чĕлхи cy:Saesneg da:Engelsk (sprog) de:Englische Sprache dv:އިނގިރޭސި el:Αγγλική γλώσσα eml:Inglês en:English language eo:Angla lingvo es:Idioma inglés et:Inglise keel eu:Ingeles fa:زبان انگلیسی fi:Englannin kieli fo:Enskt mál fr:Anglais frp:Anglès fur:Lenghe inglese fy:Ingelsk ga:Béarla gd:A' Bheurla gl:Lingua inglesa got:𐌰𐌲𐌲𐌹𐌻𐌰𐍂𐌰𐌶𐌳𐌰 gu:અંગ્રેજી ભાષા gv:Baarle hak:Yîn-vùn he:אנגלית hi:अंग्रेज़ी भाषा hr:Engleski jezik hsb:Jendźelšćina hu:Angol nyelv hy:Անգլերեն ia:Lingua anglese id:Bahasa Inggris ilo:Pagsasao nga Ingles io:Angliana linguo is:Enska it:Lingua inglese iu:ᖃᓪᓗᓈᑎᑐᑦ/qallunaatitut ja:英語 jbo:glibau jv:Basa Inggris ka:ინგლისური ენა kn:ಆಂಗ್ಲ ko:영어 ku:Îngilîzî kw:Sowsnek la:Lingua Anglica lb:Englesch li:Ingels lij:Lengua ingleise ln:Lingɛlɛ́sa lt:Anglų kalba lv:Angļu valoda mg:Fiteny anglisy mi:Reo Pākehā mk:Англиски јазик ml:ഇംഗ്ലീഷ് (ഭാഷ) mr:इंग्लिश भाषा ms:Bahasa Inggeris nah:Inglatlahtōlli nap:Lengua ngrese nds:Engelsche Spraak nds-nl:Ingels nl:Engels nn:Engelsk språk no:Engelsk språk nov:Anglum nrm:Angliais nv:Bilagáana bizaad oc:Anglés os:Англисаг æвзаг pdc:Englisch pi:आंगलभाषा pl:Język angielski pt:Língua inglesa qu:Inlish simi rm:Lingua englaisa ro:Limba engleză ru:Английский язык scn:Lingua ngrisa sco:Inglis leid se:Eaŋgalsgiella sh:Engleski jezik simple:English language sk:Angličtina sl:Angleščina sm:Fa'aperetania so:Ingiriis sq:Gjuha angleze sr:Енглески језик ss:Sí-Ngísi st:Senyesemane su:Basa Inggris sv:Engelska sw:Kiingereza ta:ஆங்கிலம் tg:Забони англисӣ th:ภาษาอังกฤษ tk:Iňlisçe tl:Wikang Ingles tpi:Tok Inglis tr:İngilizce ur:انگريزی uz:Ingliz tili vi:Tiếng Anh xh:IsiNgesi yi:ענגליש zh:英语 zh-classical:英語 zh-min-nan:Eng-gí zh-yue:英語 zu:IsiNgisi