Відмінності між версіями «Стадник Олександр Святославович»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
== Біографія == | == Біографія == | ||
Народився 1 березня 1984 року в с. Тучин Гощанського району Рівненської області. Закінчив з відзнакою Національний університет водного господарства та природокористування у 2006. Отримав диплом магістра | Народився 1 березня 1984 року в с. Тучин Гощанського району Рівненської області. Закінчив з відзнакою Національний університет водного господарства та природокористування у 2006. Отримав диплом магістра зі спеціальністі «Розробка родовищ корисних копалин».<br><br> | ||
З листопада 2005 року працював на посаді інженера-технолога та з 2007 до 2009 року – начальника відділу Процесів магнітної сепарації та збагачення рудних і нерудних матеріалів Науково-виробничої фірми «Продекологія».<br><br> | З листопада 2005 року працював на посаді інженера-технолога та з 2007 до 2009 року – начальника відділу Процесів магнітної сепарації та збагачення рудних і нерудних матеріалів Науково-виробничої фірми «Продекологія».<br><br> | ||
У 2012 році закінчив аспірантуру кафедри розробки родовищ корисних копалин НУВГП за спеціальністю «Геотехнічна та гірнича механіка». Під час навчання в аспірантурі (у | У 2012 році закінчив аспірантуру кафедри розробки родовищ корисних копалин НУВГП за спеціальністю «Геотехнічна та гірнича механіка». Під час навчання в аспірантурі (у 2009–2012 роках) працював за сумісництвом на посадах асистента кафедри розробки родовищ корисних копалин та молодшого наукового співробітника Науково-дослідної частини (НДЧ) університету, брав участь у виконанні госпдоговірної науково-дослідної тематики.<br><br> | ||
З лютого 2013 року | З лютого 2013 року працював на посадах інженера кафедри автомобілів та автомобільного господарства і молодшого наукового співробітника НДС. | ||
У 2016 році захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата технічних наук зі спеціальності "Збагачення корисниз копалин". | |||
З вересня 2016 року працює на посаді асистента кафедри автомобілів та автомобільного господарства НУВГП<br> | |||
== Наукові праці == | == Наукові праці == | ||
Коло наукових інтересів: технології виготовлення та кондиціювання альтернативних палив.<br><br> | Коло наукових інтересів: технології виготовлення та кондиціювання альтернативних палив, утилізація автомобів і їх комплектуючих, моделювання потоків рідин і газів. <br><br> | ||
Автор понад 50 науково-методичних праць, з яких 12 патентів та | Автор понад 50 науково-методичних праць, з яких 12 патентів та 8 публікацій у іноземних виданнях Швеції, Фінляндії, Росії та Білорусії. | ||
Версія за 13:56, 28 вересня 2016
Біографія
Народився 1 березня 1984 року в с. Тучин Гощанського району Рівненської області. Закінчив з відзнакою Національний університет водного господарства та природокористування у 2006. Отримав диплом магістра зі спеціальністі «Розробка родовищ корисних копалин».
З листопада 2005 року працював на посаді інженера-технолога та з 2007 до 2009 року – начальника відділу Процесів магнітної сепарації та збагачення рудних і нерудних матеріалів Науково-виробничої фірми «Продекологія».
У 2012 році закінчив аспірантуру кафедри розробки родовищ корисних копалин НУВГП за спеціальністю «Геотехнічна та гірнича механіка». Під час навчання в аспірантурі (у 2009–2012 роках) працював за сумісництвом на посадах асистента кафедри розробки родовищ корисних копалин та молодшого наукового співробітника Науково-дослідної частини (НДЧ) університету, брав участь у виконанні госпдоговірної науково-дослідної тематики.
З лютого 2013 року працював на посадах інженера кафедри автомобілів та автомобільного господарства і молодшого наукового співробітника НДС.
У 2016 році захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата технічних наук зі спеціальності "Збагачення корисниз копалин".
З вересня 2016 року працює на посаді асистента кафедри автомобілів та автомобільного господарства НУВГП
Наукові праці
Коло наукових інтересів: технології виготовлення та кондиціювання альтернативних палив, утилізація автомобів і їх комплектуючих, моделювання потоків рідин і газів.
Автор понад 50 науково-методичних праць, з яких 12 патентів та 8 публікацій у іноземних виданнях Швеції, Фінляндії, Росії та Білорусії.