Студентські наукові гуртки кафедри суспільних дисциплін

Студентська проблемна група «Актуальні питання педагогіки і психології вищої школи»: (Керівники - доц. Якубовська С.С., Кочубей А.В.)

- семінар «Особливості організації науково-дослідної роботи та вимоги до оформлення результатів наукових досліджень»;

- науково-літературні читання, присвячені 100-річчю від дня народження Василя Сухомлинського;

- творчо-наукові звіти членів проблемної групи про власний педагогічний досвід роботи (Кочубей А.В., Якубовська С.С.);

- Семінари-тренінги «Особливості організації науково-дослідної роботи та вимоги до оформлення результатів наукових досліджень». (Виступи-презентації Клічук Алли (УНЗз-61м) «Модель креативного закладу» та Шевчук Лариси (УНЗз-61м) «Формування пізнавального розвитку дітей дошкільного віку, їх логіко-математичної компетентності»;

- Науково-літературні читання, присвячені 100-річчю від дня народження Василя Сухомлинського;

- Виїзне засідання у формі семінару-тренінгу «Конфлікти інтересів: методи асоціацій медицини, психології і конфліктології» для спеціалістів Державного архіву Рівненської області;

- Творчо-наукові звіти (у формі презентацій) членів проблемної групи про власний педагогічний досвід роботи;

- Засідання-взаємообмін досвідом (Едуард Володимирович Байдаус – викладач історії в Ред Дір Коледжі міста Ред Дір і Лакеланд Коледжі міста Ллойдминстер, Провінція Альберта, доктор історичних наук (1995, Академія Наук, Кишинів, Молдова, 1995), доктор філософії (2017, Альбертській університет в Едмонтоні, Канада), який провів лекцію «Graduate Studies in Canada: Learning, Teaching, and Research / Аспірантура в Канаді: навчання, викладання та дослідження»);

- Участь всіх членів групи та співкерівників у ІІ Всеукраїнській заочній науково-практичній конференції «Суспільні дисципліни як засіб формування цивілізаційної компетентності здобувачів освіти»: Кочубей А.В, к.пед.н., доцент кафедри суспільних дисциплін НУВГП (м. Рівне). Нагорнюк С.Л., здобувач вищої освіти за спеціальністю 011 Науки про освіту «Педагогіка вищої школи», НУВГП (м.Рівне). Інтегроване середовище кафедри як засіб формування толерантності майбутніх фахівців Шевчук Л.І., здобувач вищої освіти за спеціальністю 073 Менеджмент (Управління навчальним закладом), НУВГП (м.Рівне). Сучасні виховні технології як необхідна умова для ефективного управління закладом (науковий керівник Кочубей А.В.). Саприкіна Н.О., здобувач вищої освіти за спеціальністю 073 Менеджмент (Управління навчальним закладом), НУВГП (м.Рівне). Якість освіти як основна категорія нової пардигми освіти (науковий керівник Кочубей А.В.). Романович Т.П., здобувач вищої освіти за спеціальністю 011 Науки про освіту «Педагогіка вищої школи», НУВГП (м. Рівне). STREAM – освіта дітей дошкільного віку як ефективний засіб формування творчої особистості (науковий керівник Кочубей А.В). Пилка А.В., здобувач вищої освіти за спеціальністю 011 Науки про освіту «Педагогіка вищої школи», НУВГП (м.Рівне). Формування конфліктологічної компетентності майбутніх працівників поліції (науковий керівник Кочубей А.В.). Якубовська С. С., к. пед. н., доцент, доцент кафедри суспільних дисциплін НУВГП (м. Рівне). Степасюк О.І., студентка групи ПВШ-51, НУВГП (м. Рівне). Формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів ЗВО на етапі магістерської підготовки. Савченко О.Ю., методист відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації. Інноваційні підходи в управлінні сучасного закладу дошкільної освіти Клічук А. М., Великожитинський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) загального розвитку «Колосок» Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, директор. Мотивація як засіб підвищення рівня професійної компетенції педагогічних працівників закладів дошкільної освіти. Залужна В.В., лаборант, Радивилівський професійний ліцей, студентка групи ПВШз-61М, НУВГП (м. Рівне). Підготовка майбутнього викладача-куратора до роботи в сучасних умовах;

- Семінар-презентація наукових досліджень «Особливості супервізорської діяльності викладача вищої школи» (Гаврилюк Ю.А., ПВШ-51,м)

Педагогічний лекторій (керівники доц. Якубовська С.С., Кочубей А.В.)

Проведено два виїзних засідання педагогічного лекторію в Костопільську райдержадміністрацію. Прочитано 2 лекції «Корпоративні конфлікти та методи їх подолання» і «Етика державного службовця» і проведено дві діагностики схильності до конфліктної поведінки. Матеріали поміщено на сайт кафедри та ННІП і сайті Костопільської райдержадміністрації. (Кочубей А.В.).

Проведено виїзний семінар-тренінг «Конфлікти інтересів» для спеціалістів Державного архіву Рівненської області. Матеріали поміщено на сайт кафедри (Кочубей А.В.).

Проведено виїзну лекцію «Етика державного службовця» для управління Рівнерибохорони.

Проведено зустріч із ректором РОІППО (Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти) Аллою Черній і прочитано лекцію про сучасні виклики в середній освіті, нову українську школу. Матеріали поміщено на сайт кафедри (Олексін Ю.П.).

Науковий гурток "Етнопедагогіка Полісся та Волині" (керівник доц. Сокаль В.А.) - на громадських засадах

• Проведення круглих столів: «Особливості етнопедагогіки Полісся та Волині», «Педагогіка народного календаря».
• - Організація та проведення практичних семінарів «Етнопедагогічні традиції у вихованні дітей» , «Родинна педагогіка. Традиційні обряди Поліської родини», «Особливості святкування Різдва на Волині і Поліссі», «Лікарські рослини рідного краю», «Особливості національної кухні Полісся і Волині»
• - Проведення виховного заходу «Андріївські вечорниці».
• - Щорічна участь у благодійної акції «Вареники для учасників АТО».
• - Підготовка презентацій на тему: «Національне мистецтво і театр. Українські обрядові пісні Полісся і Волині» , «Народні промисли і ремесла нашого краю», «Регіональні особливості ляльки-мотанки», «Свята та обряди нашого краю», « Символи і обереги: сакральний зміст», « Писанка. Особливості виготовлення у різних регіонах».
• - Постійне проведення майстер-класів для дітей, студентів, громадськості з писанкарства, виготовлення ляльки-мотанки, оберегів.
• - Підготовка і проведення щорічної Благодійної Ярмарки.
• - Організація волонтерської діяльності.
• - Підготовка студентів до участі у конференціях, семінарах, керівництво написанням наукових статей та тез.
• - Підготовка учнів Рівненського МАНу до захисту науково-дослідних робіт на тему: «Лялька-мотанка як сакральний оберіг: українців:регіональні особливості» Борисюк Світлана, учениця ЗОШ №23 м.Рівне, «Творчість коваля Олега Боньковського» – Фінюк Ірина Вовковиївська ЗОШ Демидівського р-ну ( ІІІ місце), «Образ сорочки в українському фольклорі» - Семещук Марко, Шубківська ЗОШ Рівненського р-ну.

Студії "Науково-педагогічних досліджень" (співкерівники доц. Сокаль В.А.проф. Кристопчук Т.Є.) при Лабораторії гуманітарної освіти (Наказ №.

• З метою формування методологічної культури магістрів щодо здійснення педагогічного дослідження та забезпечення поглибленої теоретичної та технологічної підготовки магістрів до написання науково-дослідницьких робіт з урахуванням сучасних вимог до рівня і якості наукових досліджень було проведено перше засідання наукової студії педагогічних досліджень на тему: "Методологічні засади та науковий апарат педагогічного дослідження" .

Наукoвo-дoслідницька рoбoта є складoвoю прoфесійнoї підгoтoвки майбутніх магістрів. Її oрганізація рoзглядається як сукупність цілеспрямoваних прoцесуальних дій суб’єктів (викладачів, студентів тoщo) у навчальний та пoзанавчальний час згіднo з технoлoгіями, які забезпечують реалізацію oсoбистіснo oрієнтoванoї мoделі взаємoдії з метoю фoрмування у майбутньoгo магістра неoбхідних кoмпетенцій. Управління наукoвo-дoсліднoю рoбoтoю студентів вклю¬чає: технoлoгію власне oрганізації та керівництва діяльнoсті студентів, технoлoгію відбoру та структурування змісту (технoлoгію кoнструювання завдань), технoлoгію кoнтрoлю ефективнoсті її oрганізації та результативнoсті викoнання завдань. Особливістю проведення засідання наукової студії педагогічних досліджень є його спрямованість на індивідуальні запити магістрів щодо написання магістерської роботи за обраною проблематикою. Матеріал, опрацьований на засіданні наукової студії, сприяв формуванню у студентів наукового світогляду, методологічної культури; оволодінню методикою проведення наукового дослідження з педагогіки; прищепленню студентам умінь та навичок науково-дослідницької діяльності; розширенню наукової ерудиції майбутнього фахівця-педагога вищої школи; формуванню вмінь працювати з науковими джерелами, інформаційними системами, оформляти та презентувати результати наукових розвідок; розвитку творчих якостей особистості, здатності до інноваційної діяльності, інтелекту.

• З метою створення умов для професійно-особистісного розвитку магістрів щомісячно реалізується така інноваційна програма як засідання наукової студії педагогічних досліджень, відбулося засідання наукової студії педагогічних досліджень, темою якого обрано: "Методи науково-педагогічного дослідження".

Організаційно та технологічно програма другого засідання наукової студії педагогічних досліджень реалізувалася на таких рівнях: головна доповідь Т.Є.Кристопчук "Методи науково-педагогічного дослідження"; сесія наукової студії педагогічних досліджень (виступи учасників сесії): представлено класифікації методів психолого-педагогічного дослідження, запропоновані та охарактеризовані вітчизняними і зарубіжними науковцями; розкрито суть методів наукового дослідження теоретичного та емпіричного рівнів на основі наукових досліджень професійної педагогіки; наведено приклади застосування методів науково-педагогічного дослідження у працях вітчизняних науковців з проблем теорії та методики професійної освіти. Завдяки плідній та потужній праці членів наукової студії педагогічних досліджень, що здійснювали групову та індивідуальну роботу з педагогами і управлінцями, методистами та викладачами, магістрантами було визначено власні перспективи розвитку, досягнення в галузі педагогіки, педагогічної практики й справи підготовки освітніх кадрів.

• Відбулося третє засідання наукової студії педагогічних досліджень: "Педагогічний експеримент у наукових дослідженнях неперервної професійної освіти"

Педагогічний експеримент – один із методів науково-педагогічного дослідження, за допомогою якого педагог-дослідник здобуває інформацію про явище, процес. Суть експерименту як методу дослідження полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності викладачів і студентів з метою перевірки та обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень або гіпотез. Необхідність проведення експерименту, тобто діагностування педагогічної діяльності, виникає на основі аналізу і осмислення результатів роботи викладача, керівника або всього педагогічного колективу. Основними об’єктами педагогічної діагностики є: особистість студента, його інтереси, рівень знань, умінь та навичок, рівень вихованості; педагогічна майстерність викладача; зміст, методи, організаційні форми і засоби навчання та інші. Методики педагогічного діагностування достатньо розроблені. Однак в результаті діагностування визначаються окремі напрями, виникають певні проблеми, з метою вирішення яких проводиться педагогічний експеримент. Безперечно, алгоритмів творчості немає. Проте творча діяльність потребує деякої формалізації, наукової організації праці, що сприяє підвищенню її ефективності. Цілком погоджуємося з науковцями в тому, що визначити конкретне завдання дослідження, якісно й кількісно охарактеризувати нові фактори, що вводяться в педагогічний процес за умови експерименту, з’ясувати зв’язки між цими факторами, різними аспектами навчання, виховання і результатами експерименту буває досить складно. Саме тому набуття викладачем не тільки необхідних професійних знань, вмінь та навичок, але і знання методів науково-педагогічного дослідження, методики проведення експериментальних педагогічних досліджень, оволодіння принципами і методами пізнання теорії та практики своєї професійної діяльності, усвідомлення, формулювання та творче вирішення педагогічних задач забезпечують формування методологічної культури педагога.

• З метою створення умов для професійно-особистісного розвитку магістрів щомісячно реалізується така інноваційна програма як засідання наукової студії педагогічних досліджень відбулося засідання наукової студії педагогічних досліджень, темою якого обрано: "Методики проведення експериментальних педагогічних досліджень".

Методологія дослідження: А.М.Алексюк, А.П.Беляєва, П.М.Воловик, С.У.Гончаренко, А.А.Киверялг, С.Д.Максименко, П.І.Образцов, О.П.Рудницька, С.О.Сисоєва. Ключові слова: Інформаційні джерела з проблем дослідження, педагогічне спостереження, соціометричне опитування, експертна оцінка, вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду, статистичне дослідження педагогічних проблем, математичне дослідження педагогічних явищ, структурно-компонентний метод. На засіданні наукової студії педагогічних досліджень розглянуто методики проведення експериментальних педагогічних досліджень, зокрема, педагогічного експерименту (формувального, порівняльного); експериментального дослідження взаємодії методів навчання на занятті; вивчення інформаційних джерел з проблем дослідження; вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду; проведення педагогічного спостереження; експертної оцінки; соціометричного опитування; статистичного дослідження педагогічних проблем; математичного дослідження педагогічних явищ, порівняння дисперсій нормально розподілених сукупностей. Було розглянуто технологію вивчення викладачем рівнів сформованості творчої особистості здобувача освіти і творчих можливостей студентського колективу; структурно-компонентний метод оцінювання сформованості творчої особистості здобувача освіти.

• З метою створення умов для професійно-особистісного розвитку магістрів щомісячно реалізується така інноваційна програма як засідання наукової студії педагогічних досліджень відбулося засідання наукової студії педагогічних досліджень, темою якого обрано: "Творчість і технології у наукових дослідженнях неперервної професійної освіти".

На засіданні наукової студії педагогічних досліджень розглянуто питання педагогічних технологій. Сучасний період розвитку суспільства зумовлює зміну статусу освіти, як однієї з найважливіших областей людської діяльності, яка нерозривно пов’язана з іншими галузями суспільного життя. У зв’язку з необхідністю переходу України на шлях інноваційного розвитку та широким використанням досягнень науки в реальних секторах економіки особливого значення набуває підготовка висококваліфікованих, конкурентноспроможних фахівців, які не лише мають добрі знання зі своєї професії, але й добре обізнані із суміжни 94 професійною і громадською діяльністю1 . Загальносвітові тенденції, які сприяють розвиткові поглядів на освіту і навчання, як на процес, що триває протягом усього людського життя мають вплив на процеси реформування національної системи освіти в Україні, що проявляється у певних позитивних змінах у цій сфері, що свідчить про успішне подолання застійних явищ в освітній галузі. Зокрема, спостерігається тенденція на вдосконалення масової освіти. Разом із розвитком елітарної освіти покращується якість надання освітніх послуг в навчальних закладах традиційного типу. Акцентується увага на гуманітарній складовій освіти, в якій гуманізація освіти стає стратегічним напрямом. Поряд із процесом гуманізації освіти в Україні відбувається процес її демократизації, що знаходить своє відображення у створенні рівних можливостей у здобутті якісної освіти для всіх громадян, в підвищенні індивідуалізації, як одного із засобів задоволення різноманітних потреб. Згадані вище тенденції зумовлюють необхідність формування дієвої системи безперервної освіти людини протягом усього життя. . У документі Європейської Комісії „Перетворимо Європейський простір навчання впродовж життя реальністю” (2001 р.) дане таке визначення терміну „навчання впродовж життя” – це вся діяльність з навчання, здійснювана протягом життя, з метою вдосконалення знань, умінь і компетенцій як в інтересах особистісного, громадянського і соціального розвитку, а також / або для отримання роботи. Безперервність освіти розглядається як основний і провідний принцип розвитку особистості і має на меті виховання людини нового типу, яка здатна до активної роботи і життя в суспільно-економічних умовах, які безперервно змінюються. Самоосвіта дорослого населення є найважливішим елементом безперервної освіти і розглядається як процес самостійного засвоєння знань і формування навичок, необхідних для професійної і суспільної діяльності. Сучасна система освіти в Україні повинна бути зорієнтована на формування навичок і розробку новітніх методик, які б допомагали навчитись здобувати знання самостійно, намагаючись відійти від минулого досвіду, коли навчальні заклади бачили своє призначення лише у наданні певного обсягу знань і їх контролю. У зв’язку з новими соціально-економічними реаліями навчальні установи повинні дати не тільки відповідні знання, але й сформувати навички ефективного здобуття знань самостійно, сприяти усвідомленню потреби в самоосвіті, в необхідності особистого та професійного розвитку. Учені описують такі основні мотиви безперервного навчання дорослих людей: 1) мотиви інтелектуального походження (усвідомлене бажання людини до набуття знань з пізнавальною метою ради самовдосконалення); 2) мотиви, зумовлені професійною діяльністю (підвищення кваліфікації з метою покращення матеріального становища); 3) соціально обумовлені мотиви, спричинені потребою у визнанні серед оточуючих, бажанням отримати новий статус у суспільстві. О. М. Кашуба характеризує наступні базові функції безперервної освіти дорослих: 1) просвітницьку, яка полягає в поясненні змін і процесів, характерних для усіх сфер суспільного життя; 2) превентивну антикризову, що реалізується через ефективну взаємодію ринку освітніх послуг із ринком праці та шляхом підготовки за спеціальностями, що користуються попитом, завдяки чому можна запобігти негативним соціально-економічним наслідкам господарського життя; 3) прикладну, яка полягає у тому, що завдяки неперервному навчанню з метою підвищення кваліфікації та оволодінню новою інформацією виникає можливість використання здобутих знань і сформованих умінь у практичній професійній діяльності; 4) культуротворчу, що передбачає розвиток особистості, задоволення її культурних та інтелектуальних потреб; 5) соціальну, яка не тільки дає можливість здобуття середньої і вищої освіти для всіх бажаючих, а також забезпечує доступ до нових знань людей різного суспільного статусу, будь-якого віку і статі, що гарантує рівноправність доступу до навчання усіх бажаючих; 6) економічну завдяки підвищенню якості людського капіталу, який є головним ресурсом країни, засобом її економічного розвитку. Однією з основних цілей безперервної освіти є урізноманітнення і розширення мережі освітніх послуг, які доповнюють базову шкільну та вузівську освіту, яка не в змозі навчити людину всьому, що їй прийдеться виконувати впродовж усього трудового життя. Часто безперервна освіта ототожнюється з освітою для дорослих, адже йдеться про різні форми перепідготовки, підвищення фахового і культурного рівня людей, старших за тих, які проходять базове навчання. Інформаційне забезпечення неперервної освіти виконує провідну роль у цьому процесі і включає різні види базової і новітньої інформації, що допомагає навчальним закладам постійно надавати освітні послуги, а тим, хто навчається їх отримувати. Навчальні установи повинні регулярно проводити відповідну роботу задля оновлення своєї навчально-методичної бази, а саме, укладати нові підручники, посібники, навчально-методичні розробки, перевидавати старі з урахуванням новітніх досягнень науково-технічного прогресу у відповідних галузях, постійно працювати над оновленням робочих навчальних програм. На наш погляд, надзвичайно цікавою є ідея формування „віртуального університету”, що полягає у створенні єдиної загальнодержавної електронної бази даних. Основною функцією такого університету повинно стати надання найсучаснішої інформації для бажаючих здобувати знання самостійно. „Віртуальний університет” може бути ефективним завдяки впровадженню технологій дистанційного навчання у процес навчання, забезпеченню різних категорій людей, які навчаються самостійно, новою і високопрофесійною інформацією у будь-який час, безкоштовно. „Віртуальний університет” може втілити в життя принципи індивідуалізації навчання . Безперервна освіта передбачає різноманітність і гнучкість форм навчання, його демократизацію, індивідуалізацію та гуманізацію. Вона базується на сукупності принципів, реалізація яких сприяє досягненню основної мети безперервної освіти – формування освітніх потреб упродовж життя людини і забезпечення умов для їх реалізації. У науковій літературі немає єдності щодо визначення принципів функціонування безперервної освіти. Так, наприклад, О. Г. Михайлева виділяє такі принципи: 1) принцип цілісності; 2) принцип наступності; 3) принцип інтеграції; 4) принцип гнучкості і маневреності; 5) принцип неперервності, безкінечності; 6) принцип багаторівневості; 7) принцип індивідуалізації; 8) принцип циклічності; 9) принцип варіативності форм і методів навчання; 10) принцип відповідності освітньої підготовки реальним особистісним і суспільним потребам; 11) принципи всезагальності і доповнюваності; 12) принципи відкритості і практичної спрямованості; 13) принцип інноваційності . Разом з тим, у меморандумі Європейської Комісії 2000 року до ключових принципів безперервної освіти було віднесено такі: принцип 1: Нові базові знання і навички для всіх. Мета – гарантувати загальний безперервний доступ до освіти з метою отримання і оновлення навичок, необхідних для входження в інформаційне суспільство. Соціально-економічні зміни вимагають нового набору необхідних базових знань, умінь і навичок. До таких навичок відносять комп’ютерну грамотність, іноземні мови, технологічну культуру, підприємництво і соціальні навички. Принцип 2: Збільшення інвестицій в людські ресурси. Мета – значно збільшити інвестиції в людські ресурси, щоб підвищити пріоритет найважливішого надбання Європи – її людей. Принцип 3: Інноваційні методики викладання та навчання. Мета – розробити нові методології навчання для системи безперервного навчання. Принцип 4: Нова система оцінювання здобутої освіти. Мета – змінити підходи до розуміння навчальної діяльності та її результатів. Принцип 5: Розвиток наставництва й консультування. Принцип 6: Наближення освіти до дому. Мета – наблизити освітні можливості до дому за допомогою мережі навчальних і консультаційних пунктів, а також використовуючи інформаційні технології. Не можна не погодитись із тими дослідниками, які вважають систему, що має на меті лише формування професійних якостей, такою, що не може задовольнити вимоги сучасного суспільства. Адже в сьогоднішніх умовах важливе не лише добре оволодіння професією, але й досягнення відповідного освітнього й культурного рівня, набуття фахових компетенцій задля підвищення конкурентоспроможності на ринку праці. Згідно даних останніх досліджень, фінансовий успіх лише на 15 % зумовлений знаннями своєї професії, а на 85 % – особистими якостями, а саме, умінням спілкуватися з колегами, переконати у правильності своєї точки зору, бути промоутером себе і своїх ідей6 . Сучасні дослідження в галузі неперервної освіти фокусують увагу не лише на необхідності безперервного навчання, але й на необхідності урізноманітнення його форм. Протягом тривалого періоду у країнах Європи і в Україні загальноприйнятою вважали формальну освіту, яка є обов’язковою, чітко структурованою, представленою різнорівневими освітніми закладами, де кожен наступний рівень орієнтується на попередній і закінчується одержанням офіційного документа. Як показує світовий досвід, формальна освіта неспроможна задовольнити пізнавальні потреби громадян, що обумовлені соціальними, економічними, технічними змінами в суспільстві, які з часом набувають більш динамічного характеру. Саме цим пояснюється необхідність розвитку вищої педагогічної освіти.

• З метою формування методологічної куль¬тури магістрів щодо здійснення педагогічного дослідження та забезпечення поглибленої теоретичної та технологічної підготовки магістрів до написання науково-дослідницьких робіт з урахуван¬ням сучасних вимог до рівня і якості наукових досліджень було проведено наукової студії педагогічних досліджень на тему: "Критерії і показники оцінки ефективності результатів експериментального педагогічного дослідження”. У роботі студії прийняли участь магістри спеціальностей “Прикладна математика,” Туризм” та “Фізична реабілітація”.

Посилення загальносуспільного інтересу до проблеми визначення критеріїв ефективності наукових досліджень обумовлене розвитком інформаційного суспільства, зростанням суспільної затребуваності саме в якісному інформаційному виробництві, вищою формою якого є продукування наукової інформації. Розвиток наукових підходів до розв’язання проблеми критеріїв якості наукової діяльності в наш час (як і в цілому в загальноінформаційному процесі) відбувається поряд з розглядом технократичних (кількісних) параметрів розробки методик дослідження також і змістових характеристик наукових здобутків, що, власне, і стосуються якості науки. Такий підхід у процесі інтеграції наукової діяльності у виробничу набуває особливої актуальності. Рівень інноваційного розвитку сучасної України, на жаль, наближається до тієї позначки, за якою про вітчизняну науку вже стає прийнятним говорити лише як про традиційний, хоча й малопридатний атрибут суспільної структури сучасної України. У колах посадовців, орієнтованих виключно на зарубіжні інноваційні процеси, уже культивуються думки про непотрібність такого тягаря, як фінансування вітчизняної науки для бюджету сучасної України, дедалі частіше побутують байдужі до національних інтересів і водночас простодушно-наївні уявлення про те, що все, що нам потрібно, ми зможемо купувати на Заході. Поширення таких настроїв в управлінській сфері є шкідливим для українського суспільства не лише демонстрацією невігластва, що провокує зміцнення нігілістичного ставлення до вітчизняної науки в широкому сенсі в громадській думці і таким чином, фактично, привчає суспільство до поступової ліквідації цього виду діяльності. На інформаційному етапі розвитку Україна ризикує поступово прийти до відмови від виробництва основного для нашого часу продукту – інформації в її найвищому науковому вигляді та через це втратити перспективу національного розвитку.Водночас розвиток наукової інформації в структурі інформаційних ресурсів прямо пов’язується з перетворювальною діяльністю суспільства, і цей розвиток є важливим показником життєздатності нації та держави в інформаційному суспільстві. Внесок кожної нації, держави в загальноцивілізаційні інформаційні надбання визначатиме – і нині вже дедалі більшою мірою визначає – місце кожної нації та держави у світовій суспільній ієрархії. З огляду на чіткий прояв такої тенденції в Україні, ставленням до вітчизняної науки визначається, на яке місце в новій світовій ієрархії інформаційного суспільства в недалекому майбутньому претендуватиме Україна, українська нація. Ми можемо зекономити на вітчизняній науці, на розвитку вітчизняних технологій і повністю перетворитися в споживачів наданих нам провідними країнами інформаційних продуктів. Звичайно, на їхніх умовах та з урахуванням їхніх інтересів. У зв’язку з цим ми маємо бути готовими не лише до засилля уніфікації, згортання процесу самобутнього національно-культурного розвитку, а й до багатьох економічних, політичних та інших рішень держав-лідерів сучасного суспільства, що перекладають проблеми власного розвитку на плечі держав – суб’єктів глобального впливу. І, навпаки, при забезпеченні розвитку вітчизняної наукової діяльності, інноваційного суспільства створюються можливості для достойної участі України в міжнародному розподілі праці, національний розвиток набуває нової перспективи, нових якісних здобутків. При цьому теза про те, що розвиток інформаційного суспільства відбувається за напрямами найбільш ефективного використання інформаційних ресурсів, є особливо актуальною саме для наукової інформації, найбільш дієвої в процесі сучасного суспільного розвитку.

• Розробка сучасних методик вимірювання критеріїв ефективності сучасної науки є дуже важливою та актуальною справою, оскільки забезпечує можливість розв’язання досить складної для українського суспільства проблеми дієвого адміністративного управління науковою діяльністю, що має ув’язувати інтереси суспільства з його науковою складовою. В оптимальному варіанті це управління має забезпечувати ефективний науковий супровід як національного, так і загальносуспільного розвитку, створюючи якомога менші перешкоди творчому пошуку та сприяючи продуктивному використанню його результатів. Про те, що ця проблема ще далеко не розв’язана, говорить ще досить популярна точка зору з коренями в традиційних підходах до наукової діяльності, пов’язана з висновком про непередбачуваність і слабку формалізованість заняття наукою як різновидом творчості. Як зауважується в передмові збірника праць «Наукометрія і експертиза в управлінні наукою», ці обставини стають причиною того, що ставлення до наукової діяльності можна порівняти з полем, у якому в землі дрімає насіння …яке поливати потрібно рівномірно, оскільки апріорі не зрозуміло, де насіння є, а де немає, де воно корисне, а де бур’ян. Поки ж формальні оцінки взагалі та наукометричні зокрема допомагають боротися лише з явними «кущуватими» бур’янами, що вже виросли, або ж локалізувати явно пусті ділянки. Таке образне порівняння заслуговує на особливу увагу з огляду на те, що на нинішньому етапі взаємовідносин воно досить вичерпно характеризує відносини адміністративних органів з науковою спільнотою в чималій кількості країн, що не належать до лідерів інформаційного суспільства. Це порівняння можна застосувати й до українських реалій. При цьому врожай (результати наукової діяльності ) очікують часто, не засіваючи (не ставлячи конкретних суспільно значущих завдань для розв’язання проблем, що стоять перед суспільством), однаково поливаючи (фінансуючи) і корисну діяльність, і її імітацію, не вдаючись до змісту процесів, що відбуваються в науковому середовищі (де є насіння, а де немає), при цьому використовують лише поверхневі здобутки технологій інформаційного суспільства (формальні оцінки взагалі й наукометричні зокрема) для боротьби з бур’янами, що вже виросли (або ж локалізувати явно пусті ділянки), підмінюючи таким формальним ставленням необхідне глибинне входження в проблеми реорганізації взаємовідносин науки та управління. При цьому найгіршим є, як уже зауважувалося вище, втрата у деяких представників управлінських структур узагалі будь-якого інтересу до результатів вітчизняної наукової діяльності (до врожаю на власному полі), перехід на використання «заморських продуктів», далеко не завжди корисних і якісних, але таких, що знімають усі турботи, затрати праці та потребують приймати рішення, завдавати собі клопоту необхідністю реформування власних суспільних відносин у сфері виробництва наукової інформації. При цьому поле національної наукової діяльності перетворюється на сяк-так оброблюваний лужок, на зразок славнозвісного англійського, що може мати лише декоративне значення. Таким чином, частково байдужість до долі вітчизняної науки, частково відсутність бажання, а то й змоги державних чиновників вирішувати стратегічні питання, занурюватися в складні проблеми взаємовідносин з наукою в процесі розвитку інформаційного суспільства, проблеми, обумовлені характерною для українського суспільства постійною політичною нестабільністю і відповідною їй ротацією керівних кадрів, підтримкою такої незаінтересованості зарубіжними конкурентами у сфері інноваційних технологій – усе це негативно позначається на долі української науки. Очевидно, що й популярність теми введення наукометричних показників для визначення ефективності наукових досліджень, схвалювана донедавна в управлінських структурах слідом за деякими експертами, також значною мірою обумовлена, як це парадоксально не звучить, не намаганням інтенсифікувати науковий процес, а, швидше, можливістю перекласти клопіт вивчення наявних проблем на аналіз формальних показників, заснованих на бібліометричній інформації, пов’язаних з розвитком електронних баз даних, можливостями автоматичного розрахунку відповідних індексів.

• Елемент маркованого списку

Популяризація індексу Хірша у визначенні ефективності наукової діяльності стала, крім іншого, даниною особливостям початкового періоду розвитку інформаційного суспільства, для якого характерне різке збільшення обсягів інформаційного виробництва, у якому за технократичними параметрами інформаційних обмінів губиться змістовна якість. У науку, таким чином, фактично повернулося з минулого право визначення якості, істинності наукових здобутків більшістю формально належних до наукового співтовариства його членів (через цитування). Життєздатність цього методу визнання в науці обумовлюється прихильністю до нього середняків з наукового співтовариства, які оволоділи комп’ютерними технологіями та за їхньою допомогою тиражують у багатоваріантних оновленнях напрацьовану ідею, обмінюються посиланнями із собі подібними. При цьому якщо багатоваріантність оновлення є певною мірою корисною, оскільки підвищує ефективність використання нової наукової інформації, хоча й з певним повторенням, то «мафія» організованого цитування є фактом деструктивним, як і будь-яке інше «організоване» визнання. Орієнтація при прийнятті управлінських рішень, пов’язаних з організацією наукової діяльності, виключно на індекси цитування є методологічно необґрунтованою і, як вказують дослідники, може призводити до неефективних управлінських рішень. станнім часом панацеєю для визначення дійсного наукового внеску дослідника в сучасну науку стає факт його публікації в рейтингових зарубіжних журналах, у виступах на міжнародних конференціях з подальшою підготовкою монографічних досліджень і підручників. На таке оцінювання наукової діяльності пропонується орієнтуватися й управлінським структурам. Якщо провести певну аналогію з розвитком загальноінформаційного процесу, такий підхід можна порівняти зі створенням пошукових систем, що є більш кваліфікованим рішенням пошуку необхідної наукової інформації і визначення її значущості від прикладного любительства. У науці він дає можливість визначити рівень статей, орієнтуючись на рівень видань, у яких вона здійснена, чи рівень наукової інформації в тезах, виходячи з рівня конференції. Орієнтиром наукової значущості публікації також може бути розміщення її в наукометричних базах даних, що акумулюють статті журнального рівня подачі матеріалу, наприклад Web of Science, Scopus чи Google Scholar тощо. Однак і при орієнтації на цей критерій наукової ефективності стикаємося з певними проблемами. Так, Академія Google (Google Scholar) відображає всі статті й книги, розміщені в Інтернеті, і водночас не розрізняє їх за якістю наукової інформації. Web of Science спеціалізується на наукових статтях, однак, фіксує переважно англомовну наукову інформацію, не включаючи у свою наукометрію при цьому доповіді на конференціях і монографії. У Scopus ці види наукової інформації включаються, але очевидна перевага надається лише англомовним текстам. Необхідно зазначити, що мовна тенденційність у підходах до міжнародної наукометрії є не єдиною проблемою при оцінці наукової об’єктивності цих орієнтирів рівня наукової діяльності. Продукована в наш час наукова інформація підпорядковується загальним характеристикам розвитку глобального інформаційного простору. І в цьому просторі знаходять своє відображення наукові та всі інші інтереси провідних країн-глобалізаторів. Поза всяким сумнівом ці інтереси знаходять своє відображення і в специфічних тематичних та інших інтересах міжнародних видань, у політиці, здійснюваній при формуванні наукометричних баз даних, у всіх інших міжнародних структурах, організованих для оцінки ефективності наукової інформації. Ця обставина також має бути врахована при застосуванні міжнародних інструментів для управління вітчизняною наукою. До цього варто додати, що прагнення до набуття серйозного наукового авторитету з допомогою цих інструментів обертається також значною втратою часу, а це, у свою чергу, негативно позначається на процесі впровадження наукових результатів у практику. Широка міжнародна дискусія стосовно методик оцінки ефективності сучасної наукової діяльності говорить як про актуальність цього питання в умовах розвитку інформаційного суспільства, так і про необхідність відмовитись від пошуку універсальної методики такої оцінки. Наявний уже досвід у цій справі говорить про корисність тих чи інших із пропонованих методик в одних випадках і невиправданість їх використання в інших. Так, скажімо, усе більш критикований серед спеціалістів індекс Хірша, слабо відгукуючись на критерії корисності науковців з точки зору використання їхнього потенціалу для розв’язання локальних науково-технічних проблем, що стоять перед конкретною країною, водночас може якісно проілюструвати «оборотистість», енергійність дослідника в пропаганді тих чи інших ідей.

• В основу визначення ефективності наукової діяльності має ставитися конкретно визначена суспільно значуща мета і відповідно розроблятися критерії оцінювання. Важливим питанням при цьому є забезпечення здійснення професійної, кваліфікованої експертизи. Очевидно, з огляду на зростаюче значення виробництва наукової інформації для суспільного розвитку, така оціночна діяльність має здійснюватись колегіально, відображаючи в складі відповідних оціночних структур і інтереси замовника, здійснення ним аналізу якості впровадження в суспільну практику здобутих наукових результатів, і кваліфікованих у цій тематиці наукових експертів, і представників сфери управління науковою діяльністю. Прикладом подібної організації експертної діяльності може служити Німецька наукова рада, що консультує федеральний уряд з питань наукових досліджень та вищої освіти. На підтвердження сказаному вище необхідно зазначити, що ця рада є однією з відомих міжнародних структур, що рекомендує орієнтацію на створення власних академічних систем оцінювання та ранжування результатів НДР на базі альтернативних веб-методик обчислювання й індивідуальних систем індексування наукових публікацій у відкритих системах глобальної мережі Google з відповідним доопрацюванням методики колективами визнаних учених відповідно до специфіки галузі.

З точки зору національних інтересів у сфері виробництва наукової інформації критерії ефективності нової наукової інформації мають удосконалюватися з урахуванням: – ступеня відповідності наукових здобутків тактичним і стратегічним запитам національного розвитку, пов’язаного з зовнішніми та внутрішньосуспільними викликами, необхідністю внутрішньої трансформації та адекватної дії для успішного реагування на них; – оперативності одержання потрібних для національного розвитку наукових результатів, їх актуальністю; – доступного для національної економіки рівня затратності наукових досліджень і співвідношення цієї затратності з економічною ефективністю здобутих результатів.До цих же критеріїв належить також раніше мало враховувана трансформаційна особливість еволюції самого наукового процесу, пов’язана із: – співвідношенням нового й традиційного в науковому процесі; – використанням перевірених практикою наукових здобутків як критеріїв достовірності нових наукових результатів; – забезпеченням підтвердження наукового прогресу в погодженні нових напрямів наукового пошуку з виробленою всіма попередніми поколіннями логікою пізнавальної діяльності нашого суспільства. Визначивши оптимально можливі в умовах вітчизняних реалій критерії сучасного розвитку української науки, на базі опори на здобутки вітчизняного наукового потенціалу, ми ще маємо можливість на рівноправних засадах узяти участь у міжнародному розподілі праці у сфері наукового суспільно значущого інфотворення. При збільшенні уваги до потреб вітчизняної науки, при формуванні кваліфікованого суспільного запиту на вітчизняні наукові дослідження, при унормуванні дуже важливого питання ефективного впровадження наукового доробку в практику суспільного життя українська наука може бути не лише рентабельною для державного бюджету, але й стати вагомим джерелом його наповнення, важливою підоймою національного розвитку на етапі глобальних перетворень.

Науковий гурток "Україна та ЄС" (керівник доц. Сталовєрова Г.В.)

- семінар «Україна-ЄС» (Сталовєрова Г.В.);

- засідання студентського наукового гуртка «Україна та ЄС», тема: Європейська політика сусідства (Сталовєрова Г.В).

- відвідано марафон «Роль громадян у політичних реформах», який організувала і провела ГО Республіка (Сталовєрова Г.В.).

- Європейська інтеграція (тренінг)

- Підготовка студентів до участі в I турі Всеукраїнської олімпіади з Політології (тренінг)

- Історія відносин Україна-ЄС (семінар)

- Європейська інтеграція України (круглий стіл)

- Публікація тез на міжнародну наукову конференцію «Освіта і наука у мінливому світі: проблеми та перспективи розвитку» , яка відбулася в Дніпровському національному університеті імені О. Гончара 29-30 березня 2019 р.

- Євросоюз 2017-2018: створення, політика, торгівля (семінар)

- Особливості виходу Великобританії з ЄС (круглий стіл)

- Підготовка студентів до участі в студентських наукових конференціях, симпозіумах та круглих столах (тренінг)

Науковий гурток "Психологія сімейного та родинного виховання" (керівник доц. Примачок Л.Л.)

Цілі наукового студентського гуртка полягають в: формуванні в студентів інтересу до забезпечення форм і методів всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах сучасної української родини з урахуванням багатовікового народного досвіду у царині виховання; активізації знань студентів щодо цінностей сімейного та родинного виховання; піднятті рівня внутрішньої сімейної культури та рівня взаємовідносин студентів у сім’ях з батьками та родичами; допомозі у збереженні та продовженні сімейних і родинних звичаїв і традицій. Заходи: Обговорення та затвердження плану роботи на навчальний рік Семінар «Організація виховної взаємодії викладач-студент» Конференція-диспут «Важливість духовних цінностей у сімейному та родинному вихованні» Навчальний тренінг Міжнародний день людей з особливими потребами Круглий стіл Всесвітній день боротьби проти раку (роль сім’ї та родини) Презентація і рецензування студентських статтей і виступів Круглий стіл Вплив народних звичаїв та традицій на цінності сімейного та родинного виховання

Студентсько-учнівський клуб (керівник Шевчук Т.Є.) - на громадських засадах

- Зустрічі учнів ЗНЗ № 18 зі студентами-магістрами для профорієнтаційної роботи із магістерськими презентаціями «Представляю свою професію».

- Профорієнтаційний захід «Що важливо для майбутнього в професії».

- Відвідання учнями ЗНЗ № 4, 18.та студентами кафедри суспільних дисципл. Рівненського академ. укр.муз.драм.театру.

- Відвідано батьківськ збори учнів 9-х клас. ЗНЗ № 18 з метою профорієнтаційної бесіди.

- Зустрічі учнів ЗНЗ зі студентами-магістрами для профорієнтаційної роботи із магістерськими презентаціями «Представляю свою професію».

- Зустріч студентів НУВГП, Технічного коледжу та учнів з представниками громадської волонтерської організації «Корпус миру».

- Проведено тренінг «Знай як зберегти життя».