Відмінності між версіями «Маланчук Зіновій Романович»

Матеріал з Wikiситет
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м
 
(Не показані 26 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[File:139.jpg|thumb|Маланчук Зіновій Романович]]
[[File:139.jpg|thumb|Маланчук Зіновій Романович]]
завідувач кафедри, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Академії будівництва України, академік Міжнародної академії авторів наукових відкриттів і винаходів
Директор Інституту післядипломної освіти Національного університету водного господарства та природокористування, професор кафедри розробки родовищ та видобування корисних копалин, доктор технічних наук, професор, академік Міжнародної академії авторів наукових відкриттів та винаходів, академік Академії гірничих наук України. Член: редакційних колегій науково-технічних збірників, Президії НМК Міністерства освіти і науки України з гірництва, спеціалізованих Вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій, Вченої ради університету, Заслужений діяч науки і техніки України, інженер-гідротехнік, гірничий інженер та Відмінник освіти України.
 
Автор більше 240 науково-методичних праць, 17 патентів, 5 посібників та 9 монографій.


== Біографія ==  
== Біографія ==  


Зіновій Романович народився 1 липня 1950 року у м. Судова Вишня Львівської області.
Зіновій Маланчук народився 1 липня 1950 року в м. Судова Вишня Мостиського р-ну Львівської обл. У 1976 р. закінчив Український інститут інженерів водного господарства м. Рівне (НУВГП), де здобув спеціальність інженера-гідротехніка і гірничого інженера. У 1977 р. вступив до аспірантури рідного вузу і паралельно працював старшим науковим співробітником та завідувачем науково-дослідної лабораторії у Всесоюзному науково-дослідному інституті (м. Кишинів). У 1982р. захистив кандидатську дисертацію, у 2003 р. в НАН України, Інституті геотехнічної механіки (м. Дніпропетровськ) захистив докторську дисертацію за спеціальністю 05.15.11 - "Фізичні процеси гірничого виробництва". У НУВГП працює з 1990 р. З 2001 по 2013 - Голова правління Технологічний парк "Машинобудівні технології Полісся". З 2000 р. — директор Інституту післядипломної освіти НУВГП.


У 1968 призваний на військову службу, служив у Німеччині, нагороджений державною нагородою «За військову доблесть».
==Наукова діяльність == 


У 1971 вступив до Українського інституту інженерів водного господарства, який закінчив у 1976, здобувши спеціальність інженера-гідротехніка.
У доробку Зіновія Маланчука понад 500 наукових і методичних праць, з яких: 5 наукових відкриттів, більше 30 монографій і навчальних посібників, із них 17 англомовних, виданих в країнах Європейського Союзу, 30 винаходи та патенти. Автор більше 40 статей цитованих в науково-метричних базах Scopus та Web of Science, індекс Гірша – 25, цитування в Scopus та Web of Science більше 600. Створив наукову школу. Підготував 8 кандидатів наук, 1 доктора наук.


Упродовж 1977-1990 З.Р. Маланчук працював старшим інженером, старшим науковим співробітником, завідувачем науково-дослідної лабораторії філії
З.Р. Маланчук — вчений у галузі геомеханіки масивів та геотехнологічних методів видобутку корисних копалин. Вперше ним розроблений новий науковий напрямок — «Технологія і техніка для розробки родовищ підземним способом з розміщенням видобувного обладнання на поверхні землі».


Всесоюзного науково-дослідного інституту механізації і техніки поливу (м. Кишинів), аспірантом Центрального науково-дослідного інституту комплексного використання водних ресурсів (м. Мінськ).
За наукові відкриття нагороджений Міжнародною академією авторів наукових відкриттів та винаходів Золотою медаллю.


У 1982 на спеціалізованій вченій раді Ленінградського політехнічного інституту ім. М.І. Калініна захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Гідравліка та інженерна гідрологія».
Отримані вченим наукові результати увійшли в нормативні документи і посібники, що використовуються як для підготовки науково-педагогічних кадрів, так і в навчальному процесі університету та інших навчальних закладах.


Маланчук Зіновій Романович працює в Національному університеті водного господарства та природокористування з 1990 року, обіймаючи посади (1990 – 1993 р.р.) старшого наукового співробітника науково-дослідного сектору, з 1993 року доцента кафедри електротехніки та автоматики. З 1999 року – професор кафедри електротехніки та автоматики, а з 2004 року – професор кафедри розробки родовищ корисних копалин.
Зіновій Романович одружений, має сина Євгена (д.т.н., професор кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП), дочку Ірину к.е.н. і трьох онуків.


У 2003 році в Національній академії наук України захистив докторську дисертацію «Фізико-технічні основи свердловинної гідротехнології видобутку важких металів з розсипних родовищ та техногенних розсипів». Вчене звання професора присвоєно в 2003 році.
==Відзнаки ==
Нагороджений почесними грамотами МОН України, Рівненської ОДА; нагрудними знаками: «Відмінник освіти України» та «За наукові досягнення». Нагороджений Міжнародною академією авторів наукових відкриттів та винаходів золотим нагрудним знаком «За наукове відкриття» ім. Нобелівського лауреата П.І. Капіци, Заслужений діяч науки і техніки України, подяка Прем`єр міністра України.


З 2000 року по теперішній час директор Інституту післядипломної освіти (в 2013 переіменований в Навчально-науковий інститут післядипломної освіти) Національного університету водного господарства та природокористування (за контрактом).
Дані про Зіновія Маланчука опубліковані в ТОВ видавництво Логос Україна «Галицька еліта», К. 2010 рік. – 133 с.; «Золотий фонд нації. Україна. Європа. Світ». Київ. Українська конфедерація журналістів. 2016 рік. 368 с. та «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». Довідково-енциклопедичне та біографічне видання. Том VII. Українська конфедерація журналістів. Київ. 2019 рік. – 447 с.


З 2010 року член координаційної ради Рівненської облдержадміністрації з інвестиційного та інноваційного розвитку регіону.
'''За видатні заслуги у сфері вищої освіти - Маланчуку Зіновію Романовичу призначена довічна стипендія Кабінету Міністрів України. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2021 р. №1174-р Київ. Прем’єр-міністр України - Д.Шмигаль.'''
 
==Наукова діяльність == 
 
З.Р. Маланчуком опубліковано більше 240 наукових і методичних праць, з яких: 5 наукових відкриттів. Створив наукову школу. Підготував вісім кандидатів наук, одного доктора наук, являється керівником трьох аспірантів.
 
З.Р. Маланчук вчений в галузі геомеханіки масивів та геотехнологічних методів видобутку корисних копалин. Вперше ним на основі створених наукових відкриттів, патентів та винаходів, а також системного аналізу перспектив промислового освоєння родовищ дорогоцінних металів і алмазів розроблений новий науковий напрямок – «Технологія і техніка для розробки родовищ підземним способом з розміщенням видобувного обладнання на поверхні землі», схвалений Бюро відділення наук про Землю НАН України.
 
Праці З.Р. Маланчука носять самостійний і закінчений характер і присвячені рішенню важливої наукової проблеми – створенню науково-практичних основ процесів свердловинної гідротехнології видобутку корисних копалин для підвищення ефективності гірничих і геологорозвідувальних робіт на основі запропонованих геотехнологічних комплексів.
 
За цикл робіт зазначеного напрямку, а також наукове відкриття «Закономірність кількісного розподілу мінералів в техногенних золото і алмазовміщуючих розсипах» в 2000 році Міжнародною асоціацією авторів наукових відкриттів та винаходів нагороджений золотим нагрудним знаком «За наукове відкриття» ім. Нобелівського лауреата П.І. Капіци.
 
Відмічені наукові результати мають важливе фундаментальне і прикладне значення в області охорони надр і надрокористування як в Рівненсько-Волинському регіоні так і в Україні вцілому.
 
Отримані наукові результати увійшли в нормативні документи і посібники, широко впровадженні в практику видобутку важких металів з розсипних родовищ, використовуються як для підготовки науково-педагогічних кадрів, так і в навчальному процесі НУВГП та інших навчальних закладах.
 
==Відзнаки ==
Наукова та педагогічна діяльність  З.Р. Маланчука відзначені Почесними грамотами МОН України, Рівненської Облдержадміністрації, нагрудним знаком «Відмінник освіти України» (2000 р.), «За наукові досягнення» (2004 р.), Заслужений діяч науки і техніки України (2012 р.).

Поточна версія на 12:10, 6 березня 2026

Маланчук Зіновій Романович

Директор Інституту післядипломної освіти Національного університету водного господарства та природокористування, професор кафедри розробки родовищ та видобування корисних копалин, доктор технічних наук, професор, академік Міжнародної академії авторів наукових відкриттів та винаходів, академік Академії гірничих наук України. Член: редакційних колегій науково-технічних збірників, Президії НМК Міністерства освіти і науки України з гірництва, спеціалізованих Вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій, Вченої ради університету, Заслужений діяч науки і техніки України, інженер-гідротехнік, гірничий інженер та Відмінник освіти України.

Біографія

Зіновій Маланчук народився 1 липня 1950 року в м. Судова Вишня Мостиського р-ну Львівської обл. У 1976 р. закінчив Український інститут інженерів водного господарства м. Рівне (НУВГП), де здобув спеціальність інженера-гідротехніка і гірничого інженера. У 1977 р. вступив до аспірантури рідного вузу і паралельно працював старшим науковим співробітником та завідувачем науково-дослідної лабораторії у Всесоюзному науково-дослідному інституті (м. Кишинів). У 1982р. захистив кандидатську дисертацію, у 2003 р. в НАН України, Інституті геотехнічної механіки (м. Дніпропетровськ) захистив докторську дисертацію за спеціальністю 05.15.11 - "Фізичні процеси гірничого виробництва". У НУВГП працює з 1990 р. З 2001 по 2013 - Голова правління Технологічний парк "Машинобудівні технології Полісся". З 2000 р. — директор Інституту післядипломної освіти НУВГП.

Наукова діяльність

У доробку Зіновія Маланчука понад 500 наукових і методичних праць, з яких: 5 наукових відкриттів, більше 30 монографій і навчальних посібників, із них 17 англомовних, виданих в країнах Європейського Союзу, 30 винаходи та патенти. Автор більше 40 статей цитованих в науково-метричних базах Scopus та Web of Science, індекс Гірша – 25, цитування в Scopus та Web of Science більше 600. Створив наукову школу. Підготував 8 кандидатів наук, 1 доктора наук.

З.Р. Маланчук — вчений у галузі геомеханіки масивів та геотехнологічних методів видобутку корисних копалин. Вперше ним розроблений новий науковий напрямок — «Технологія і техніка для розробки родовищ підземним способом з розміщенням видобувного обладнання на поверхні землі».

За наукові відкриття нагороджений Міжнародною академією авторів наукових відкриттів та винаходів Золотою медаллю.

Отримані вченим наукові результати увійшли в нормативні документи і посібники, що використовуються як для підготовки науково-педагогічних кадрів, так і в навчальному процесі університету та інших навчальних закладах.

Зіновій Романович одружений, має сина Євгена (д.т.н., професор кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП), дочку Ірину к.е.н. і трьох онуків.

Відзнаки

Нагороджений почесними грамотами МОН України, Рівненської ОДА; нагрудними знаками: «Відмінник освіти України» та «За наукові досягнення». Нагороджений Міжнародною академією авторів наукових відкриттів та винаходів золотим нагрудним знаком «За наукове відкриття» ім. Нобелівського лауреата П.І. Капіци, Заслужений діяч науки і техніки України, подяка Прем`єр міністра України.

Дані про Зіновія Маланчука опубліковані в ТОВ видавництво Логос Україна «Галицька еліта», К. 2010 рік. – 133 с.; «Золотий фонд нації. Україна. Європа. Світ». Київ. Українська конфедерація журналістів. 2016 рік. – 368 с. та «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». Довідково-енциклопедичне та біографічне видання. Том VII. Українська конфедерація журналістів. Київ. 2019 рік. – 447 с.

За видатні заслуги у сфері вищої освіти - Маланчуку Зіновію Романовичу призначена довічна стипендія Кабінету Міністрів України. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2021 р. №1174-р Київ. Прем’єр-міністр України - Д.Шмигаль.