Слюсарчук Василь Юхимович

Біографія

Слюсарчук Василь Юхимович

Народився в с. Демчин, Бердичівського р-ну, Житомирської обл. Закінчив у 1964 р. Мирославську середню школу (р-н і обл. ті самі) і працював у цій школі вчителем ручної праці учнів V-VII класів (1964–1965 рр.).

Закінчив математичний факультет Чернівецького державного університету (1970), аспірантуру (1972). Кандидат фіз.-мат. наук (1972), доцент (1980), доктор фіз.-мат. наук (1987), професор (1989).

Член-кореспондент НАН України (з 6.03.2015 р.). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008, Указ Президента України № 1121 – 2008). Заслужений працівник освіти України (2009, Указ Президента України № 789/2009). Нагороджений Подякою Президента України (2002), Грамотою Верховної Ради України (2015), знаками “Відмінник освіти України” (1996) і “За наукові досягнення” (2006) Міністерства освіти і науки України та Пам'ятною відзнакою на честь 100-річчя Національної академії наук України (2018, Президія НАН України). Також нагороджений медаллю імені М.В. Остроградського (Український математичний конгрес, 2001) і пам’ятною медаллю імені М.М. Боголюбова та дипломом (Український математичний конгрес, 2009). Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого (2003, 2017, академічна нагорода Академії наук вищої школи України).

Людина року в НУВГП (2001, 2002, 2005, 2007, 2008, 2009 р.).

Переможець у номінації “Кращий науковець, викладач” (2009, VII загальноміський відкритий рейтинг популярності “Гордість міста”). Нагороджений Почесною грамотою Рівненської обласної адміністрації (2014).

Академік - засновник Академії наук вищої школи України (1992).

Кандидатську дисертацію “Стійкість розв’язків різницевих рівнянь у банаховому просторі” та докторську дисертацію “Обмежені розв’язки функціональних і функціонально-диференціальних рівнянь” захистив відповідно у 1972 та 1987 р.

У 1973 – 1974 рр. працював у Чернівецькому державному університеті, в 1974 – 1977 рр. – в Новополоцькому політехнічному інституті. З 1977 р. працює в Українському інституті інженерів водного господарства (тепер Національний університет водного господарства та природокористування), обіймаючи різні посади (зараз обіймає посаду професора кафедри вищої математики).

Фахівець у галузі диференціальних рівнянь і функціонального аналізу.

Спростував гіпотезу Любича про диференційовне відображення, показав щільність множини нерозв'язних задач Коші у просторі всіх задач Коші у випадку нескінченновимірного банахового простору та щільність множини задач Коші з неєдиними розв'язками у множині всіх задач Коші у випадку банахового простору довільної розмірності. Увів поняття істотно нестійких розв'язків еволюційних рівнянь і дослідив рівняння з істотно нестійкими розв'язками, отримав нові теореми про стійкість і нестійкість за лінійним наближенням розв'язків еволюційних рівнянь, встановив необхідні й достатні умови оборотності лінійних неавтономних с-неперервних функціонально-диференціальних операторів, встановив необхідні й достатні умови абсолютної стійкості динамічних систем із післядією, знайшов нові умови існування майже періодичних розв'язків нелінійних диференціальних, різницевих, диференціально-різницевих та функціональних рівнянь без використання H-класів цих рівнянь. Отримав загальні результати про збіжність числових рядів, окремими випадками яких є відповідні результати Лейбніца, Д'Аламбера, Гаусса, Коші, Абеля, Діріхле, Куммера, Єрмакова та інших математиків. Отримав нову інтегральну ознаку збіжності рядів. Побудував математичну модель Сонячної системи з урахуванням швидкості гравітації.

Підготував двох кандидатів фізико-математичних наук.

Опублікував понад 400 наукових та науково-методичних праць, з них – 10 монографій і один навчальний посібник із функціонального аналізу з грифом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Монографії та навчальні посібники:

• Слюсарчук В. Ю. Загальні теореми про збіжність числових рядів. – Рівне: РДТУ, 2001. – 240 с.
• Слюсарчук В. Ю. Оборотність нелінійних операторів. – Рівне: РДТУ, 2002. – 240 с.
• Слюсарчук В. Ю. Стійкість розв’язків різницевих рівнянь у банаховому просторі. – Рівне: УДУВГ, 2003. – 366 с.
• Слюсарчук В. Ю. Абсолютна стійкість динамічних систем із післядією. – Рівне: УДУВГ, 2003. – 288 с.
• Слюсарчук В. Ю. Нестійкість розв’язків еволюційних рівнянь. – Рівне: НУВГП, 2004. – 416 с.
• Слюсарчук В. Ю. Рівняння з істотно нестійкими розв’язками. – Рівне: НУВГП, 2005. – 217 с.
• Слюсарчук В. Ю. Оборотність нелінійних різницевих операторів. – Рівне: НУВГП, 2006. – 233 с.
• Слюсарчук В. Ю. Диференціальні рівняння в банаховому просторі. – Рівне: НУВГП, 2006. – 314 с.
• Слюсарчук В. Ю. Неявні недиференційовні функції в теорії операторів. – Рівне: НУВГП, 2008. – 221 с.
• Слюсарчук В. Ю. Метод локальної апроксимації в теорії нелінійних рівнянь. – Рівне: НУВГП, 2011. – 342 с.
• Слюсарчук В. Ю. Збірник задач із функціонального аналізу. - Рівне: НУВГП, 2011. - 124 с.

Основні праці Слюсарчука В. Ю. [1] - PDF

Академіки Мишкіс А. Д. і Слюсарчук В. Ю. Всеукраїнська конференція “Диференціально-функціональні рівняння та їх застосування”, Чернівці, 1996 р.

Наука “ТС”, № 6, 5 травня 2004 року

---

Він знає суть цієї тайни

Щоранку вже 27 років професор Василь Юхимович Слюсарчук прямує до Українського державного університету водного господарства та природокористування, де викладає вищу математику – головну справу свого життя.

Ще коли Василь ходив до школи, його батьки, які самі мали лише початкову освіту, мріяли, щоб син вибився в люди, вивчився. Він здійснив їх мрію. Зараз Василь Слюсарчук – знаний науковець, відомий математик (і не лише в Україні), академік Академії наук Вищої школи, відмінник освіти, лауреат ряду нагород, серед яких – медаль імені М.В. Остроградського, нагорода Ярослава Мудрого, подяка Президента України. Його ім'я у списку видатних математиків країни, на праці яких найбільше посилаються, а нещодавно редколегія відомого світового довідника “Хто є хто” звернулась до нього з проханням надіслати свою біографію та дані про наукову діяльність.

Народився Василь Слюсарчук на Житомирщині, в селі Демчин, Бердичівського району. Оскільки в рідному селі була лише чотирикласна школа, з п'ятого почав ходити до сусіднього села Мирославівки. Тут довелося навіть рік провчителювати, коли відразу після школи не вступив до Київської політехніки. Згодом – математичний факультет Чернівецького державного університету, аспірантура в цьому ж університеті. Аспірантуру, до речі, як і кандидатську дисертацію, закінчив достроково, ще до завершення терміну навчання. З великою пошаною і теплотою Василь Юхимович згадує свого наукового керівника – професора Євгена Федоровича Царкова – непересічну особистість, неординарного вченого, який багато зробив для становлення молодого науковця. Кандидатську дисертацію, що стосувалась стійкості розв'язків різницевих рівнянь, молодий науковець захистив у Латвійському університеті імені Петра Стучки. З цього приводу університетська багатотиражка ЧДУ опублікувала жартівливе привітання, в якому побажала науковцю так само успішно захистити і докторську дисертацію. Так воно згодом і сталося, коли Василь Юхимович вже працював у Рівному в Українському інституті інженерів водного господарства (таку назву носив тоді наш навчальний заклад).

Теорія стійкості, якою почав займатися ще аспірантом, посіла значне місце в колі його наукових досліджень. А воно досить широке – це ще й теорія функціональних і функціонально-диференційних рівнянь, теорія с-неперервних операторів, теорія числових рядів...

Дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук на тему “Обмежені розв'язки функціональних і функціонально-диференційних рівнянь” В.Ю. Слюсарчук захистив у 1987 році. І хоча дисертацію Василь Юхимович захищав в Інституті математики АН УРСР, провідною організацією була зазначена кафедра диференційних рівнянь відомого на цілий світ своєю науковою діяльністю і вченими Московського державного університету, де роботи рівненського математика знали і високо цінували. Статті Василя Слюсарчука публікувалися в академічних виданнях України, Білорусі, Росії, згодом ще й в Угорщині, Нідерландах. Взагалі ж у його доробку 240 наукових робіт, у тому числі і чотири монографії. Це книги “Загальні теореми про збіжність числових рядів”, “Оборотність нелінійних операторів”, “Стійкість розв'язків різницевих рівнянь у банаховому просторі” та “Абсолютна стійкість динамічних систем із післядією”.

В Українському державному університеті водного господарства та природокористування вчений пройшов сходинки від старшого викладача до завідувача кафедри, професора. Зараз доктор фізико-математичних наук Василь Юхимович Слюсарчук працює професором кафедри вищої математики, навчає студентів факультетів будівництва та архітектури, прикладної математики та комп'ютерно-інтегрованих систем, веде спецкурс. І, звісно, продовжує займатися науковою роботою.

– Василю Юхимовичу, але математика – це робота, робота, робота... А що ж для душі?

– Я міг би сказати, що на щось інше в мене просто не лишається часу, але для душі – теж математика. У молодості в мене були дві улюблені справи – математика і радіотехніка. Математика перемогла, але радіотехніку все ж не полишив. Сам робив і встановлював супутникові антени. Якось навіть виготовив телескоп, щоб поспостерігати за кометою Галлея з балкону своєї квартири. Правда, комети я не “спіймав”, зате “вловив” кільця Сатурна – теж неабияке видовище.

Якось так сталося, що всі мої друзі – теж переважно математики або “технарі”. Математику викладає також і дружина Людмила Мечиславівна, яка працює доцентом кафедри математики НУВГП. Математичну освіту здобув і син, закінчивши Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Спеціально якось ми на нього не давили, але ж він зростав у “математичній” сім'ї.

– А чи можна теорію стійкості застосувати на практиці? У виробництві чи, скажімо, до суспільних проблем?”

– Звичайно, як і більшість математичних теорій. У радіотехніці, наприклад, в мікроелектроніці, електроніці, супутниковому телебаченні, ядерній техніці, плазмі, тощо. І щодо суспільних проблем – теж, якщо таке завдання постане. До речі, не менш важливою ніж стійкість, є нестійкість. Більше того, стійкі еволюційні процеси, що протікають у складних реальних динамічних системах, можливі саме завдяки нестійкості деяких складових цих систем. Незабаром у видавничому центрі нашого університету вийде моя нова монографія “Нестійкість розв'язків еволюційних рівнянь”. Вона об'єднала результати про нестійкість розв'язків диференціальних, різницевих та диференціально-функціональних рівнянь, отримані мною протягом 30 років. Сподіваюся, що ця книга буде корисною тим, хто цікавиться теорією нестійкості розв'язків еволюційних рівнянь та важливими для цих рівнянь методами й ідеями функціонального аналізу.

А ще – мрію нарешті написати й видати інші книжки, які вже давно “склалися” в моїй голові.

– А щоб ви побажали людям, які лише почали свій шлях в науці?

– З повагою ставитись до науки і особливо до фундаментальних наук, енергію витрачати на розв'язання складних задач, бути стійкими перед труднощами, щоденно підвищувати свій професіоналізм.

Людмила Ступчук