Іщенко Олександр Михайлович

Матеріал з Wikiситет
Версія від 19:48, 27 жовтня 2015, створена Віктор Кирчук (обговорення | внесок) (Створена сторінка: ==Біографія== thumb|Мартинюк Петро Миколайович Народився 3 грудня 1936 року в с. Пок...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Біографія

Мартинюк Петро Миколайович

Народився 3 грудня 1936 року в с. Покровка, Волоконівського району, Бєлгородської області (Російська Федерація).

Освіта вища, в 1957 р. закінчив Одеську спеціальну середню школу міліції МВС СРСР, а в 1964 р. - Ростовський державний університет.

З 1957 року працював в органах внутрішніх справ на посадах: слідчого, старшого слідчого, старшого уповноваженого, начальника відділення, заступника начальника відділу, начальника відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності (БРСВ) УВС Донецької обл.

1978 р. - начальник Управління БРСВ МВС УРСР.

1988-1990 рр. - начальник Республіканського науково-дослідного інформаційного центру при МВС УРСР.

1990 р. - начальник організаційно-інспекторського управління МВС УРСР.

З 1992 р. - начальник Штабу МВС України.

1992-1995 рр. - заступник Міністра, перший заступник Міністра - начальник Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України. Зайнявши керівну посаду у ГУБОЗ МВС України, Іщенко О.М. одразу розпочав роботу над правовою платформою діяльності спец підрозділів та законодавчим закріпленням їх статусу. У результаті Верховною Радою України прийнято один із найважливіших для України нормативно-правових актів – Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», який діє ще й досі.

Іщенко О.М. успішно поєднав роботу з науковою діяльністю. Він захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності 12.00.09 - «Кримінальний процес, криміналістика, судова експертиза та оперативно-розшукова діяльність» на тему «Речові докази в досудових стадіях кримінального процесу»

Автор понад 100 наукових статей, збірників, посібників, монографій.

Має звання «Заслужений юрист України». Дійсний член Української Академії наук; нагороджений багатьма медалями та відомчими відзнаками.

З 2013 року – професор кафедри спеціальних юридичних дисциплін Національного університету водного господарства та природокористування.