Перегляд вихідного коду сторінки ПРИКЛАДИ МЕТОДІВ, ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ТА ВИКЛАДАННЯ

ПРИКЛАДИ МЕТОДІВ,ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ТА ВИКЛАДАННЯ

Методи викладання та навчання

1) демонстрація; 

2) творчий метод; 

3) проблемно-пошуковий метод; 

4) навчальна дискусія/дебати; 

5) мозковий штурм; 

6) case study /аналіз ситуації; 


Технології викладання та навчання

Класифікація за характером навчальної діяльності 

Імітаційні

Ігрові:

−	рольові та ділові ігри; 

−	навчальні ігри;

−	тренінги в активному режимі. 

Неігрові:

−	аналіз конкретних ситуацій (case study); 

−	розв'язання винахідницьких завдань; 

−	розбір ділової пошти. 

Неімітаційні:

−	проблемна лекція (розгляд проблемних питань тощо), лекція візуалізація (демонстрація відео тощо), бінарна лекція (два лектора – викладач і практик, викладачі з різних навчальних дисциплін), лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція – прес-конференція; 

−	пошукова лабораторна робота;

−	дослідницька робота; 

−	евристична бесіда.


Основні види інтерактивних технологій викладання та навчання

Робота в малих групах (команді) – спільна діяльність здобувачів у групі під керівництвом лідера, спрямована на рішення загальної задачі шляхом творчого складання результатів індивідуальної роботи членів команди з розподілом повноважень і відповідальності. 

Індивідуальне навчання – вибудовування здобувачем власної освітньої траєкторії на основі формування індивідуальної освітньої програми з врахуванням його / її інтересів. 

Проектна технологія – індивідуальна або колективна діяльність з відбору, розподілу та систематизації матеріалу з певної теми, в результаті якої складається проект. 

Аналіз конкретних ситуацій (case study) – аналіз реальних проблемних ситуацій (наданий опис/«моментальний знімок реальності»/«фотографія дійсності»), що мали місце у відповідній галузі професійної діяльності, і пошук варіантів кращих рішень.

Аналіз конкретних ситуацій (case study)

Розрізняють декілька видів ситуацій:

−	ситуація-проблема являє собою опис реальної проблемної ситуації. мета: знайти рішення ситуації або прийти до висновку про його неможливість;

−	ситуація-оцінка описує становище, вихід з якого вже знайдений. мета: провести критичний аналіз прийнятих рішень, дати мотивований висновок з приводу представленої ситуації та її рішення; 

−	ситуація-ілюстрація представляє ситуацію і пояснює причини її виникнення, описує процедуру її рішення. мета: оцінити ситуацію в цілому, провести аналіз її рішення, сформулювати питання, висловити згоду-незгоду; 

−	ситуація-попередження описує застосування вже прийнятих раніше рішень, у зв'язку з чим ситуація носить тренувальний характер, служить ілюстрацією до тієї чи іншої теми. мета: проаналізувати дані ситуації, знайдені рішення, використавши при цьому теоретичні знання. 

Класифікація кейсів за змістовною орієнтацією:

−	практичні кейси, які відображають реальні життєві ситуації; 

−	навчальні кейси, що відображають типові ситуації, з якими найчастіше зіштовхуються фахівці в процесі своєї професійної діяльності; 

−	науково-дослідні кейси, орієнтовані на здійснення дослідницької діяльності.


Класифікація кейсів за складністю:

−	ілюстративні навчальні ситуації – кейси, мета яких – н а певному практичному прикладі навчити здобувачів алгоритму прийняття правильного рішення в певній ситуації; 

−	навчальні ситуації – кейси з формуванням проблеми, діагностування ситуації і самостійне прийняття рішення із зазначеної проблеми;

−	навчальні ситуації – кейси без формування проблеми, проблема чітко не виявлена, виявлення проблеми та пошук альтернативних шляхів її вирішення на основі їх аналізу;

−	прикладні вправи, в яких описується конкретна сформована ситуація та реальна проблема, пропонується знайти шляхи виходу з неї; мета такого кейса – пошук шляхів рішення проблеми.

Класифікація кейсів за структурою 

−	структурований кейс – дається мінімальна кількість додаткової інформації, при роботі з ним здобувач повинен застосувати певну модель, формулу; існує оптимальне рішення; 

−	великі неструктуровані кейси – інформація дається дуже докладна, в тому числі й абсолютно непотрібна, а найнеобхідніші для розгляду відомості можуть бути відсутніми; здобувач повинен знайти такі «каверзи» і впоратися з ними; 

−	«маленькі нариси» – вони знайомлять тільки з ключовими поняттями і при їх розгляді здобувач повинен спиратися ще й на власні знання; 

−	кейси-першовідкривачі – від здобувачів вимагається не тільки застосовувати вже засвоєні теоретичні знання та практичні вміння та навички, але й запропонувати щось нове.


Рольові та ділові ігри 

Розрізняють:

1)	рольові та ділові ігри – рольова імітація здобувачами реальної професійної діяльності з виконанням функцій фахівців на різних робочих місцях; 

2)	рольова гра – імітаційний ігровий метод активного навчання – спосіб розширення досвіду учасників за допомогою пред'явлення їм несподіваної ситуацій, у якій пропонується прийняти роль кого небудь із учасників і виробити спосіб, що дозволяє привести ситуацію до завершення; 

3)	ділова гра – форма відтворення предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності фахівця, моделювання таких систем відносин, які характерні для цієї діяльності загалом.
  
Рольова гра

1.	Інструкція до рольової гри повинна детально описувати усі аспекти ситуації, але не ставити жорстких кордонів, що перешкоджають учасникам зіграти свої ролі відповідно до їх власних уявлень про те, як необхідно діяти в таких випадках, завдання, до рішення якої прагнуть учасники рольової гри,  створення моделі поведінки, характерної в повсякденному житті для реальних людей.

2.	Саме поведінка, а не прояв талантів учасників – основа для наступної дискусії.

3.	Група повинна спостерігати за змістом кожної ігрової сцени. Тим, хто не приймає участі у грі, варто запропонувати зайняти ролі спостерігачів і записувати особливості поводження учасників і його наслідки.

4.	За допомогою інвертованої гри можна досягти більш глибокої оцінки проблем і переваг інших людей: у ході гри ведучий пропонує учасникам зупинитися й помінятися ролями, представивши цю же ситуацію із протилежної точки зору, з такої позиції, що найчастіше буде в корені суперечити переконанням і звичному образу дій учасників.

5.	Спостереження може стати ще більш корисним, якщо зробити відеозапис рольової гри і, якщо буде потреба, використовувати неї для забезпечення зворотного зв'язку або індивідуальних консультацій.

Ділова гра

1.	Ділова гра застосовується найчастіше для навчання управлінської діяльності. 

2.	Метод ділової гри як метод викладання та навчання полягає в навчальному моделюванні ситуації професійної діяльності, яка має навчити здобувачів вищої освіти як майбутніх фахівців виконувати відповідні професійні функції. 

3.	Використовують ділову гру під час обговорення питань, які потребують експертної оцінки.

Розв'язання винахідницьких завдань 

Основою теорії розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) є функціонально-системний підхід. 

Технологія включає такі практичні інструменти: 

1)	генетичний аналіз;

2)	алгоритм вирішення проблемних ситуацій;

3)	комплекс методів розвитку уяви та інші, що формують у здобувачів системне мислення – мислення, здатне оперувати найбільш загальними фундаментальними законами та закономірностями, освоювати на їх основі спеціальні закони різних галузей знань і вміти застосовувати ці знання для вирішення життєво необхідних проблем;

4)	методика «Поставити якомога більше питань до понять, які позначають об'єкт або явище».

Основні види інтерактивних технологій викладання та навчання

	Розрізняють: 

1.	Модульне навчання – використання знань, умінь тощо у вигляді: 

а) окремих модулів, автономних частин курсу, що інтегруються з іншими частинами курсу; 

б) блоків взаємопов'язаних курсів, які можна вивчати незалежно від іншого блоку дисциплін. 

2.	Контекстне навчання – мотивація студентів до засвоєння знань, умінь тощо шляхом виявлення зв'язків між конкретним знанням, умінням тощо та його застосуванням. 

3.	Розвиток критичного мислення – освітня діяльність, спрямована на розвиток у здобувачів розумного, рефлексивного мислення, здатного висунути нові ідеї і побачити нові можливості. 

4.	Проблемне навчання – стимулювання здобувачів до самостійного набуття знань тощо, необхідних для вирішення конкретної задачі, проблеми. 

5.	Випереджувальна самостійна робота – вивчення здобувачами нового матеріалу до його представлення в межах аудиторних занять

6.	Міждисциплінарне навчання – використання знань з різних предметних областей, їх угруповання і концентрація в контексті розв'язуваної задачі. 

7.	Навчання на основі досвіду – активізація пізнавальної діяльності здобувачів за рахунок асоціації їх власного досвіду з предметом навчання. 

8.	Інформаційно-комунікаційні технології – навчання в електронній освітньому середовищі з метою розширення доступу до освітніх ресурсів (теоретично до необмеженого обсягу та швидкості доступу), збільшення контактної взаємодії з викладачем, побудови індивідуальних траєкторій підготовки та об'єктивного контролю і моніторингу досягнень здобувача.