Перегляд вихідного коду сторінки Древецький Володимир Володимирович

[[File:1082.jpg|thumb|Древецький Володимир Володимирович]]
==Освіта і професійний шлях==
1971 р. – закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості;

з 1972 по 1975 рік навчався в аспірантурі кафедри автоматизації хіміко-технологічних процесів Львівського політехнічного інституту;

1976 р. – кандидат технічних наук за спеціальністю „Прилади та методи вимірювання механічних величин”;

з 1975 по 2005 рік працював на кафедрі електротехніки та автоматики НУВГП;

1980 рік – доцент кафедри електротехніки та автоматики;

з 2005 по 2008 рік навчався в докторантурі на кафедрі інформаційних технологій Національного авіаційного університету;

2009 р. – доктор технічних наук за спеціальністю „Прилади і методи контролю та визначення складу речовин”;

2009 – 2011 рр. працював на посаді  професора кафедри електротехніки та автоматики НУВГП;

з 2011 року – завідувач кафедри приладобудування, електротехніки та інформаційних технологій.

з 2013 року – завідувач кафедри автоматизації,електротехнічних та комп'ютерно-інтегрованих  технологій.
 
==Педагогічна діяльність==
Викладає дисципліни "Монтаж, налагодження та експлуатація систем автоматизації", "Спеціальні вимірювання і прилади", "Основи наукових досліджень" та "Методологія наукових досліджень" для студентів спеціальностей „Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології” та "Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка";

Керує дипломним проектуванням бакалаврів, науковими роботами магістрів спеціальності АКІТ та аспірантів за спеціальностями "Прилади і методи контролю та визначення складу речовин" та "Автоматичне керування".
==Наукова діяльність==
Головний науковий напрямок – розробка методів і приладів для неперервного автоматичного контролю фізико-механічних параметрів ньютонівських та неньютонівських рідин, показників якості нафтопродуктів, а також теорія цифрових систем автоматичного керування технологічними об'єктами.

Автор понад 220 наукових праць, в тому числі 3 монографій, 2 навчальних посібників і 55 авторських свідоцтв та патентів, значна частина яких впроваджена у виробництво.

Головні наукові праці присвячені розробці гідродинамічного методу контролю в’язкості, густини і реологічних характеристик рідин та створенню промислових автоматичних аналізаторів вказаних параметрів. Підготував 4 кандидатів технічних наук та 20 магістрів.
 
==Організаційна діяльність==
2003 р. – академік Інженерної академії України, голова Рівненського обласного відділення;

2005 р. – віце-президент Інженерної академії України;

2008 – 2013 рр. – член оргкомітету Міжнародної науково-практичної конференції „Інтегровані інтелектуальні робототехнічні комплекси”;

2009 – 2010 роки – позаштатний радник Міністра охорони навколишнього природного середовища України;

2010 – 2013 роки  –  член робочої групи ОБСЄ, ЮНЕП і ЄЕК ООН по проекту "Зниження вразливості до екстремальних повеней і змін клімату в басейні річки Дністер";

2010 р. – член керівного комітету "Національного політичного діалогу з інтегрованого управління водними ресурсами в Україні" під егідою ЄЕК ООН і ОБСЄ;

2017 - 2018 рр. - міжнародний експерт з наукових інновацій уряду міста Вейхай (КНР);

2018 р. - член Міжгалузевої експертної ради вищої освіти при Державній освітній установі "Навчально-методичний центр з якості освіти";

2019 р. - член галузевої експертної ради з галузі "Автоматика та приладобудування" Національного агентства з якості освіти.

==Відзнаки==
2007 р. – срібна медаль ім. А. М. Підгорного за значний внесок у розвиток Інженерної академії України;

2008 р. – медаль „За сприяння Збройним Силам України”;

2008 р., 2018 р. – Почесна грамота Національного авіаційного університету;

2009 р. – "Людина року – 2009" НУВГП, занесений на Дошку Пошани;

2010 р. – Почесна грамота Рівненської обласної державної адміністрації;

2010 р. – Подяка ректора НУВГП;

2015 р. - золота медаль ім. А. М. Підгорного;

2019 р. - Подяка Міністерства освіти і науки України.