Слюсарчук Василь Юхимович

Біографія

Слюсарчук Василь Юхимович

Народився в с. Демчин Бердичівського р-ну, Житомирської обл. Закінчив у 1964 р. Мирославську середню школу (р-н і обл. ті самі) і працював у цій школі вчителем ручної праці учнів V-VII класів (1964–1965 рр.).

Закінчив із відзнакою математичний факультет Чернівецького державного університету (1970), аспірантуру (1972). Кандидат фіз.-мат. наук (1972), доцент (1980), доктор фіз.-мат. наук (1987), професор (1989).

Член-кореспондент НАН України (з 6.03.2015 р.). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008, Указ Президента України № 1121 – 2008). Заслужений працівник освіти України (2009, Указ Президента України № 789/2009). Лауреат премії імені Ю.О. Митропольського Національної академії наук України 2022 року (Постанова Президії НАН України № 67 від 23 лютого 2022 року).Нагороджений Подякою Президента України (2002), Грамотою Верховної Ради України (2015), знаками “Відмінник освіти України” (1996) і “За наукові досягнення” (2006) Міністерства освіти і науки України, Пам'ятною відзнакою на честь 100-річчя Національної академії наук України (2018, Президія НАН України) та відзнакою Національної академії наук України "За професійні здобутки" (Постанова Президії НАН України від 29 вересня 2021 р.). Також нагороджений медаллю імені М.В. Остроградського (Український математичний конгрес, 2001) і пам’ятною медаллю імені М.М. Боголюбова та дипломом (Український математичний конгрес, 2009). Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого (2003, 2017, академічна нагорода Академії наук вищої школи України).

Людина року в НУВГП (2001, 2002, 2005, 2007, 2008, 2009 рр.).

Переможець у номінації “Кращий науковець, викладач” (2009, VII загальноміський відкритий рейтинг популярності “Гордість міста”). Нагороджений Почесною грамотою Рівненської обласної адміністрації (2014).

Один із засновників і академік Академії наук вищої школи України (1992).

Кандидатську дисертацію “Стійкість розв’язків різницевих рівнянь у банаховому просторі” та докторську дисертацію “Обмежені розв’язки функціональних і функціонально-диференціальних рівнянь” захистив відповідно у 1972 та 1987 рр.

У 1973 – 1974 рр. працював у Чернівецькому державному університеті, в 1974 – 1977 рр. – в Новополоцькому політехнічному інституті. З 1977 р. працює в Українському інституті інженерів водного господарства (тепер Національний університет водного господарства та природокористування), обіймаючи різні посади (зараз обіймає посаду професора кафедри вищої математики).

Фахівець у галузі диференціальних рівнянь і функціонального аналізу.

Спростував гіпотезу Любича про диференційовне відображення, показав щільність множини нерозв'язних задач Коші у просторі всіх задач Коші у випадку нескінченновимірного банахового простору та щільність множини задач Коші з неєдиними розв'язками у множині всіх задач Коші у випадку банахового простору довільної розмірності. Увів поняття істотно нестійких розв'язків еволюційних рівнянь і дослідив рівняння з істотно нестійкими розв'язками, отримав нові теореми про стійкість і нестійкість за лінійним наближенням розв'язків еволюційних рівнянь, встановив необхідні й достатні умови оборотності лінійних неавтономних с-неперервних функціонально-диференціальних операторів, встановив необхідні й достатні умови абсолютної стійкості динамічних систем із післядією, знайшов нові умови існування майже періодичних розв'язків лінійних і нелінійних диференціальних, різницевих, диференціально-різницевих та функціональних рівнянь без використання H-класів цих рівнянь. Отримав загальні результати про збіжність числових і операторних рядів, окремими випадками яких є відповідні результати Лейбніца, Д'Аламбера, Гаусса, Коші, Абеля, Діріхле, Куммера, Єрмакова та інших математиків. Встановив диференціальну ознаку збіжності рядів і невласних інтегралів та нову інтегральну ознаку збіжності рядів, що застосовна до довільних числових, векторних та операторних рядів. Побудував математичну модель Сонячної системи з урахуванням швидкості гравітації. Показав некеплеровість та нестійкість руху двох тіл, спричиненні скінченністю швидкості гравітації. Показав, що друга космічна швидкість з урахуванням скінченності швидкості гравітації більша другої космічної швидкості, що використовується в класичній механіці.

Підготував двох кандидатів фізико-математичних наук.

Опублікував понад 450 наукових та науково-методичних праць, з них – 11 монографій і один навчальний посібник із функціонального аналізу з грифом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Монографії та навчальні посібники:

• Слюсарчук В. Ю. Загальні теореми про збіжність числових рядів. – Рівне: РДТУ, 2001. – 240 с.
• Слюсарчук В. Ю. Оборотність нелінійних операторів. – Рівне: РДТУ, 2002. – 240 с.
• Слюсарчук В. Ю. Стійкість розв’язків різницевих рівнянь у банаховому просторі. – Рівне: УДУВГ, 2003. – 366 с.
• Слюсарчук В. Ю. Абсолютна стійкість динамічних систем із післядією. – Рівне: УДУВГ, 2003. – 288 с.
• Слюсарчук В. Ю. Нестійкість розв’язків еволюційних рівнянь. – Рівне: НУВГП, 2004. – 416 с.
• Слюсарчук В. Ю. Рівняння з істотно нестійкими розв’язками. – Рівне: НУВГП, 2005. – 217 с.
• Слюсарчук В. Ю. Оборотність нелінійних різницевих операторів. – Рівне: НУВГП, 2006. – 233 с.
• Слюсарчук В. Ю. Диференціальні рівняння в банаховому просторі. – Рівне: НУВГП, 2006. – 314 с.
• Слюсарчук В. Ю. Неявні недиференційовні функції в теорії операторів. – Рівне: НУВГП, 2008. – 221 с.
• Слюсарчук В. Ю. Метод локальної апроксимації в теорії нелінійних рівнянь. – Рівне: НУВГП, 2011. – 342 с.
• Слюсарчук В. Ю. Збірник задач із функціонального аналізу. - Рівне: НУВГП, 2011. - 124 с.
• Слюсарчук В. Ю. Операторні ряди.– Рівне: НУВГП, 2023. – 229 с.

Scopus

Web of Science ResearcherID

MathSciNet

ZentralMATH

Google Академия

Math-Net.Ru

Основні праці Слюсарчука В. Ю. - PDF

Академіки Мишкіс А. Д. і Слюсарчук В. Ю. Всеукраїнська конференція “Диференціально-функціональні рівняння та їх застосування”, Чернівці, 1996 р.

Наука “ТС”, № 6, 5 травня 2004 року

---

Він знає суть цієї тайни

Щоранку вже 27 років професор Василь Юхимович Слюсарчук прямує до Українського державного університету водного господарства та природокористування, де викладає вищу математику – головну справу свого життя.

Ще коли Василь ходив до школи, його батьки, які самі мали лише початкову освіту, мріяли, щоб син вибився в люди, вивчився. Він здійснив їх мрію. Зараз Василь Слюсарчук – знаний науковець, відомий математик (і не лише в Україні), академік Академії наук Вищої школи, відмінник освіти, лауреат ряду нагород, серед яких – медаль імені М.В. Остроградського, нагорода Ярослава Мудрого, подяка Президента України. Його ім'я у списку видатних математиків країни, на праці яких найбільше посилаються, а нещодавно редколегія відомого світового довідника “Хто є хто” звернулась до нього з проханням надіслати свою біографію та дані про наукову діяльність.

Народився Василь Слюсарчук на Житомирщині, в селі Демчин, Бердичівського району. Оскільки в рідному селі була лише чотирикласна школа, з п'ятого почав ходити до сусіднього села Мирославівки. Тут довелося навіть рік провчителювати, коли відразу після школи не вступив до Київської політехніки. Згодом – математичний факультет Чернівецького державного університету, аспірантура в цьому ж університеті. Аспірантуру, до речі, як і кандидатську дисертацію, закінчив достроково, ще до завершення терміну навчання. З великою пошаною і теплотою Василь Юхимович згадує свого наукового керівника – професора Євгена Федоровича Царкова – непересічну особистість, неординарного вченого, який багато зробив для становлення молодого науковця. Кандидатську дисертацію, що стосувалась стійкості розв'язків різницевих рівнянь, молодий науковець захистив у Латвійському університеті імені Петра Стучки. З цього приводу університетська багатотиражка ЧДУ опублікувала жартівливе привітання, в якому побажала науковцю так само успішно захистити і докторську дисертацію. Так воно згодом і сталося, коли Василь Юхимович вже працював у Рівному в Українському інституті інженерів водного господарства (таку назву носив тоді наш навчальний заклад).

Теорія стійкості, якою почав займатися ще аспірантом, посіла значне місце в колі його наукових досліджень. А воно досить широке – це ще й теорія функціональних і функціонально-диференційних рівнянь, теорія с-неперервних операторів, теорія числових рядів...

Дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук на тему “Обмежені розв'язки функціональних і функціонально-диференційних рівнянь” В.Ю. Слюсарчук захистив у 1987 році. І хоча дисертацію Василь Юхимович захищав в Інституті математики АН УРСР, провідною організацією була зазначена кафедра диференційних рівнянь відомого на цілий світ своєю науковою діяльністю і вченими Московського державного університету, де роботи рівненського математика знали і високо цінували. Статті Василя Слюсарчука публікувалися в академічних виданнях України, Білорусі, Росії, згодом ще й в Угорщині, Нідерландах. Взагалі ж у його доробку 240 наукових робіт, у тому числі і чотири монографії. Це книги “Загальні теореми про збіжність числових рядів”, “Оборотність нелінійних операторів”, “Стійкість розв'язків різницевих рівнянь у банаховому просторі” та “Абсолютна стійкість динамічних систем із післядією”.

В Українському державному університеті водного господарства та природокористування вчений пройшов сходинки від старшого викладача до завідувача кафедри, професора. Зараз доктор фізико-математичних наук Василь Юхимович Слюсарчук працює професором кафедри вищої математики, навчає студентів факультетів будівництва та архітектури, прикладної математики та комп'ютерно-інтегрованих систем, веде спецкурс. І, звісно, продовжує займатися науковою роботою.

– Василю Юхимовичу, але математика – це робота, робота, робота... А що ж для душі?

– Я міг би сказати, що на щось інше в мене просто не лишається часу, але для душі – теж математика. У молодості в мене були дві улюблені справи – математика і радіотехніка. Математика перемогла, але радіотехніку все ж не полишив. Сам робив і встановлював супутникові антени. Якось навіть виготовив телескоп, щоб поспостерігати за кометою Галлея з балкону своєї квартири. Правда, комети я не “спіймав”, зате “вловив” кільця Сатурна – теж неабияке видовище.

Якось так сталося, що всі мої друзі – теж переважно математики або “технарі”. Математику викладає також і дружина Людмила Мечиславівна, яка працює доцентом кафедри математики НУВГП. Математичну освіту здобув і син, закінчивши Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Спеціально якось ми на нього не давили, але ж він зростав у “математичній” сім'ї.

– А чи можна теорію стійкості застосувати на практиці? У виробництві чи, скажімо, до суспільних проблем?”

– Звичайно, як і більшість математичних теорій. У радіотехніці, наприклад, в мікроелектроніці, електроніці, супутниковому телебаченні, ядерній техніці, плазмі, тощо. І щодо суспільних проблем – теж, якщо таке завдання постане. До речі, не менш важливою ніж стійкість, є нестійкість. Більше того, стійкі еволюційні процеси, що протікають у складних реальних динамічних системах, можливі саме завдяки нестійкості деяких складових цих систем. Незабаром у видавничому центрі нашого університету вийде моя нова монографія “Нестійкість розв'язків еволюційних рівнянь”. Вона об'єднала результати про нестійкість розв'язків диференціальних, різницевих та диференціально-функціональних рівнянь, отримані мною протягом 30 років. Сподіваюся, що ця книга буде корисною тим, хто цікавиться теорією нестійкості розв'язків еволюційних рівнянь та важливими для цих рівнянь методами й ідеями функціонального аналізу.

А ще – мрію нарешті написати й видати інші книжки, які вже давно “склалися” в моїй голові.

– А щоб ви побажали людям, які лише почали свій шлях в науці?

– З повагою ставитись до науки і особливо до фундаментальних наук, енергію витрачати на розв'язання складних задач, бути стійкими перед труднощами, щоденно підвищувати свій професіоналізм.

Людмила Ступчук