Рудик Андрій Вікторович
Освіта і професійний шлях
Закінчив Вінницький політехнічний інститут за спеціальністю “Радіотехніка”, отримавши кваліфікацію радіоінженера (1993 р.).
1993 – 1996 рр. – навчання в аспірантурі з відривом від виробництва за спеціальністю “Теоретичні основи радіотехніки” Вінницького державного технічного університету;
1995 – 1997 рр. – асистент кафедри радіотехніки Вінницького державного технічного університету;
1997 – 1999 рр. – старший викладач кафедри радіотехніки Вінницького державного технічного університету;
2000 – 2005 рр. – доцент кафедри радіотехніки Вінницького національного технічного університету;
2005 – 2010 рр. – доцент кафедри інформаційних систем та обчислювальних методів Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука;
2010 – 2011 р. – доцент кафедри електротехніки та автоматики Національного університету водного господарства та природокористування;
з 2011 р. – доцент кафедри приладобудування, електротехніки та інформаційних технологій НУВГП.
з 2013 р. – доцент кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП.
Педагогічна діяльність
Викладає дисципліни “Мікросхемотехніка”, “Метрологія” (для спеціальності “Автоматизоване управління технологічними процесами”) та “Радіоелектроніка” (для спеціальностей “Землевпорядкування та кадастр” і “Геоінформаційні системи та прилади”). Постійно є керівником дипломних проектів та робіт, під час роботи у вищих навчальних закладах керував дипломним проектуванням у понад 100 випускників.
Наукова діяльність
1997 р. – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему “Розробка та дослідження методів та засобів вимірювання фазових і часових параметрів радіосигналів з використанням індуктивних параметричних кіл” за спеціальністю 05.11.08 “Радіовимірювальні прилади”;
26.12.2001 р. – отримав вчене звання доцента кафедри радіотехніки і телекомунікацій Вінницького національного технічного університету;
є автором однієї монографії, 22 статей в журналах, внесених до переліку ВАК України, 33 матеріалів та тез конференцій, 10 патентів України на винахід, а також 11 навчальних посібників та 6 методичних вказівок.