Відмінності між версіями «Маланчук Зіновій Романович»
м |
|||
| (Не показана 21 проміжна версія 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[File:139.jpg|thumb|Маланчук Зіновій Романович]] | [[File:139.jpg|thumb|Маланчук Зіновій Романович]] | ||
Директор Інституту післядипломної освіти Національного університету водного господарства та природокористування, професор кафедри розробки родовищ та видобування корисних копалин, доктор технічних наук, професор, академік Міжнародної академії авторів наукових відкриттів та винаходів, | Директор Інституту післядипломної освіти Національного університету водного господарства та природокористування, професор кафедри розробки родовищ та видобування корисних копалин, доктор технічних наук, професор, академік Міжнародної академії авторів наукових відкриттів та винаходів, академік Академії гірничих наук України. Член: редакційних колегій науково-технічних збірників, Президії НМК Міністерства освіти і науки України з гірництва, спеціалізованих Вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій, Вченої ради університету, Заслужений діяч науки і техніки України, інженер-гідротехнік, гірничий інженер та Відмінник освіти України. | ||
== Біографія == | == Біографія == | ||
Зіновій Маланчук народився 1 липня 1950 року в м. Судова Вишня Мостиського р-ну Львівської обл. У 1976 р. закінчив Український інститут інженерів водного господарства м. Рівне (НУВГП), де здобув спеціальність інженера-гідротехніка і гірничого інженера. У 1977 р. вступив до аспірантури рідного вузу і паралельно працював старшим науковим співробітником та завідувачем науково-дослідної лабораторії у Всесоюзному науково-дослідному інституті (м. Кишинів). У 1982р. захистив кандидатську дисертацію в Ленінградському політехнічному інституті, у 2003 р. в НАН України захистив докторську дисертацію. У НУВГП працює з 1990 р. З 2000 р. — директор Інституту післядипломної освіти НУВГП. | Зіновій Маланчук народився 1 липня 1950 року в м. Судова Вишня Мостиського р-ну Львівської обл. У 1976 р. закінчив Український інститут інженерів водного господарства м. Рівне (НУВГП), де здобув спеціальність інженера-гідротехніка і гірничого інженера. У 1977 р. вступив до аспірантури рідного вузу і паралельно працював старшим науковим співробітником та завідувачем науково-дослідної лабораторії у Всесоюзному науково-дослідному інституті (м. Кишинів). У 1982р. захистив кандидатську дисертацію в Ленінградському політехнічному інституті, у 2003 р. в НАН України, Інституті геотехнічної механіки (м. Дніпропетровськ) захистив докторську дисертацію за спеціальністю 05.15.11 - "Фізичні процеси гірничого виробництва". У НУВГП працює з 1990 р. З 2000 р. — директор Інституту післядипломної освіти НУВГП. | ||
==Наукова діяльність == | ==Наукова діяльність == | ||
У доробку Зіновія Маланчука понад | У доробку Зіновія Маланчука понад 400 наукових і методичних праць, з яких: 5 наукових відкриттів, більше 30 монографій і навчальних посібників, із них 17 англомовних, виданих в країнах Європейського Союзу, 22 винаходи та патенти. Автор більше 40 статей цитованих в науково-метричних базах Scopus та Web of Science, індекс Гірша – 17, цитування в Scopus та Web of Science більше 600. Створив наукову школу. Підготував 8 кандидатів наук, 1 доктора наук. | ||
З.Р. Маланчук — вчений у галузі геомеханіки масивів та геотехнологічних методів видобутку корисних копалин. Вперше ним розроблений новий науковий напрямок — «Технологія і техніка для розробки родовищ підземним способом з розміщенням видобувного обладнання на поверхні землі». | З.Р. Маланчук — вчений у галузі геомеханіки масивів та геотехнологічних методів видобутку корисних копалин. Вперше ним розроблений новий науковий напрямок — «Технологія і техніка для розробки родовищ підземним способом з розміщенням видобувного обладнання на поверхні землі». | ||
Отримані вченим наукові результати увійшли в нормативні документи і посібники, що використовуються як для підготовки науково-педагогічних кадрів, так і в навчальному процесі університету та інших навчальних закладах. | Отримані вченим наукові результати увійшли в нормативні документи і посібники, що використовуються як для підготовки науково-педагогічних кадрів, так і в навчальному процесі університету та інших навчальних закладах. | ||
Зіновій Романович одружений, має сина Євгена (д.т.н., професор кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП), дочку Ірину к.е.н. і трьох онуків. | Зіновій Романович одружений, має сина Євгена (д.т.н., професор кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП), дочку Ірину к.е.н. і трьох онуків. | ||
==Відзнаки == | ==Відзнаки == | ||
Нагороджений почесними грамотами МОН України, Рівненської ОДА; нагрудними знаками: «Відмінник освіти України» та «За наукові досягнення». Нагороджений Міжнародною академією авторів наукових відкриттів та винаходів золотим нагрудним знаком «За наукове відкриття» ім. Нобелівського лауреата П.І. Капіци. | Нагороджений почесними грамотами МОН України, Рівненської ОДА; нагрудними знаками: «Відмінник освіти України» та «За наукові досягнення». Нагороджений Міжнародною академією авторів наукових відкриттів та винаходів золотим нагрудним знаком «За наукове відкриття» ім. Нобелівського лауреата П.І. Капіци, Заслужений діяч науки і техніки України, подяка Прем`єр міністра України. | ||
Дані про Зіновія Маланчука опубліковані в ТОВ видавництво Логос Україна «Галицька еліта», К. 2010 рік. – 133 с.; «Золотий фонд нації. Україна. Європа. Світ». Київ. Українська конфедерація журналістів. 2016 рік. – 368 с. та «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». Довідково-енциклопедичне та біографічне видання. Том VII. Українська конфедерація журналістів. Київ. 2019 рік. – 447 с. | |||
'''За видатні заслуги у сфері вищої освіти - Маланчуку Зіновію Романовичу призначена довічна стипендія Кабінету Міністрів України. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2021 р. №1174-р Київ. Прем’єр-міністр України - Д.Шмигаль.''' | |||
Поточна версія на 09:01, 2 травня 2024
Директор Інституту післядипломної освіти Національного університету водного господарства та природокористування, професор кафедри розробки родовищ та видобування корисних копалин, доктор технічних наук, професор, академік Міжнародної академії авторів наукових відкриттів та винаходів, академік Академії гірничих наук України. Член: редакційних колегій науково-технічних збірників, Президії НМК Міністерства освіти і науки України з гірництва, спеціалізованих Вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій, Вченої ради університету, Заслужений діяч науки і техніки України, інженер-гідротехнік, гірничий інженер та Відмінник освіти України.
Біографія
Зіновій Маланчук народився 1 липня 1950 року в м. Судова Вишня Мостиського р-ну Львівської обл. У 1976 р. закінчив Український інститут інженерів водного господарства м. Рівне (НУВГП), де здобув спеціальність інженера-гідротехніка і гірничого інженера. У 1977 р. вступив до аспірантури рідного вузу і паралельно працював старшим науковим співробітником та завідувачем науково-дослідної лабораторії у Всесоюзному науково-дослідному інституті (м. Кишинів). У 1982р. захистив кандидатську дисертацію в Ленінградському політехнічному інституті, у 2003 р. в НАН України, Інституті геотехнічної механіки (м. Дніпропетровськ) захистив докторську дисертацію за спеціальністю 05.15.11 - "Фізичні процеси гірничого виробництва". У НУВГП працює з 1990 р. З 2000 р. — директор Інституту післядипломної освіти НУВГП.
Наукова діяльність
У доробку Зіновія Маланчука понад 400 наукових і методичних праць, з яких: 5 наукових відкриттів, більше 30 монографій і навчальних посібників, із них 17 англомовних, виданих в країнах Європейського Союзу, 22 винаходи та патенти. Автор більше 40 статей цитованих в науково-метричних базах Scopus та Web of Science, індекс Гірша – 17, цитування в Scopus та Web of Science більше 600. Створив наукову школу. Підготував 8 кандидатів наук, 1 доктора наук.
З.Р. Маланчук — вчений у галузі геомеханіки масивів та геотехнологічних методів видобутку корисних копалин. Вперше ним розроблений новий науковий напрямок — «Технологія і техніка для розробки родовищ підземним способом з розміщенням видобувного обладнання на поверхні землі».
Отримані вченим наукові результати увійшли в нормативні документи і посібники, що використовуються як для підготовки науково-педагогічних кадрів, так і в навчальному процесі університету та інших навчальних закладах.
Зіновій Романович одружений, має сина Євгена (д.т.н., професор кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП), дочку Ірину к.е.н. і трьох онуків.
Відзнаки
Нагороджений почесними грамотами МОН України, Рівненської ОДА; нагрудними знаками: «Відмінник освіти України» та «За наукові досягнення». Нагороджений Міжнародною академією авторів наукових відкриттів та винаходів золотим нагрудним знаком «За наукове відкриття» ім. Нобелівського лауреата П.І. Капіци, Заслужений діяч науки і техніки України, подяка Прем`єр міністра України.
Дані про Зіновія Маланчука опубліковані в ТОВ видавництво Логос Україна «Галицька еліта», К. 2010 рік. – 133 с.; «Золотий фонд нації. Україна. Європа. Світ». Київ. Українська конфедерація журналістів. 2016 рік. – 368 с. та «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». Довідково-енциклопедичне та біографічне видання. Том VII. Українська конфедерація журналістів. Київ. 2019 рік. – 447 с.
За видатні заслуги у сфері вищої освіти - Маланчуку Зіновію Романовичу призначена довічна стипендія Кабінету Міністрів України. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2021 р. №1174-р Київ. Прем’єр-міністр України - Д.Шмигаль.