https://wiki.nuwm.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=%D0%9F%D0%A3%D0%A5%D0%9D%D0%90%D0%A1%D0%A2%D0%98%D0%99+%D0%97%D0%90%D0%AF 2026-05-14T20:00:18Z Внесок користувача MediaWiki 1.36.0 https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BB%D1%8E%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=9425 2016-12-21T19:37:29Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>==Біографія==<br /> [[File:711.jpg|thumb|Слюсарчук Василь Юхимович]]<br /> Народився в с. Демчин, Бердичівського р-ну, Житомирської обл. Закінчив у 1964 р. Мирославську середню школу (р-н і обл. ті самі) і працював у цій школі вчителем ручної праці учнів V-VII класів (1964–1965 рр.).<br /> <br /> Закінчив математичний факультет Чернівецького державного університету (1970), аспірантуру (1972). Кандидат фіз.-мат. наук (1972), доцент (1980), доктор фіз.-мат. наук (1987), професор (1989).<br /> <br /> Член-кореспондент НАН України (з 6.03.2015 р.). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008, Указ Президента України № 1121 – 2008). Заслужений працівник освіти України (2009, Указ Президента України № 789/2009). Нагороджений Подякою Президента України (2002), Грамотою Верховної Ради України (2015) та знаками “Відмінник освіти України” (1996) і “За наукові досягнення” (2006) Міністерства освіти і науки України. Також нагороджений медаллю імені М.В. Остроградського (Український математичний конгрес, 2001) і пам’ятною медаллю імені М.М. Боголюбова та дипломом (Український математичний конгрес, 2009). Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого (2003, академічна нагорода Академії наук вищої школи України).<br /> <br /> Людина року в НУВГП (2001, 2002, 2005, 2007, 2008, 2009 р.).<br /> <br /> Переможець у номінації “Кращий науковець, викладач” (2009, VII загальноміський відкритий рейтинг популярності “Гордість міста”). Нагороджений Почесною грамотою Рівненської обласної адміністрації (2014).<br /> <br /> Академік - засновник Академії наук вищої школи України (1992).<br /> <br /> Кандидатську дисертацію “Стійкість розв’язків різницевих рівнянь у банаховому просторі” та докторську дисертацію “Обмежені розв’язки функціональних і функціонально-диференціальних рівнянь” захистив відповідно у 1972 та 1987 р.<br /> <br /> У 1973 – 1974 рр. працював у Чернівецькому державному університеті, в 1974 – 1977 рр. – в Новополоцькому політехнічному інституті. З 1977 р. працює в Українському інституті інженерів водного господарства (тепер Національний університет водного господарства та природокористування), обіймаючи різні посади (зараз обіймає посаду професора кафедри вищої математики).<br /> <br /> Фахівець у галузі диференціальних рівнянь і функціонального аналізу.<br /> <br /> Спростував гіпотезу Любича про диференційовне відображення, показав щільність множини нерозв'язних задач Коші у просторі всіх задач Коші у випадку нескінченновимірного банахового простору та щільність множини задач Коші з неєдиними розв'язками у множині всіх задач Коші у випадку банахового простору довільної розмірності. Увів поняття істотно нестійких розв'язків еволюційних рівнянь і дослідив рівняння з істотно нестійкими розв'язками, отримав нові теореми про стійкість і нестійкість за лінійним наближенням розв'язків еволюційних рівнянь, встановив необхідні й достатні умови оборотності лінійних неавтономних с-неперервних функціонально-диференціальних операторів, встановив необхідні й достатні умови абсолютної стійкості динамічних систем із післядією, знайшов нові умови існування майже періодичних розв'язків нелінійних диференціальних, різницевих, диференціально-різницевих та функціональних рівнянь без використання H-класів цих рівнянь. Отримав загальні результати про збіжність числових рядів, окремими випадками яких є відповідні результати Лейбніца, Д'Аламбера, Гаусса, Коші, Абеля, Діріхле, Куммера, Єрмакова та інших математиків. Отримав нову інтегральну ознаку збіжності рядів.<br /> <br /> Підготував двох кандидатів фізико-математичних наук.<br /> <br /> Опублікував понад 370 наукових та науково-методичних праць, з них – 10 монографій і один навчальний посібник із функціонального аналізу з грифом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.<br /> <br /> ==Монографії:==<br /> * Слюсарчук В. Ю. Загальні теореми про збіжність числових рядів. – Рівне: РДТУ, 2001. – 240 с.<br /> * Слюсарчук В. Ю. Оборотність нелінійних операторів. – Рівне: РДТУ, 2002. – 240 с. <br /> * Слюсарчук В. Ю. Стійкість розв’язків різницевих рівнянь у банаховому просторі. – Рівне: УДУВГ, 2003. – 366 с. <br /> * Слюсарчук В. Ю. Абсолютна стійкість динамічних систем із післядією. – Рівне: УДУВГ, 2003. – 288 с. <br /> * Слюсарчук В. Ю. Нестійкість розв’язків еволюційних рівнянь. – Рівне: НУВГП, 2004. – 416 с.<br /> * Слюсарчук В. Ю. Рівняння з істотно нестійкими розв’язками. – Рівне: НУВГП, 2005. – 217 с. <br /> * Слюсарчук В. Ю. Оборотність нелінійних різницевих операторів. – Рівне: НУВГП, 2006. – 233 с. <br /> * Слюсарчук В. Ю. Диференціальні рівняння в банаховому просторі. – Рівне: НУВГП, 2006. – 314 с. <br /> * Слюсарчук В. Ю. Неявні недиференційовні функції в теорії операторів. – Рівне: НУВГП, 2008. – 221 с. <br /> * Слюсарчук В. Ю. Метод локальної апроксимації в теорії нелінійних рівнянь. – Рівне: НУВГП, 2011. – 342 с.<br /> <br /> Основні праці Слюсарчука В. Ю. <br /> [https://drive.google.com/open?id=0B2u9UpB3zCxUeG5JTmhkTWpENE0] - PDF<br /> <br /> <br /> [[Файл:__145555556.PNG|міні|центр|450пкс|Академіки Мишкіс А. Д. і Слюсарчук В. Ю. Всеукраїнська конференція “Диференціально-функціональні рівняння та їх застосування”, Чернівці, 1996 р. ]]<br /> <br /> Наука “ТС”, № 6, 5 травня 2004 року<br /> ----<br /> Він знає суть цієї тайни<br /> <br /> Щоранку вже 27 років професор Василь Юхимович Слюсарчук прямує до Українського державного університету водного господарства та природокористування, де викладає вищу математику – головну справу свого життя.<br /> <br /> Ще коли Василь ходив до школи, його батьки, які самі мали лише початкову освіту, мріяли, щоб син вибився в люди, вивчився. Він здійснив їх мрію. Зараз Василь Слюсарчук – знаний науковець, відомий математик (і не лише в Україні), академік Академії наук Вищої школи, відмінник освіти, лауреат ряду нагород, серед яких – медаль імені М.В. Остроградського, нагорода Ярослава Мудрого, подяка Президента України. Його ім'я у списку видатних математиків країни, на праці яких найбільше посилаються, а нещодавно редколегія відомого світового довідника “Хто є хто” звернулась до нього з проханням надіслати свою біографію та дані про наукову діяльність.<br /> <br /> [[File:__00.PNG]]<br /> <br /> Народився Василь Слюсарчук на Житомирщині, в селі Демчин, Бердичівського району. Оскільки в рідному селі була лише чотирикласна школа, з п'ятого почав ходити до сусіднього села Мирославівки. Тут довелося навіть рік провчителювати, коли відразу після школи не вступив до Київської політехніки. Згодом – математичний факультет Чернівецького державного університету, аспірантура в цьому ж університеті. Аспірантуру, до речі, як і кандидатську дисертацію, закінчив достроково, ще до завершення терміну навчання. З великою пошаною і теплотою Василь Юхимович згадує свого наукового керівника – професора Євгена Федоровича Царкова – непересічну особистість, неординарного вченого, який багато зробив для становлення молодого науковця. <br /> Кандидатську дисертацію, що стосувалась стійкості розв'язків різницевих рівнянь, молодий науковець захистив у Латвійському університеті імені Петра Стучки. З цього приводу університетська багатотиражка ЧДУ опублікувала жартівливе привітання, в якому побажала науковцю так само успішно захистити і докторську дисертацію. Так воно згодом і сталося, коли Василь Юхимович вже працював у Рівному в Українському інституті інженерів водного господарства (таку назву носив тоді наш навчальний заклад).<br /> <br /> Теорія стійкості, якою почав займатися ще аспірантом, посіла значне місце в колі його наукових досліджень. А воно досить широке – це ще й теорія функціональних і функціонально-диференційних рівнянь, теорія с-неперервних операторів, теорія числових рядів...<br /> <br /> Дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук на тему “Обмежені розв'язки функціональних і функціонально-диференційних рівнянь” В.Ю. Слюсарчук захистив у 1987 році. І хоча дисертацію Василь Юхимович захищав в Інституті математики АН УРСР, провідною організацією була зазначена кафедра диференційних рівнянь відомого на цілий світ своєю науковою діяльністю і вченими Московського державного університету, де роботи рівненського математика знали і високо цінували. Статті Василя Слюсарчука публікувалися в академічних виданнях України, Білорусі, Росії, згодом ще й в Угорщині, Нідерландах. Взагалі ж у його доробку 240 наукових робіт, у тому числі і чотири монографії. Це книги “Загальні теореми про збіжність числових рядів”, “Оборотність нелінійних операторів”, “Стійкість розв'язків різницевих рівнянь у банаховому просторі” та “Абсолютна стійкість динамічних систем із післядією”.<br /> <br /> В Українському державному університеті водного господарства та природокористування вчений пройшов сходинки від старшого викладача до завідувача кафедри, професора. Зараз доктор фізико-математичних наук Василь Юхимович Слюсарчук працює професором кафедри вищої математики, навчає студентів факультетів будівництва та архітектури, прикладної математики та комп'ютерно-інтегрованих систем, веде спецкурс. І, звісно, продовжує займатися науковою роботою.<br /> <br /> '''– Василю Юхимовичу, але математика – це робота, робота, робота... А що ж для душі?'''<br /> <br /> – Я міг би сказати, що на щось інше в мене просто не лишається часу, але для душі – теж математика. У молодості в мене були дві улюблені справи – математика і радіотехніка. Математика перемогла, але радіотехніку все ж не полишив. Сам робив і встановлював супутникові антени. Якось навіть виготовив телескоп, щоб поспостерігати за кометою Галлея з балкону своєї квартири. Правда, комети я не “спіймав”, зате “вловив” кільця Сатурна – теж неабияке видовище.<br /> <br /> Якось так сталося, що всі мої друзі – теж переважно математики або “технарі”. Математику викладає також і дружина Людмила Мечиславівна, яка працює доцентом кафедри математики НУВГП. Математичну освіту здобув і син, закінчивши Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Спеціально якось ми на нього не давили, але ж він зростав у “математичній” сім'ї.<br /> <br /> '''– А чи можна теорію стійкості застосувати на практиці? У виробництві чи, скажімо, до суспільних проблем?”'''<br /> <br /> – Звичайно, як і більшість математичних теорій. У радіотехніці, наприклад, в мікроелектроніці, електроніці, супутниковому телебаченні, ядерній техніці, плазмі, тощо. І щодо суспільних проблем – теж, якщо таке завдання постане. До речі, не менш важливою ніж стійкість, є нестійкість. Більше того, стійкі еволюційні процеси, що протікають у складних реальних динамічних системах, можливі саме завдяки нестійкості деяких складових цих систем.<br /> Незабаром у видавничому центрі нашого університету вийде моя нова монографія “Нестійкість розв'язків еволюційних рівнянь”. Вона об'єднала результати про нестійкість розв'язків диференціальних, різницевих та диференціально-функціональних рівнянь, отримані мною протягом 30 років. Сподіваюся, що ця книга буде корисною тим, хто цікавиться теорією нестійкості розв'язків еволюційних рівнянь та важливими для цих рівнянь методами й ідеями функціонального аналізу.<br /> <br /> А ще – мрію нарешті написати й видати інші книжки, які вже давно “склалися” в моїй голові.<br /> <br /> '''– А щоб ви побажали людям, які лише почали свій шлях в науці?'''<br /> <br /> – З повагою ставитись до науки і особливо до фундаментальних наук, енергію витрачати на розв'язання складних задач, бути стійкими перед труднощами, щоденно підвищувати свій професіоналізм.<br /> <br /> '''''Людмила Ступчук'''''</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9C%D0%B5%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9&diff=4645 2015-11-21T14:18:44Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: /* Кафедри */</p> <hr /> <div>=== Навчально-науковий механічний інститут ===<br /> == Кафедри ==<br /> *[[Кафедра автомобілів та автомобільного господарства]] &lt;br /&gt;<br /> <br /> *[[Кафедра будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин і обладнання]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> *[[Кафедра розробки родовищ та видобування корисних копалин]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> *[[Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> *[[Кафедра транспортних технологій та технічного сервісу]]<br /> <br /> == Коротка історична довідка ==<br /> [[Файл:12034292 520089501500264 6018871637192362377 o.jpg|справа|мини|500x350px|<br /> <br /> '''Рік заснування''' - ''1936''<br /> <br /> ----<br /> <br /> '''Директор''' - ''[[Марчук Микола Михайлович]]''<br /> <br /> ----<br /> <br /> '''Сайт''' - ''[http://nuwm.edu.ua/navchaljno-naukovi-instituti/mekhanichnij Механічний]''<br /> <br /> ----<br /> <br /> '''Адреса''' - ''м. Рівне, вул. Приходька, 77, навчальний корпус № 3, к. 311''<br /> ]]<br /> Попередником навчально-наукового механічного інституту був механіко-енергетичний факультет що був заснований на базі торфомеханічного факультету (ТМФ) Київського гідромеліоративного інституту (КГМІ). Перша згадка про ТМФ в архівних документах датується 1936 роком.&lt;br /&gt;<br /> <br /> В 1959 році інститут переведений в м.Рівне з новою назвою - Український інститут інженерів водного господарства, назва факультету збереглася і він продовжував називатися торфомеханічним. З відкриттям в 1961 році нової спеціальності &quot;Будівельні і дорожні машини&quot; ще тоді факультет, отримує назву - механічний.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Зі спеціальності &quot;Технологія і комплексна механізація розробки торфових родовищ&quot; у 1969 році відбувся останній випуск інженерів, яким присвоювалась кваліфікація &quot;інженер-механік&quot;, з 1970 року випускники отримували кваліфікацію &quot;гірничий інженер&quot;.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1992 році в інституті відкрито спеціальність &quot;Автомобілі та автомобільне господарство&quot; і в 1999 ще дві: &quot;Обладнання підприємств будівельних матеріалів і хімічних виробництв&quot;, &quot;Теплоенергетика&quot;.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 2004-2005 навчального року факультет має нову назву - механіко-енергетичний, а з 2014 року - навчально-науковий механічний інститут.<br /> == Навчально-матеріальна база ==<br /> Навчальний процес проходить у 7 навчальних корпусах, де функціонує понад 100 спеціалізованих аудиторій, кабінетів,навчальних лабораторій, лабораторій, класів, оснащених сучасною аудіовізуальною апаратурою, комп'ютерами та іншим технічним обладнанням. Інститут має Центр навчально-виробничої підготовки студентів в с.Любомирка Рівненського району, механічні майстерні, філіали кафедр на виробництві, Центр підготовки і перепідготовки водіїв, де студенти вивчають сучасну техніку, проходять навчальні та виробничі практики.<br /> == Навчально-виховна робота ==<br /> В арсеналі виховних засобів задіяні усі види навчальної діяльності, а також тематичні лекції, бесіди, зустрічі із вченими та відомими людьми, участь у заходах до знаменних дат, днів знань, науки, екскурсії до краєзнавчих та історичних місць, організація дозвілля, індивідуальне спілкування викладач - студент. Головною ланкою виховного процесу виступають випускаючі за спеціальностями кафедри, за якими закріплені академічні групи. Куратори призначаються із висококваліфікованих досвічених викладачів, педагогів зі стажем. Особливу турботу та піклування в інституті проявляють до студентів першого курсу - їм необхідна допомога наставника в адаптуванні до особливостей навчання у вузі, створенні здорового мікроклімату і згуртуванні студентів у групі, активного залучення і усвідомленної участі першокурсників у виховних заходах.<br /> == Досягнення в галузі культури і спорту ==<br /> Аматорська творчість механічного інституту є однією із кращих в університеті, а її окрасою - народна чоловіча хорова капела &quot;Гамалія&quot;, народний джазовий ансамбль &quot;Диксиленд&quot;, фольклорний ансамбль &quot;Калина&quot;, духовий оркестр.&lt;br /&gt;<br /> <br /> В інституті велику увагу надають фізичному вихованню. Студентів механічного інституту завжди вважають головними претендентами на призові місця в щорічних традиційних спартакіадах університету. В загальному заліку спартакіади спортсмени-механіки останні роки займають тільки перші місця.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слід відзначити спортивні досягнення з волейболу, баскетболу, боксу, легкоатлетичного кросу, вільної боротьби та важкої атлетики.</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4644 2015-11-21T14:13:35Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» IIІ ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:&lt;br /&gt;<br /> :…Печаль сповила душі, &lt;br /&gt;<br /> :Але сльоза не йде:&lt;br /&gt;<br /> :Велика жага помсти&lt;br /&gt;<br /> :На вогневий рубіж веде.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Вдома залишилась родина. Впізнаниий серед загиблих та похований 10 березня 2015-го на Алеї Героїв цвинтара міста Рівне.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У жовтні 2015-го в навчальному закладі, де викладав Микола Карнаухов, відкрито меморіальну дошку його пам'яті.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).<br /> == Джерела ==<br /> *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87|Карнаухов Микола Миколайович]<br /> *[http://memorybook.org.ua/14/karnauhov.htm|Карнаухов Микола Миколайович]<br /> *[http://vse.rv.ua/news/1426000181-u-rivnomu-pohovali-geroya-debalcevogo-vikladacha-nuvgp-mikolu-nezhuris-karnauhova|У Рівному поховали героя Дебальцевого, викладача НУВГП Миколу &quot;Нежурись&quot; Карнаухова]<br /> *[http://nuwm.edu.ua/university/news/nov201510091502|Відкрито меморіальну дошку Миколі Карнаухову]</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4643 2015-11-21T14:02:55Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:&lt;br /&gt;<br /> :…Печаль сповила душі, &lt;br /&gt;<br /> :Але сльоза не йде:&lt;br /&gt;<br /> :Велика жага помсти&lt;br /&gt;<br /> :На вогневий рубіж веде.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Вдома залишилась родина. Впізнаниий серед загиблих та похований 10 березня 2015-го на Алеї Героїв цвинтара міста Рівне.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У жовтні 2015-го в навчальному закладі, де викладав Микола Карнаухов, відкрито меморіальну дошку його пам'яті.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).<br /> == Джерела ==<br /> *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87|Карнаухов Микола Миколайович]<br /> *[http://memorybook.org.ua/14/karnauhov.htm|Карнаухов Микола Миколайович]<br /> *[http://vse.rv.ua/news/1426000181-u-rivnomu-pohovali-geroya-debalcevogo-vikladacha-nuvgp-mikolu-nezhuris-karnauhova|У Рівному поховали героя Дебальцевого, викладача НУВГП Миколу &quot;Нежурись&quot; Карнаухова]<br /> *[http://nuwm.edu.ua/university/news/nov201510091502|Відкрито меморіальну дошку Миколі Карнаухову]</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4642 2015-11-21T14:01:44Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:&lt;br /&gt;<br /> :…Печаль сповила душі, &lt;br /&gt;<br /> :Але сльоза не йде:&lt;br /&gt;<br /> :Велика жага помсти&lt;br /&gt;<br /> :На вогневий рубіж веде.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Вдома залишилась родина. Впізнаниий серед загиблих та похований 10 березня 2015-го на Алеї Героїв цвинтара міста Рівне.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У жовтні 2015-го в навчальному закладі, де викладав Микола Карнаухов, відкрито меморіальну дошку його пам'яті.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).<br /> == Джерела ==<br /> *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87|Карнаухов Микола Миколайович]<br /> *[http://memorybook.org.ua/14/karnauhov.htm|Карнаухов Микола Миколайович]<br /> *[http://vse.rv.ua/news/1426000181-u-rivnomu-pohovali-geroya-debalcevogo-vikladacha-nuvgp-mikolu-nezhuris-karnauhova|У Рівному поховали героя Дебальцевого, викладача НУВГП Миколу &quot;Нежурись&quot; Карнаухова]</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4641 2015-11-21T14:00:22Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:&lt;br /&gt;<br /> :…Печаль сповила душі, &lt;br /&gt;<br /> :Але сльоза не йде:&lt;br /&gt;<br /> :Велика жага помсти&lt;br /&gt;<br /> :На вогневий рубіж веде.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Вдома залишилась родина. Впізнаниий серед загиблих та похований 10 березня 2015-го на Алеї Героїв цвинтара міста Рівне.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У жовтні 2015-го в навчальному закладі, де викладав Микола Карнаухов, відкрито меморіальну дошку його пам'яті.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).<br /> == Джерела ==<br /> *[Карнаухов Микола Миколайович| https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87]<br /> *[http://Карнаухов%20Микола%20Миколайович http://memorybook.org.ua/14/karnauhov.htm]<br /> *[У Рівному поховали героя Дебальцевого, викладача НУВГП Миколу &quot;Нежурись&quot; Карнаухова|http://vse.rv.ua/news/1426000181-u-rivnomu-pohovali-geroya-debalcevogo-vikladacha-nuvgp-mikolu-nezhuris-karnauhova]</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4640 2015-11-21T13:59:14Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:&lt;br /&gt;<br /> :…Печаль сповила душі, &lt;br /&gt;<br /> :Але сльоза не йде:&lt;br /&gt;<br /> :Велика жага помсти&lt;br /&gt;<br /> :На вогневий рубіж веде.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Вдома залишилась родина. Впізнаниий серед загиблих та похований 10 березня 2015-го на Алеї Героїв цвинтара міста Рівне.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У жовтні 2015-го в навчальному закладі, де викладав Микола Карнаухов, відкрито меморіальну дошку його пам'яті.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).<br /> == Джерела ==<br /> *[http://Карнаухов%20Микола%20Миколайович https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87]<br /> *[http://Карнаухов%20Микола%20Миколайович http://memorybook.org.ua/14/karnauhov.htm]<br /> *[[У Рівному поховали героя Дебальцевого, викладача НУВГП Миколу &quot;Нежурись&quot; Карнаухова|http://vse.rv.ua/news/1426000181-u-rivnomu-pohovali-geroya-debalcevogo-vikladacha-nuvgp-mikolu-nezhuris-karnauhova]]</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4639 2015-11-21T13:58:39Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: Додав декілька посилань</p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:&lt;br /&gt;<br /> :…Печаль сповила душі, &lt;br /&gt;<br /> :Але сльоза не йде:&lt;br /&gt;<br /> :Велика жага помсти&lt;br /&gt;<br /> :На вогневий рубіж веде.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Вдома залишилась родина. Впізнаниий серед загиблих та похований 10 березня 2015-го на Алеї Героїв цвинтара міста Рівне.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У жовтні 2015-го в навчальному закладі, де викладав Микола Карнаухов, відкрито меморіальну дошку його пам'яті.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).<br /> == ==<br /> *[http://Карнаухов%20Микола%20Миколайович https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87]<br /> *[http://Карнаухов%20Микола%20Миколайович http://memorybook.org.ua/14/karnauhov.htm]<br /> *[[У Рівному поховали героя Дебальцевого, викладача НУВГП Миколу &quot;Нежурись&quot; Карнаухова|http://vse.rv.ua/news/1426000181-u-rivnomu-pohovali-geroya-debalcevogo-vikladacha-nuvgp-mikolu-nezhuris-karnauhova]]</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4638 2015-11-21T13:53:03Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:&lt;br /&gt;<br /> :…Печаль сповила душі, &lt;br /&gt;<br /> :Але сльоза не йде:&lt;br /&gt;<br /> :Велика жага помсти&lt;br /&gt;<br /> :На вогневий рубіж веде.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Вдома залишилась родина. Впізнаниий серед загиблих та похований 10 березня 2015-го на Алеї Героїв цвинтара міста Рівне.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У жовтні 2015-го в навчальному закладі, де викладав Микола Карнаухов, відкрито меморіальну дошку його пам'яті.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4637 2015-11-21T13:51:41Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:&lt;br /&gt;<br /> :…Печаль сповила душі, &lt;br /&gt;<br /> :Але сльоза не йде:&lt;br /&gt;<br /> :Велика жага помсти&lt;br /&gt;<br /> :На вогневий рубіж веде.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4636 2015-11-21T13:50:04Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.<br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4635 2015-11-21T13:49:30Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> &lt;nowiki&gt;&lt;FONT size='5'&gt;Карнаухов Микола Миколайович&lt;/FONT&gt;&lt;/nowiki&gt;&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.<br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4634 2015-11-21T13:48:20Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> '''Карнаухов Микола Миколайович'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.<br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4633 2015-11-21T13:46:54Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> === Карнаухов Микола Миколайович ===<br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.<br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4632 2015-11-21T13:46:32Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> === Карнаухов Микола Миколайович ===<br /> ''''' Загальна інформація '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''''Нагороди та відзнаки'''''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.<br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4631 2015-11-21T13:45:49Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> === Карнаухов Микола Миколайович ===<br /> ''''' Загальна інформація: '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба:'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''''Нагороди та відзнаки:'''''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.<br /> == Нагороди ==<br /> За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Війни на сході України<br /> * нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4630 2015-11-21T13:43:57Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> === Карнаухов Микола Миколайович ===<br /> ''''' Загальна інформація: '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба:'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''''Нагороди та відзнаки:'''''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4629 2015-11-21T13:43:35Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> === Карнаухов Микола Миколайович ===<br /> ''''' Загальна інформація: '''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''''' Військова служба:'''''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''''Нагороди та відзнаки'''''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4628 2015-11-21T13:41:22Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> === Карнаухов Микола Миколайович ===<br /> ''' Загальна інформація '''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''' Військова служба '''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.png]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4627 2015-11-21T13:40:38Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа|мини|300x500px|<br /> === Карнаухов Микола Миколайович ===<br /> ''' Загальна інформація '''&lt;br /&gt;<br /> ''' Народження '''20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан&lt;br /&gt;<br /> ''' Смерть '''6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине&lt;br /&gt;<br /> ''' Псевдонім ''' “Нежурись”&lt;br /&gt;<br /> ''' Військова служба '''&lt;br /&gt;<br /> ''' Приналежність''' Україна&lt;br /&gt;<br /> ''' Вид ЗС ''' Збройні сили України&lt;br /&gt;<br /> ''' Війни/Битви ''' Війна на сході України, Бої за Дебальцеве&lt;br /&gt;<br /> '''Нагороди та відзнаки'''&lt;br /&gt;<br /> Орден «За мужність» II ступеня [[Файл:Ukraine-republic042.jpg]]<br /> ]]<br /> <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> == Життєпис == <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> == Військова служба ==<br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Ukraine-republic042.png&diff=4626 2015-11-21T13:34:31Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=4625 2015-11-21T13:26:53Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: Створена сторінка: '''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України. Файл:ко...</p> <hr /> <div>'''Карнау́хов Мико́ла Микола́йович''' — старший лейтенант Збройних сил України.<br /> [[Файл:коля карнаухов 21.jpg|Справа||<br /> == Карнаухов Микола Миколайович ==<br /> == Загальна інформація ==<br /> === Народження ===<br /> 20 липня 1965 Кокшетау, Казахстан<br /> === Смерть ===<br /> 6 лютого 2015 (49 років) Чорнухине<br /> === Псевдонім ===<br /> “Нежурись”<br /> == Військова служба ==<br /> === Приналежність ===<br /> Україна<br /> === Вид ЗС ===<br /> Збройні сили України<br /> === Війни/Битви ===<br /> Війна на сході України<br /> Бої за Дебальцеве<br /> == Нагороди та відзнаки ==<br /> ]]<br /> == Життєпис == <br /> 10 березня 2015 року тисячі рівнян проводжали в останній путь земляка, який загинув за рідну Україну, Миколу Карнаухова. З ранку у жалобі перебував головний корпус НУВГП, з яким більше трьох десятків років тому доля пов’язала нашого друга та колегу, старшого лейтенанта Збройних сил України, а у мирному житті – доцента, кандидата технічних наук, вмілого інженера та чудового викладача.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Восени 1982 року випускник Бугринської середньої школи (що на Гощанщині) разом з кількома друзями став студентом Українського інституту інженерів водного господарства. Майбутній механік після року навчання був призваний до тодішньої Радянської армії, проходив службу у Військово-повітряних силах, де обслуговував потужні стратегічні бомбардувальники. За розповідями товаришів по службі, був душею компанії, а за друзів був готовий віддати все…<br /> Демобілізувавшись, Микола продовжував «гризти граніт науки» і після захисту дипломного проекту був запрошений працювати у науково-дослідному секторі інституту. Згодом став аспірантом, під керівництвом доцента кафедри будівельних і меліоративних машин Святослава Кравця, нині – професора, доктора технічних наук, досліджував процеси руйнування ґрунтів. Не раз і не два молодий науковець виїжджав на польові дослідження винайденого робочого органу, а згодом – у 1999 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На той час Микола Миколайович вже працював на кафедрі автомобілів, автомобільного господарства та технології металів. Молодий викладач гармонійно вписався у колектив, дуже швидко заслужив повагу та авторитет у студентів. Спочатку працював асистентом, згодом став лектором. Миколі Миколайовичу довелося розробляти нові курси для майбутніх автомобілістів – «Комплексна механізація технологічних процесів», «Фірмове обслуговування транспортних засобів», «Технічна експлуатація автомобілів».&lt;br /&gt;<br /> <br /> Навесні 2014 року Микола отримав повістку з військкомату і пройшов медичну комісію. Але тоді його не призвали. Та пройшло неповних чотири місяці – і Микола одягнув військову форму. Після місячного навчання на Львівщині став сапером і відбув на Кіровоградщину, де базувався його батальйон «Кіровоград-1». Саме звідти він з товаришами виїжджав у зону бойових дій, а після виконання завдання – повертався на базу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З тих часів його друзі та колеги стали волонтерами – намагалися, наскільки це було у їх силах, допомогти Миколі та його підрозділу. Щоправда, кожного разу, коли його запитували, що потрібно вислати – відповідав: «Нічого, в нас все є.». Але завжди радів передачам. Якось він отримав від волонтерського батальйону «ДАР» посилку, де, крім термобілизни та теплих речей, були і балаклави з замочком біля рота. То він з друзями навіть фотографувався у них. А коли довелося майже добу не злазити з бронемашини при -25 0С – ці балаклави дуже виручили хлопців.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Де саме стояла його рота? Ніколи не запитували про це, а він якось проговорився, що ходив у розвідку під Горлівку, «осине» гніздо сепаратистів…<br /> 29 січня стало датою – до і після. До було важко, а після – нестерпно. Саме тоді кілька друзів отримали СМС-ки: «Не поминайте лихом. Йдемо на Дебальцеве». І після цієї дати від нього приходили лише СМС-ки. Лише один раз він відповів на дзвінок і дуже коротко повідомив, що вони там, де і писав, що нема води і дров. А після 3 лютого СМС-ки закінчилися… Згодом зателефонували його побратими і повідомили, що поранений Микола і ще один його підлеглий залишилися за лінією фронту і від них немає жодної звістки. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Одразу розпочалися активні пошуки, до яких прилучилися дуже багато волонтерів – рівнян, криворіжан, дніпрян, мешканців Луганська та Донеччини… До останнього вірилося, що Микола живий… Та дива не сталося…&lt;br /&gt;<br /> <br /> Але усвідомити, що Миколи нема – ні, не можливо. Здається, що зараз пролунає дзвінок і він скаже: «Привіт! Як ви там? Пішли на каву...» Так, Микола був кавоманом – без філіжанки цього напою день у нього не починався. Навіть туди, у зону, в кожну посилку друзі намагалися покласти хорошої меленої кави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> «Якщо не я, то хто?» – це про нього. І позивний «Не журись» – не випадково. Не було випадку, коли б до нього звернулися за допомогою, а він не допоміг. Біля нього одразу ставало світло, легко, позитивно… Він і там, насамперед, думав про інших…&lt;br /&gt;<br /> <br /> А ще, не зважаючи на технічний склад розуму, у душі він був ще й ліриком. Однак про свої вірші зі скромністю казав: «Це не я, це до мене приходить зверху…»&lt;br /&gt;<br /> <br /> Незадовго до смерті Микола в пам’ять про загиблих побратимів написав такі рядки:<br /> …Печаль сповила душі, <br /> Але сльоза не йде:<br /> Велика жага помсти<br /> На вогневий рубіж веде.</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%8F_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_21.jpg&diff=4624 2015-11-21T13:26:38Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B8_%D0%9D%D0%9D%D0%9C%D0%86&diff=4623 2015-11-21T13:11:14Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>[[Кафедра автомобілів та автомобільного господарства]] &lt;br /&gt;<br /> <br /> [[Кафедра будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин і обладнання]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> [[Кафедра розробки родовищ та видобування корисних копалин]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> [[Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> [[Кафедра транспортних технологій та технічного сервісу]]</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D1%96_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%83&diff=4622 2015-11-21T13:08:33Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: Створена сторінка: На кафедрі транспортних технологій і технічного сервісу на сьогоднішній день займают...</p> <hr /> <div><br /> На кафедрі транспортних технологій і технічного сервісу на сьогоднішній день займаються науковою, навчальною та методичною роботою 2 професори, 10 доцентів, 3 старших викладачі, а саме: Гавриш В.С. – к.т.н., професор; Кристопчук М.Є., Кірічок О.Г., Романюк В.І., Турченюк М.О., Тхорук Є.І., Хітров І.О., Швець М.Д. – к.т.н., доценти; Познаховський В.А. – к.е.н., доцент; Сорока В.С. – к.с-г.н., доцент; Дорощук В.О., Карпан Т.С., Кучер О.О. – старші викладачі; забезпечують навчальний процес завідувач навчальної лабораторії Сидорчук І.М., майстер виробничого навчання Антонюк В.М., діловод Пашкевич С.М. Очолює кафедру доктор економічних наук, професор Ларіна Р.Р.&lt;br /&gt;<br /> == Історія ==<br /> Історія кафедри розпочинається у 1993 році зі створення кафедри управління виробництвом. У 1999 році кафедра управління виробництвом отримала назву кафедри регіонального управління, а у 2012 році відбулася реорганізація, результатом якої було створення кафедри управління транспортною інфраструктурою. В 2013 році на базі кафедр управління транспортною інфраструктурою та експлуатації і ремонту машин створено кафедру транспортних технологій і технічного сервісу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра експлуатації і ремонту машин була створена в 1999 році В різні періоди становлення кафедри нею керували член-кореспондент Академії будівництва України, проф. Сухарєв Е.О., академік Академії економічної кібернетики, заслужений працівник освіти України, доц. Гавриш В.С.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Засновником кафедри управління виробництвом у 1993 р. та її керівником до 2012 року був д.е.н., професор, академік АЕН України Зінь Е.А. З 2012 по 2014 рік кафедрою транспортних технологій і технічного сервісу керувала д.е.н. професор, академік АЕН України Корецька С.О., і з 2014 року по даний час кафедру транспортних технологій і технічного сервісу очолює академік Академії економічних наук України, член-кореспондент Академії технологічних наук України, д.е.н., професор Ларіна Р.Р.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На кафедрі транспортних технологій і технічного сервісу гармонійно поєдналися наукові школи двох професорів. Великий вклад в становлення та розвиток наукової школи кафедри, відкриття аспірантури внесли професори Зінь Е.А. та Сухарєв Е.О. Загалом було захищено 12 кандидатських дисертацій. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Продовжили розвивати наукову школу кафедри та її напрацювання д.е.н., професор Корецька С.О., а пізніше д.е.н., професор Ларіна Р.Р. Колектив кафедри був підсилений випускниками університету за спеціальністю «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)» ОКР «магістр» В.О. Дорощук, Т.С. Карпан та О.О. Гладковська. Підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів на кафедрі транспортних технологій і технічного сервісу ведеться через докторантуру і аспірантуру Університету та інших навчальних закладів України.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На сьогоднішній день кафедра є потужним науково-дослідним центром. Науково-дослідна робота проводиться викладачами кафедри відповідно до кафедральної держбюджетної теми «Формування технологій управління розвитком стратегічного потенціалу автомобільного транспорту в регіонах України» (державний реєстраційний номер 0112U008294). Головною метою дослідження є визначення концептуальних засад формування та реалізації державної політики щодо забезпечення стабільного та ефективного функціонування автомобільного транспорту, дослідження проблем недостатнього рівня використання транзитного потенціалу держави, вдосконалення системи управління автомобільним транспортом та дорожнім господарством. Ще один науковий напрям роботи кафедри – розробка теоретичних і експериментальних методів досліджень надійності, експлуатації і ремонту машин.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Результати багаторічної роботи колективу кафедри відображені у численних працях: монографіях, наукових статтях, доповідях на наукових конференціях різних рівнів, а також підручниках та навчальних посібниках, 7 з яких отримали гриф Міністерства освіти і науки України: «Маркетинг» (Турченюк М.О., Швець М.Д., підручник), «Планування діяльності автотранспортного підприємства» (Турченюк М.О., Швець М.Д., Кристопчук М.Є., підручник), «Планування діяльності підприємства» (Турченюк М.О., Швець М.Д., навчальний посібник), «Економіка автомобільного транспорту» (Корецька С.О., Якимчук А.Ю., Карпан Т.С., навчальний посібник), «Аналіз виробничо-економічної діяльності автотранспортного підприємства» (Корецька С.О., Познаховський В.А., Карпан Т.С., навчальний посібник), «Транспортно-експедиційна робота» (Сорока В.С., Гладковська О.О. за редакцією професора Зіня Е.А., навчальний посібник), «Приміські пасажирські перевезення» (Кристопчук М.Є., Лобашов О.О., навчальний посібник). Загалом викладачами кафедри опубліковано понад 1000 наукових праць, 21 навчальний посібник, 3 монографії, отримано більше 10 патентів і авторських свідоцтв на винаходи. Всі наукові дослідження кафедри захищені науковими публікаціями.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Зусиллями викладачів кафедри налагоджена співпраця з Державним університетом &quot;Люблінська політехніка&quot; (Польща), вищими навчальними закладами Білорусі і Болгарії; Академією економічних наук України, Західним науковим центром НАН України, іншими науковими установами, а також навчальними закладами Києва (Національний транспортний університет), Львова (НУ «Львівська політехніка»), Харкова (Харківський національний автомобільно-дорожній університет), Тернополя (Тернопільський національний економічний університет), Чернігова (Чернігівський державний технологічний університет), Черкас (Черкаський державний технологічний університет) та інших міст України. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра акредитована за четвертим рівнем (підтверджено сертифікатами НД-ІІ 1870852, НД-ІІІ 1870853 та НД-ІV 1870854 від 2014 року), випускає висококваліфікованих фахівців за наступним напрямом підготовки та спеціальностями:<br /> * 6.070101 «Транспортні технології (за видами транспорту)» за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр;<br /> * 7.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст;<br /> * 8.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», магістр.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра забезпечує викладання понад 60 дисциплін: дослідження операцій в транспортних системах, загальний курс транспорту, основи економіки транспорту, транспортні засоби, вантажні перевезення, пасажирські перевезення, взаємодія видів транспорту, основи теорії транспортних процесів і систем, проектний аналіз, методи наукових досліджень, економіка транспорту, управління ланцюгом постачань, транспортно-експедиторська діяльність, технічний сервіс, експлуатація і обслуговування машин, ремонт машин, виробнича експлуатація машин та багато інших.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Всі дисципліни забезпечені навчально-методичними комплексами, розробленими відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста, магістра, та читаються викладачами на високому рівні з використанням сучасних інноваційних технологій. Кафедра має власну навчально-методичну базу, яка включає спеціалізовану навчальну лабораторію, аудиторії дипломного проектування та методичний кабінет.&lt;br /&gt;<br /> == Наукова робота ==<br /> Науково-дослідна робота кафедри характеризується високою активністю залучення студентів. Про результативність даної роботи говорить низка призерів-переможців олімпіад, конкурсів, учасників наукових конференцій тощо. Зокрема, у Всеукраїнських конкурсах студентських наукових робіт призові місця здобували студенти Яремчук Ю. Л., Онищук В.В. (керівник Гладковська О.О., ст. викл.), Токарець С.А. (керівник Кристопчук М.Є., к.т.н., доцент); переможцем конкурсу студентських наукових робіт ім. Гулі Корольової в 2013 році став Савлук О.П. (керівник Дорощук В.О., ст. викл.), показали глибокі знання під час ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади 2012/13 Соколюк О.Л., Пальчевська А.В., Агадишева Т.І. 14-15р. І загальнокомандне місце здобула команда у складі студентів Дедера П.В., Мулько О.В. Кафедра пишається своїми випускниками, серед яких є багато визначних людей, в тому числі чемпіон світу з армреслінгу, заслужений майстер спорту України Жох О.С.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За вагомі здобутки у науковій, навчально-методичній, організаційній роботі викладачі кафедри неодноразово нагороджувалися грамотами, почесними листами та подяками.<br /> == [[Склад кафедри транспортних технологій та технічного сервісу]] ==<br /> == Галерея ==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Кафедра ТТіТС 2014р.jpg|Кафедра ТТіТС 2014р<br /> Файл:Кафедра регіонального управління 2009р.jpg|Кафедра регіонального управління 2009р<br /> Файл:Кафедра експлуатації і ремонту машин 2006р.jpg|Кафедра експлуатації і ремонту машин 2006р<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Контакти ==<br /> '''Aдреса''' м. Рівне, вул. Приходька, 77, навчальний корпус №3, ауд. 335, 337&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Електронна адреса:''' kaf_transp@ukr.net</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D0%A2%D0%A2%D1%96%D0%A2%D0%A1_2014%D1%80.jpg&diff=4621 2015-11-21T13:07:52Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_2009%D1%80.jpg&diff=4620 2015-11-21T13:07:32Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%96_%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%83_%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD_2006%D1%80.jpg&diff=4619 2015-11-21T13:07:09Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B8_%D0%9D%D0%9D%D0%9C%D0%86&diff=4588 2015-11-21T12:13:39Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>[[Кафедра автомобілів та автомобільного господарства]] &lt;br /&gt;<br /> <br /> [[Кафедра будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин і обладнання]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> [[Кафедра розробки родовищ та видобування корисних копалин]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> [[Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> <br /> == Транспортних технологій та технічного сервісу ==<br /> === Історія становлення і розвитку кафедри ===<br /> [[Файл:6603.jpg|550x400px|справа|мини|Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу]]<br /> Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу створена в квітні 2013 року шляхом злиття кафедри управління транспортною інфраструктурою та кафедри експлуатації і ремонту машин у складі навчально-наукового механіко-енергетичного інституту за наказом ректора К №125 від 12.04.2013 р.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедру очолює доктор економічних наук, професор, академік АЕН України, член-кореспондент АТН України Ларіна Рена Рінатівна. Викладацький склад кафедри налічує 13 осіб, з яких один доктор економічних наук, професор, академік АЕН України, член-кореспондент АТН України (Р.Р. Ларіна), 10 кандидатів наук, доцентів (В.С. Гавриш, В.Р. Романюк, Є.І. Тхорук, О.Г. Кірічок, В.А. Познаховський, В.С. Сорока, М.О. Турченюк, І.О. Хітров, М.Д. Швець, М.Є. Кристопчук), 2 старші викладачі (О.О. Гладковська, В.О. Дорощук).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Навчально-допоміжний персонал: майстер виробничого навчання Антонюк Василь Максимович; діловоди Оліферчук Валентина Миколаївна і Пашкевич Світлана Михайлівна.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На даний час кафедра є випусковою, четвертого рівня акредитації. Це центр, де сконцентрована робота з підготовки висококваліфікованих фахівців за наступним напрямом підготовки та спеціальностями:<br /> * 6.070101 «Транспортні технології (автомобільний транспорт)» за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр;<br /> * 7.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст;<br /> * 8.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», магістр.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Даний напрям підготовки і спеціальності є актуальними, враховуючи необхідність залучення до управління транспортним процесом підготовлених фахівців в нових умовах роботи та формування пасажиропотоків та вантажопотоків в умовах наявності великої кількості самостійних перевізників. Потрібно зауважити, що для західних областей України тільки в НУВГП ведеться підготовка таких фахівців. Крім того, кафедра забезпечує викладання дисциплін фахового спрямування студентам навчально-наукових інститутів: механічного; економіки, менеджменту та права; автоматики, кібернетики та обчислювальної техніки.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Студенти, які навчаються на кафедрі, набувають знань, умінь з таких дисциплін сучасної транспортної науки: технічна експлуатація транспортних засобів, організація перевезень вантажів та пасажирів, комерційна робота на транспорті, транспортно-експедиторська діяльність, організація міжнародних автомобільних перевезень, транспортна статистика, економіка транспорту, управління роботою транспорту, техніко-економічного обґрунтування розвитку транспортної системи, чинники успішного працевлаштування, управління ланцюгом постачань, вища освіта і Болонський процес тощо. Отримані знання та навички дозволяють випускникам успішно працювати у транспортно-експедиторських фірмах, транспортних підрозділах установ і підприємств, службах організації і безпеки руху транспортних підприємств, Державній автомобільній інспекції МВС України тощо.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Навчальний процес на кафедрі забезпечують висококваліфіковані викладачі, а саме: проф. Р.Р. Ларіна, доц. В.С. Гавриш, доц. В.І. Романюк, доц. Є.І. Тхорук, доц. О.Г. Кірічок, доц. В.А. Познаховський, доц. В.С. Сорока, доц. М.О. Турченюк, доц. І.О. Хітров, доц. М.Д. Швець, доц. М.Є. Кристопчук, ст. викл. О.О. Гладковська, ст. викл. В.О. Дорощук. З них 6 викладачів пройшли підвищення кваліфікації у Національному транспортному університеті за програмою «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», 5 викладачів здобули другу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за спеціальністю 7.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний)» в Навчально-науковому інституті післядипломної освіти НУВГП.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На кафедрі ведеться підготовка науково-педагогічних кадрів через аспірантуру. В аспірантурі навчаються О.О. Гладковська, В.О. Дорощук, Т.С. Карпан, О.В. Семенюк. Випускники університету за спеціальністю «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», магістри О.О.Гладковська, В.О.Дорощук, Т.С.Карпан, О.В.Семенюк сьогодні є викладачами і аспірантами кафедри.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачами кафедри опубліковано понад 280 наукових робіт, видано 21 навчальний посібник та 3 монографії; отримано більше 10 патентів і авторських свідоцтв на винаходи. Всі наукові дослідження кафедри захищені науковими публікаціями.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 2000 року на кафедрі захищені 4 кандидатських дисертації (І.О. Хітров, С.В. Клімов, М.Є. Кристопчук, В.Я. Корнієнко).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Співробітники кафедри беруть активну участь в роботі наукових конференцій та семінарів. Викладачами кафедри у навчальному процесі широко використовуються новітні комп’ютерні технології та сучасні прикладні програмні продукти. Співробітники кафедри проводять науково-дослідну роботу, залучаючи до неї студентів. На кафедрі успішно ведеться методична робота (видані близько 100 методичних вказівок).&lt;br /&gt;<br /> <br /> За короткий строк кафедра налагодила наукові зв’язки з провідними вузами України, Росії, Білорусі, Болгарії. Наукові розробки співробітників кафедри впроваджуються в навчальний процес, що знаходить відображення при роботі студентів над курсовими та дипломними проектами.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу є згуртованим працьовитим колективом талановитих людей, який спроможний виконувати покладені на нього завдання.<br /> <br /> === Контакти ===<br /> '''Aдреса''' м. Рівне, вул. Приходька, 77, навчальний корпус №3, ауд. 335, 337&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Електронна адреса:''' kaf_transp@ukr.net</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B8_%D0%9D%D0%9D%D0%9C%D0%86&diff=4587 2015-11-21T12:13:20Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>[[Кафедра автомобілів та автомобільного господарства]] <br /> [[Кафедра будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин і обладнання]]<br /> [[Кафедра розробки родовищ та видобування корисних копалин]]<br /> [[Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства]]<br /> <br /> == Транспортних технологій та технічного сервісу ==<br /> === Історія становлення і розвитку кафедри ===<br /> [[Файл:6603.jpg|550x400px|справа|мини|Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу]]<br /> Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу створена в квітні 2013 року шляхом злиття кафедри управління транспортною інфраструктурою та кафедри експлуатації і ремонту машин у складі навчально-наукового механіко-енергетичного інституту за наказом ректора К №125 від 12.04.2013 р.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедру очолює доктор економічних наук, професор, академік АЕН України, член-кореспондент АТН України Ларіна Рена Рінатівна. Викладацький склад кафедри налічує 13 осіб, з яких один доктор економічних наук, професор, академік АЕН України, член-кореспондент АТН України (Р.Р. Ларіна), 10 кандидатів наук, доцентів (В.С. Гавриш, В.Р. Романюк, Є.І. Тхорук, О.Г. Кірічок, В.А. Познаховський, В.С. Сорока, М.О. Турченюк, І.О. Хітров, М.Д. Швець, М.Є. Кристопчук), 2 старші викладачі (О.О. Гладковська, В.О. Дорощук).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Навчально-допоміжний персонал: майстер виробничого навчання Антонюк Василь Максимович; діловоди Оліферчук Валентина Миколаївна і Пашкевич Світлана Михайлівна.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На даний час кафедра є випусковою, четвертого рівня акредитації. Це центр, де сконцентрована робота з підготовки висококваліфікованих фахівців за наступним напрямом підготовки та спеціальностями:<br /> * 6.070101 «Транспортні технології (автомобільний транспорт)» за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр;<br /> * 7.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст;<br /> * 8.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», магістр.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Даний напрям підготовки і спеціальності є актуальними, враховуючи необхідність залучення до управління транспортним процесом підготовлених фахівців в нових умовах роботи та формування пасажиропотоків та вантажопотоків в умовах наявності великої кількості самостійних перевізників. Потрібно зауважити, що для західних областей України тільки в НУВГП ведеться підготовка таких фахівців. Крім того, кафедра забезпечує викладання дисциплін фахового спрямування студентам навчально-наукових інститутів: механічного; економіки, менеджменту та права; автоматики, кібернетики та обчислювальної техніки.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Студенти, які навчаються на кафедрі, набувають знань, умінь з таких дисциплін сучасної транспортної науки: технічна експлуатація транспортних засобів, організація перевезень вантажів та пасажирів, комерційна робота на транспорті, транспортно-експедиторська діяльність, організація міжнародних автомобільних перевезень, транспортна статистика, економіка транспорту, управління роботою транспорту, техніко-економічного обґрунтування розвитку транспортної системи, чинники успішного працевлаштування, управління ланцюгом постачань, вища освіта і Болонський процес тощо. Отримані знання та навички дозволяють випускникам успішно працювати у транспортно-експедиторських фірмах, транспортних підрозділах установ і підприємств, службах організації і безпеки руху транспортних підприємств, Державній автомобільній інспекції МВС України тощо.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Навчальний процес на кафедрі забезпечують висококваліфіковані викладачі, а саме: проф. Р.Р. Ларіна, доц. В.С. Гавриш, доц. В.І. Романюк, доц. Є.І. Тхорук, доц. О.Г. Кірічок, доц. В.А. Познаховський, доц. В.С. Сорока, доц. М.О. Турченюк, доц. І.О. Хітров, доц. М.Д. Швець, доц. М.Є. Кристопчук, ст. викл. О.О. Гладковська, ст. викл. В.О. Дорощук. З них 6 викладачів пройшли підвищення кваліфікації у Національному транспортному університеті за програмою «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», 5 викладачів здобули другу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за спеціальністю 7.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний)» в Навчально-науковому інституті післядипломної освіти НУВГП.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На кафедрі ведеться підготовка науково-педагогічних кадрів через аспірантуру. В аспірантурі навчаються О.О. Гладковська, В.О. Дорощук, Т.С. Карпан, О.В. Семенюк. Випускники університету за спеціальністю «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», магістри О.О.Гладковська, В.О.Дорощук, Т.С.Карпан, О.В.Семенюк сьогодні є викладачами і аспірантами кафедри.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачами кафедри опубліковано понад 280 наукових робіт, видано 21 навчальний посібник та 3 монографії; отримано більше 10 патентів і авторських свідоцтв на винаходи. Всі наукові дослідження кафедри захищені науковими публікаціями.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 2000 року на кафедрі захищені 4 кандидатських дисертації (І.О. Хітров, С.В. Клімов, М.Є. Кристопчук, В.Я. Корнієнко).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Співробітники кафедри беруть активну участь в роботі наукових конференцій та семінарів. Викладачами кафедри у навчальному процесі широко використовуються новітні комп’ютерні технології та сучасні прикладні програмні продукти. Співробітники кафедри проводять науково-дослідну роботу, залучаючи до неї студентів. На кафедрі успішно ведеться методична робота (видані близько 100 методичних вказівок).&lt;br /&gt;<br /> <br /> За короткий строк кафедра налагодила наукові зв’язки з провідними вузами України, Росії, Білорусі, Болгарії. Наукові розробки співробітників кафедри впроваджуються в навчальний процес, що знаходить відображення при роботі студентів над курсовими та дипломними проектами.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу є згуртованим працьовитим колективом талановитих людей, який спроможний виконувати покладені на нього завдання.<br /> <br /> === Контакти ===<br /> '''Aдреса''' м. Рівне, вул. Приходька, 77, навчальний корпус №3, ауд. 335, 337&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Електронна адреса:''' kaf_transp@ukr.net</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%B5%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B8,_%D1%96%D0%BD%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0&diff=4585 2015-11-21T12:11:10Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: Створена сторінка: == Історія == Файл:TMIGMZ.png|мини|справа|Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки т...</p> <hr /> <div>== Історія ==<br /> [[Файл:TMIGMZ.png|мини|справа|Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства]]<br /> Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства створена у 2013 році, шляхом структурного об'єднання кафедри нарисної геометрії, інженерної та машинної графіки, кафедри теплоенергетики та машинознавства та кафедри опору матеріалів, теоретичної та будівельної механіки. Завідувачем кафедри призначено д.пед.н., професора Козяра М.М.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедру нарисної геометрії, інженерної та машинної графіки було засновано у 1947 році, згідно наказу Міністерства вищої освіти СРСР № 39 від 17 липня 1947 р. по штатному розпису професорсько-викладацького складу та наказу по Київському гідромеліоративному інституту № 123а від 18 серпня 1947 р., як кафедру &quot;Графіки&quot; у складі: завідувача кафедри Шапошнікова Бориса Григоровича, доцента Свешнікова Б.М. та асистента Волкова В.В. В 1959 році інститут був переведений в м. Рівне і організовано кафедру &quot;Нарисної геометрії та графіки&quot;. З 1995 році кафедра має назву &quot;Нарисної геометрії, інженерної та машинної графіки&quot;.&lt;br /&gt;<br /> <br /> В наступні роки кафедру очолювали: Шапошніков Б.Г. (1947-1959), Байдалов О.К. (1959-1963, 1965-1971), Загайкевич Л.В. (1971-1975), Маник О.М. (1976-1978), Серга Г.В. (1979-1983), Дєєв С.С. (1984-2011), Науменко Ю.В. (2011-2013).&lt;br /&gt;<br /> <br /> На кафедрі проводиться робота з підвищення професійно-ділових якостей викладачів, покращується матеріально-технічна база, зростає навчально-методичне забезпечення кафедри. Виконана велика робота з актуальних напрямів наукових досліджень - геометричного моделювання із застосуванням комп'ютерних технологій навчання для розв'язування; широкого кола практичних задач, методичного та програмного забезпечення машинної графіки, використання математичного апарату при вивчені графічних дисциплін. На кафедрі було розроблено ділову гру &quot;Конструкторське бюро&quot;. З 1980 року в навчальний процес кафедри впроваджено навчальне телебачення. За період завідування кафедрою доц. Дєєвим С.С. було виконано роботу з таких актуальних напрямків наукових досліджень, як геометричне моделювання із застосуванням комп'ютерних технологій навчання для розв'язування широкого кола практичних задач, методичне та програмне забезпечення машинної графіки, використання математичного апарату при вивченні графічних дисциплін. Результати досліджень було безпосередньо впроваджено в навчальний процес, що дозволило кафедрі з 1995 року перейти до викладання таких нових дисциплін, як основи машинної графіки та комп'ютерна графіка. Під час підготовки програмного забезпечення машинної графіки використовувалися методи програмування креслень деталей за вихідною типовою деталлю або вузла, який синтезується з типових конструктивних елементів графічної моделі. Цей метод отримав широке розповсюдження в проектних установах провідних країн світу. У 2002 році почав працювати комп’ютерний клас кафедри. З 2004 року у навчальному процесі використовуються навчально-демонстраційні програми з графічних дисциплін на СD носіях інформації. Викладачами кафедри виконано значний обсяг методичної та науково-дослідної роботи. Систематично проводиться підвищення рівня кваліфікації викладачів, вводяться нові методи навчання, покращується матеріально-технічне забезпечення навчального процесу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На кафедрі працювали і зробили суттєвий внесок у її розбудову: доценти Байдалов О.К., Загайкевич Л.В., Серга Г.В., Кравець Л.Б., Рабчевська О.В., Гаврюченко Б.Д., Мороз В.М., Дєєв С.С., старші викладачі Маник О.М., Гордійчук І.І., Маркова Н.І., Стрілець Г.І., Ступак Н.К., Кизима Р.А., Вовк В.Ф., Ковальчук Й.П., Радонь І.Г., Лебедюк Є.А., асистенти Франчук С.О., Россінська Л.І., Сяська В.Н., Білоконь С.О., зав. лабораторії Козак М.І., препаратор Князева М.А. та лаборант Дубель І.А.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Створення кафедри теплоенергетики та машинознавства сягає ще київського періоду. Перебазована до Рівного в 1959 р. під назвою кафедри &quot;Теорія механізмів і машин та деталей машин&quot;. Завідувачем кафедри був к.т.н. Денисенко П.С.. В 1961 р. завідувачем кафедри було обрано доцента, к.т.н. Кліна В.Б., який очолював її до 1973 р.&lt;br /&gt;<br /> <br /> В наступні роки кафедру очолювали: ст. викладач Ткаченко Г.І. (1973-1975); доцент, к.т.н. Гончарук О.М. (1975-1980); професор, д.т.н. Хайліс Г.А. (1980-1985); доцент, к.т.н. Стрілець В.М. (1985-1987); професор; д.т.н. Завгородній П.Ф. (1987-2001); доцент к.т.н. Тимейчук О.Ю. (2001-2002); доцент к.т.н. Стрілець В.М. (2002- 2003); професор д.т.н. Приходько М.А. (2003-2008); професор д.т.н. Лозбін В.І. (2008-2012);. доцент, к.т.н. Стрілець В.М. (2012-2013).&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 1999 року на кафедрі організована підготовка спеціалістів з напрямку &quot;Енергетика&quot; за спеціальністю &quot;Теплоенергетика&quot;. Професорсько-викладацький склад кафедри підтримував тісні творчі зв'язки з кафедрами теплоенергетичного факультету НТУУ &quot;КПІ&quot;, кафедрою &quot;Деталі машин&quot;, &quot;Опір матеріалів&quot;, &quot;Теплових енергетичних станцій і теплотехніки&quot; НУ &quot;Львівська політехніка&quot; та кафедрою &quot;Виробничі системи і сервіс на транспорті&quot; Національного транспортного університету, що дозволяло використовувати їх досвід в навчальній та науково-методичній роботі. Професорсько-викладацький склад кафедри постійно приділяє велику увагу науково-методичному забезпеченню навчального процесу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Цикл &quot;Машинознавство&quot; викладає курси: «Деталі машин», «Деталі машин і підйомно-транспортне обладнання», «Основи конструювання», «Теорія механізмів і машин», «Теорія машин і механізмів та деталі машин», «Прикладна механіка», «Прикладна механіка та основи проектування», «Технічна механіка».&lt;br /&gt;<br /> <br /> В наступні роки кафедру очолювали: Васильєв В.Г. (1970-1978), Блінов Е.І. (1978-1979), Калатинець О.Є. (1979-1985), Шмідт Е.О. (1985-1992), Погребняк О.О. (1992-1994), Наконечний В.В. (1994-2009), Серілко Л.С. (2009-2011).&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Наукова робота ==<br /> Науково-дослідна робота кафедри спрямована на дослідження динаміки і підвищення довговічності механізмів і машин: оптимізацію параметрів існуючих конструкцій опалювальних котлів; раціональний вибір конструктивно-технологічних параметрів і режимів роботи агрегатів для будівництва.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За результатами наукових досліджень викладачами кафедри кожний рік публікується біля 10 статей, отримується по 3-4 патенти на винаходи. В наукових дослідженнях кафедри систематично беруть участь 25-30 студентів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачі та студенти під керівництвом викладачів готують наукові доповіді та виступають на конференціях як в університеті, так і в інших наукових закладах України (Київ, Львів, Одеса, Запоріжжя, Чернігів, Суми, Хмельницький).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра бере участь у Всеукраїнських конкурсах і олімпіадах, на яких студенти займають призові місця. Так у 2002 р. студент Жмаєв О.А. зайняв перше місце на олімпіаді з ТММ в м.Запоріжжя, а у 2004 р. і 2005 р. студент Кідрук М.І. зайняв перше місце на олімпіаді з деталей машин та основ конструювання в м. Харкові, а в 2006 р. – 3 місце. На Всеукраїнських конкурсах наукових робіт в галузі &quot;Машинознавство&quot; студент Стрілець О.Р. отримав в 2007 році диплом 3-го ступеня (м. Харків); в 2008 році – диплом 3-го ступеня (м. Київ); в 2009 році – диплом 2-го ступеня (м. Тернопіль). На ІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з деталей машин і основ конструювання студент Стрілець О.Р. отримав диплом 1-го ступеня (м. Харків, 2009 р.).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наукові розробки впроваджені у виробництво на Рівненському високовольтному заводі, Рівненському льонокомбінаті, заводах &quot;Рівент&quot;, &quot;Рівнесільмаш&quot;, Нижнє-Тагільському металургійному комбінаті та ін.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На кафедрі також працювали і зробили суттєвий внесок у її розбудову машинознавці: доценти Гончарук О.М., Червоний Б.І., Ніколайчук В.М., Шинкаренко І.Т.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Як окремий структурний підрозділ кафедра теоретичної механіки утворилась у 1970 р.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Згідно до наказу № 401 від 10 жовтня 2011 р. з 31 грудня 2011 р. була ліквідована кафедра теоретичної механіки, а на базі кафедри опору матеріалів і будівельної механіки створена кафедра опору матеріалів, теоретичної та будівельної механіки.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачами кафедри виконувалась і виконується у цей час науково-дослідна робота за тематикою: «Теоретичні та експериментальні дослідження динаміки і міцності елементів машин і конструкцій».&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачі мають значний досвід у розробці центрифуг для виробництва бетонних і залізобетонних трубчастих виробів, систем віброзахисту та віброізоляції, механічних вимірювачів рівня рідин, а також в дослідженні роботи шнекових механізмів та застосування їх для формування об'ємних фільтрів. В активі кафедри близько 40 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Результати досліджень впроваджено у виробництво на Київському комбінаті «Будіндустрія» та в проект високошвидкісної центрифуги для виробництва залізобетонних стояків опор ЛЕП.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На кафедрі була створена і працює зараз лабораторія поляризаційно-оптичного методу, що дозволяє досліджувати напружено-деформований стан елементів машин та конструкцій складної геометричної форми. Наукова робота в цьому напрямі ведеться у співпраці із кафедрою механіки суцільного середовища Київського національного університету ім.Т.Шевченка. Результати досліджень концентрації напружень в конічних оболонках та круглих пластинках середньої товщини і напружено-деформованого стану елементів ротора газотурбінного двигуна опубліковані у виданнях Національної Академії наук.&lt;br /&gt;<br /> == [[Склад кафедри теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства]] ==<br /> == Галерея ==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Склад кафедри теплоенергетики та машинознавства 2009року.jpg|Склад кафедри у 2009 році <br /> Файл:Склад кафедри нарисної геометрії, інженерної та машинної графіки 2011року.jpg|Склад кафедри у 2011 році <br /> Файл:Склад кафедри опору матеріалів, теоретичної та будівельної механіки 2012 року.jpg|Склад кафедри у 2012 році <br /> Файл:kaf_2013.jpg|Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства 2013 рік<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Контакти ==<br /> '''Адреса:'''м. Рівне, вул.Приходька,77. Навчальний корпус № 3, к. 310&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Телефони:'''<br /> * Завідувач кафедри 9-72<br /> * Навчальна лабораторія кафедри 9-17<br /> <br /> '''Електронна пошта:'''kaf-tmigm@nuwm.edu.ua</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B8_%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_2009%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.jpg&diff=4584 2015-11-21T12:11:04Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B8_%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2,_%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%82%D0%B0_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%B5%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B8_2012_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.jpg&diff=4583 2015-11-21T12:10:54Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D1%96%D1%97,_%D1%96%D0%BD%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B8_2011%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.jpg&diff=4582 2015-11-21T12:10:39Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D0%B8_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89_%D1%82%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD&diff=4569 2015-11-21T11:46:15Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>== Історія ==<br /> Кафедра заснована у 1956 році при Київському гідромеліоративному інституті як кафедра технології торфодобування. Вона була випусковою зі спеціальності &quot;Технологія та комплексна механізація розробки торфових родовищ&quot;, до 1970 року готувала інженерів -механіків, а пізніше гірничих інженерів. У 1988 році змінила свою назву на кафедру розробки торфових родовищ, а з 2004 року на кафедру розробки родовищ корисних копалин, а згодом перейменована на кафедру розробки родовищ корисних копалин, гірничих машин та комплексів. З 2015 року носить назву кафедри розробки родовищ та видобування корисних копалин.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На даний час кафедра є випусковою за напрямом підготовки «Гірництво» та за спеціальністю &quot;Розробка родовищ та видобування корисних копалин&quot; <br /> Першим завідувачем кафедри був кандидат технічних наук, доцент С.В. Курдюмов. Він же очолював торфо-механічний факультет в Києві і продовжував обіймати ці посади в Рівному, після переведення інституту в наше місто і перейменування його в Український інститут інженерів водного господарства.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 1962 по 1972 року кафедру очолював доцент М.А. Сталевський - досвідчений виробничник, в якому вдало поєднувалися великий досвід керівної роботи на торфопідприємстві, знання і вміння передавати їх студентам. Він доклав багато зусиль для заснування в нашому ВНЗ єдиного в Україні торфового факультету.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1972 році кафедру очолив кандидат технічних наук, доцент М.П. Костюк. Він значно пожвавив зв'язки з науковими і навчальними закладами, під його керівництвом розпочалися дослідження фізико-механічних властивостей покладів, розробка машин підвищеної прохідності та вдосконалення технологічних процесів видобування торфу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1983 року кафедру очолив кандидат технічних наук, доцент В.О. Гнєушев . Він відновив заочну форму навчання за спеціальністю, зміцнив традиційні зв'язки з Українським концерном торфової промисловості «Укрторф», з білоруськими та російськими колегами. У сфері наукових інтересів завідувача були питання модернізації технологічного обладнання з видобування та переробки торфу, а також проблеми раціонального використання торфових ресурсів країни.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 2010 року кафедру очолив доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України З.Р. Маланчук. Він очолює комплексне наукове дослідження, спрямоване на розробку регламенту вибору методів гідровидобутку важких металів з розсипних родовищ та техногенних розсипів, яке виконується як складова частина загальнодержавної «Комплексної програми розвитку кольорової металургії України» та інших загальнодержавних програм. &lt;br /&gt;<br /> Сферою наукових інтересів професора З.Р. Маланчука є технології видобутку корисних копалин, екологічна безпека та комплексне раціональне використання природних ресурсів України.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 2015 року виконувачем обов’язки завідувача кафедри є доцент, кандидат технічних наук В.А. Стріха. Він відновив співпрацю з державним концерном «Укрторф». Сфера наукових інтересів – удосконалення технології видобування фрезерного торфу та раціональне використання надр. На кафедрі також працюють кандидати технічних наук, доценти В.Я.Корнієнко, В.О.Козяр, А.І.Новак, старші викладачі С.Ю.Громаченко, В.В.Заєць, асистенти А.М.Поліщук, О.Ю. Васильчук .&lt;br /&gt;<br /> <br /> Працівники кафедри ведуть активну науково-дослідну роботу, беруть активну участь у науково-технічних та науково-практичних конференціях, у тому числі – в зарубіжних, міжнародних, всеукраїнських, університетських.&lt;br /&gt;<br /> == Наукова робота ==<br /> Основні напрямки науково-дослідних робіт, що проводяться працівниками кафедри: аналіз існуючих технологій видобування корисних копалин, які застосовуються в світовій практиці; розробка безвідходних технологій видобування корисних копалин аналіз доступності матеріально-сировинних ресурсів; аналіз комплексного використання сировинно-матеріальних ресурсів в народному господарстві;вдосконалення процесів видобування корисних копалин.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Зокрема, під керівництвом , професора З.Р. Маланчука розроблені ефективні технології свердловинного гідровидобування корисних копалин, екологічно безпечного та комплексного раціонального використання природних ресурсів регіону.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Співробітники кафедри розробляють технології та обладнання для видобування фрезерного торфу. Розроблені та впроваджені у виробництво промисловий фрезер , валкувач пошарового валкування фрезерного торфу (В.А. Стріха). &lt;br /&gt;<br /> <br /> Завод &quot;Ірпіньмаш&quot; серійно випускає фрезерний барабан, розроблений викладачами кафедри. <br /> Наукові розробки кафедри захищені патентами на корисні моделі та винаходи.<br /> За результатами наукової роботи видані монографії:<br /> # Маланчук З.Р. Научные основы скважинной гидротехнологии. Рівне: Волинські обереги, 2002. <br /> # Маланчук З.Р., Боблях С.Р., Маланчук Є.З. Гідровидобуток корисних копалин. Рівне: Волинські обереги, 2002. <br /> # Маланчук З.Р., Калько А.Д. и др. Закономерность количественного распределения минералов в золото- и алмазоносних техногенных россыпях. Рівне: Волинські обереги, 2005.<br /> # Кравец С.В., Ткачук В.Ф., Маланчук З.Р. Многоярусное разрушение массива горных пород. Рівне: Волинські обереги, 2007.<br /> # Маланчук З.Р., Калько А.Д., Маланчук Є.З., Жомирук Р.В., Стець С.Є., Боблях С.Р., Рачковський В.П., Прокопюк О.М. «Технологія і керування гідровидобутком корисних копалин. – Рівне: НУВГП, 2009.<br /> # Гнєушев В.О. Брикетування торфу. Рівне: НУВГП, 2010.<br /> # Маланчук З.Р., Гавриш В.С., Стріха В.А., Киричик І.М. Технології відкритої розробки корисних копалин. Рівне: НУВГП, 2013.<br /> # Маланчук З.Р., Боблях С.Р. Геотехнології гірництва. Рівне: НУВГП, 2013.<br /> # В.А. Сташук, З.Р. Маланчук, А.М. Рокочинський, М.О. Клименко, Р.В. Жомирук, С.Ю. Громаченко. Захист від забруднення ландшафтів побутовими відходами та промисловими відходами на основі використання природних сорбентів/ За редакцією В.А. Сташука, З.Р. Маланчука та А.М. Рокочинського. – Херсон: 2014. – 420 с.<br /> <br /> Підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів на кафедрі «Розробки родовищ та видобування корисних копалин» ведеться через докторантуру і аспірантуру університету та інших навчальних закладів. На кафедрі діє аспірантура і докторантура за спеціальністю «Геотехнічна і гірнича механіка», яку очолює професор З.Р.Маланчук . Під його керівництвом захистили дисертації шість осіб.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра забезпечує вивчення студентами 25 навчальних дисциплін, які повністю забезпечені методичними матеріалами . Це вступ в спеціальність,розкриття родовищ,механіка гірських порід, основи гірничого виробництва,основи теорії транспорту,маркшейдерська справа,спорудження гірничих виробок ,осушення та стійкість гірничих виробок,аерологія гірничих виробок,геотехнології гірництва, технологія та безпека виконання вибухових робіт,технології відкритої розробки корисних копалин,технології підземної розробки корисних копалин,стаціонарні машини,гірничі машини,метрологія, стандартизація та сертифікація,технології переробки та використання корисних копалин в народному господарств,транспортні системи гірничих підприємств,гірничо-комп’ютерна графіка,комп’ютерні технології у гірництві,маркетинг і логістика в гірництві,гідровидобування корисних копалин,формування та розробка техногенних родовищ,енергозберігаючі та маловідходні технології,рекультивація вироблених площ.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Для забезпечення проведення лекційних та практичних занять з навчальних дисциплін кафедра має спеціалізовані аудиторії. Лабораторні роботи з навчальних дисциплін проводяться в навчально-науковій лабораторії - ауд.325б площею 36,5м2 на 16 студентів. Лабораторія обладнана сушильною шафою, муфельною піччю, приладом ИЛ-3М для визначення вологості прискореним методом, електронними вагами першого та другого класів, центрифугами, мікроскопами, компресійним приладом КПР-1, діючим макетом вібраційного грохота, метеорологічним обладнанням, іншим лабораторним обладнанням .&lt;br /&gt;<br /> <br /> Для проведення лабораторних , практичних занять та залучення фахівців з виробничцтва на кафедрі діє навчально-науково- виробничий комплекс «Гірник».&lt;br /&gt;<br /> <br /> Для досягнення необхідного рівня володіння комп’ютерною технікою в навчальному процесі використовується клас ПЕОМ .&lt;br /&gt;<br /> <br /> Для забезпечення вільного доступу в мережі Інтернет на кафедрі встановлено безпровідниковий маршрутизатор.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра підтримує зв’язки як з вітчизняними науковцями, так і з науковцями університетів та дослідницьких центрів інших країн, зокрема, такими: Криворізький національний університет, Інститут геотехнічної механіки НАН України, м. Дніпропетровськ, Національний гірничий університет, м. Дніпропетровськ, Державний університет &quot;Люблінська політехніка&quot;(Польща), Факультет інженерії навколишнього середовища; Kielce University of Technology (Польща), Faculty of Mechatronics and Mechanical Engineering, Mechatronics and Mechanical Engineering Department.<br /> The State School of Higher Education in Chełm (Польща) The Institute of Technical Sciences and Aviation, Department of Mechanical Engineering.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Щорічно студенти, які навчаються за напрямом «Гірництво» зі спеціальності «Розробка родовищ та видобування корисних копалин» беруть участь та стають переможцями у І та ІІ турах Всеукраїнської олімпіади за напрямом підготовки «Гірництво», Університетському конкурсі наукових робіт ім. Гулі Корольової та Всеукраїнському конкурсі Студентських наукових робіт.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Студенти також долучаються до участі у вітчизняних та закордонних науково-практичних конференціях та семінарах, проведення наукових досліджень та є співавторами наукових статей і патентів на винаходи .<br /> == [[Склад кафедри розробки родовищ та видобування корисних копалин]] ==<br /> == Галерея ==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Рис 1Фото Курдюмова_000.jpg|Сергій Володимирович Курдюмов<br /> Файл:Рис 2 Кафедра технології торфодобування1965_000.jpg|Кафедра технології торфодобування 1965 рік<br /> Файл:Рис 3 Фото 2002..jpg|Фото кафедри 2002 рік<br /> Файл:рис4 фото кафедри 2011 року.JPG|Фото кафедри 2011 року<br /> Файл:Рис 5 Фото кафедри 2015 р .JPG|Фото кафедри 2015 рік<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> '''Фото 1'''. Перший завідувач кафедри кандидат технічних наук, доцент Сергій Володимирович Курдюмов.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Фото 2'''. Кафедра технології торфодобування. Фото 1965 року. <br /> Сидять зліва направо Герасимова В.М., Пастухова Л.І., Александрова Н.В.<br /> Стоять зліва направо Костюк М.П., Косюр Г.М., Дещенко В.Ю., Сталевський М.А.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Фото 3'''. Фото 2002 року. Сидять (перший ряд). Доцент Боднарюк Т.С., зав.кафедри Гнєушев В.О., ст. лаборант Мирон Т.В.<br /> Стоять у другому ряду зав. лабораторії Музичук А.К., ст. викладач Стріха В.А., доцент Мельник Л.В., ст. викладачі Рибак І.І. і Пастухов О.В., майстер виробничого навчання Хміль Д.В.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Фото 4'''. Фото кафедри 2011 року. Колектив кафедри зліва на право у першому ряду: доцент Калько А.Д., інженер Мирон Т.В., зав. кафедри Маланчук З.Р., доценти Гнєушев В.О., Стріха В.А.; зліва направо у другому ряду: доцент Боблях С.Р., зав. лабораторії Пастухов О.В., ст. викладач Рибак І.І., аспіранти Ігнатюк Р.М., Козяр В.О., Стадник О.С.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Фото 5'''. Фото кафедри 2015 року. Колектив кафедри зліва на право у першому ряду: доцент Корнієнко В.Я., в.о. зав.кафедри Стріха В.А., професор Маланчук З.Р., доцент Новак А.І., зліва направо у другому ряду: старший викладач Громаченко С.Ю., доцент Козяр В.О., старший лаборант Мирон Т.В., старший викладач Рибак І.І., старший викладач Пастухов О.В.<br /> == Контакти ==<br /> '''Адреса:''' вул. Приходька, 77, навчальний корпус № 3, м. Рівне,Україна, 33000&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''e-mail:''' kaf-rrkk@nuwm.edu.ua</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D0%B8_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89_%D1%82%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD&diff=4568 2015-11-21T11:45:22Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: Створена сторінка: == Історія == Кафедра заснована у 1956 році при Київському гідромеліоративному інституті...</p> <hr /> <div>== Історія ==<br /> Кафедра заснована у 1956 році при Київському гідромеліоративному інституті як кафедра технології торфодобування. Вона була випусковою зі спеціальності &quot;Технологія та комплексна механізація розробки торфових родовищ&quot;, до 1970 року готувала інженерів -механіків, а пізніше гірничих інженерів. У 1988 році змінила свою назву на кафедру розробки торфових родовищ, а з 2004 року на кафедру розробки родовищ корисних копалин, а згодом перейменована на кафедру розробки родовищ корисних копалин, гірничих машин та комплексів. З 2015 року носить назву кафедри розробки родовищ та видобування корисних копалин.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На даний час кафедра є випусковою за напрямом підготовки «Гірництво» та за спеціальністю &quot;Розробка родовищ та видобування корисних копалин&quot; <br /> Першим завідувачем кафедри був кандидат технічних наук, доцент С.В. Курдюмов. Він же очолював торфо-механічний факультет в Києві і продовжував обіймати ці посади в Рівному, після переведення інституту в наше місто і перейменування його в Український інститут інженерів водного господарства.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 1962 по 1972 року кафедру очолював доцент М.А. Сталевський - досвідчений виробничник, в якому вдало поєднувалися великий досвід керівної роботи на торфопідприємстві, знання і вміння передавати їх студентам. Він доклав багато зусиль для заснування в нашому ВНЗ єдиного в Україні торфового факультету.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1972 році кафедру очолив кандидат технічних наук, доцент М.П. Костюк. Він значно пожвавив зв'язки з науковими і навчальними закладами, під його керівництвом розпочалися дослідження фізико-механічних властивостей покладів, розробка машин підвищеної прохідності та вдосконалення технологічних процесів видобування торфу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1983 року кафедру очолив кандидат технічних наук, доцент В.О. Гнєушев . Він відновив заочну форму навчання за спеціальністю, зміцнив традиційні зв'язки з Українським концерном торфової промисловості «Укрторф», з білоруськими та російськими колегами. У сфері наукових інтересів завідувача були питання модернізації технологічного обладнання з видобування та переробки торфу, а також проблеми раціонального використання торфових ресурсів країни.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 2010 року кафедру очолив доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України З.Р. Маланчук. Він очолює комплексне наукове дослідження, спрямоване на розробку регламенту вибору методів гідровидобутку важких металів з розсипних родовищ та техногенних розсипів, яке виконується як складова частина загальнодержавної «Комплексної програми розвитку кольорової металургії України» та інших загальнодержавних програм. &lt;br /&gt;<br /> Сферою наукових інтересів професора З.Р. Маланчука є технології видобутку корисних копалин, екологічна безпека та комплексне раціональне використання природних ресурсів України.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 2015 року виконувачем обов’язки завідувача кафедри є доцент, кандидат технічних наук В.А. Стріха. Він відновив співпрацю з державним концерном «Укрторф». Сфера наукових інтересів – удосконалення технології видобування фрезерного торфу та раціональне використання надр. На кафедрі також працюють кандидати технічних наук, доценти В.Я.Корнієнко, В.О.Козяр, А.І.Новак, старші викладачі С.Ю.Громаченко, В.В.Заєць, асистенти А.М.Поліщук, О.Ю. Васильчук .&lt;br /&gt;<br /> <br /> Працівники кафедри ведуть активну науково-дослідну роботу, беруть активну участь у науково-технічних та науково-практичних конференціях, у тому числі – в зарубіжних, міжнародних, всеукраїнських, університетських.&lt;br /&gt;<br /> == Наукова робота ==<br /> Основні напрямки науково-дослідних робіт, що проводяться працівниками кафедри: аналіз існуючих технологій видобування корисних копалин, які застосовуються в світовій практиці; розробка безвідходних технологій видобування корисних копалин аналіз доступності матеріально-сировинних ресурсів; аналіз комплексного використання сировинно-матеріальних ресурсів в народному господарстві;вдосконалення процесів видобування корисних копалин.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Зокрема, під керівництвом , професора З.Р. Маланчука розроблені ефективні технології свердловинного гідровидобування корисних копалин, екологічно безпечного та комплексного раціонального використання природних ресурсів регіону.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Співробітники кафедри розробляють технології та обладнання для видобування фрезерного торфу. Розроблені та впроваджені у виробництво промисловий фрезер , валкувач пошарового валкування фрезерного торфу (В.А. Стріха). &lt;br /&gt;<br /> <br /> Завод &quot;Ірпіньмаш&quot; серійно випускає фрезерний барабан, розроблений викладачами кафедри. <br /> Наукові розробки кафедри захищені патентами на корисні моделі та винаходи.<br /> За результатами наукової роботи видані монографії:<br /> # Маланчук З.Р. Научные основы скважинной гидротехнологии. Рівне: Волинські обереги, 2002. <br /> # Маланчук З.Р., Боблях С.Р., Маланчук Є.З. Гідровидобуток корисних копалин. Рівне: Волинські обереги, 2002. <br /> # Маланчук З.Р., Калько А.Д. и др. Закономерность количественного распределения минералов в золото- и алмазоносних техногенных россыпях. Рівне: Волинські обереги, 2005.<br /> # Кравец С.В., Ткачук В.Ф., Маланчук З.Р. Многоярусное разрушение массива горных пород. Рівне: Волинські обереги, 2007.<br /> # Маланчук З.Р., Калько А.Д., Маланчук Є.З., Жомирук Р.В., Стець С.Є., Боблях С.Р., Рачковський В.П., Прокопюк О.М. «Технологія і керування гідровидобутком корисних копалин. – Рівне: НУВГП, 2009.<br /> # Гнєушев В.О. Брикетування торфу. Рівне: НУВГП, 2010.<br /> # Маланчук З.Р., Гавриш В.С., Стріха В.А., Киричик І.М. Технології відкритої розробки корисних копалин. Рівне: НУВГП, 2013.<br /> # Маланчук З.Р., Боблях С.Р. Геотехнології гірництва. Рівне: НУВГП, 2013.<br /> # В.А. Сташук, З.Р. Маланчук, А.М. Рокочинський, М.О. Клименко, Р.В. Жомирук, С.Ю. Громаченко. Захист від забруднення ландшафтів побутовими відходами та промисловими відходами на основі використання природних сорбентів/ За редакцією В.А. Сташука, З.Р. Маланчука та А.М. Рокочинського. – Херсон: 2014. – 420 с.<br /> <br /> Підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів на кафедрі «Розробки родовищ та видобування корисних копалин» ведеться через докторантуру і аспірантуру університету та інших навчальних закладів. На кафедрі діє аспірантура і докторантура за спеціальністю «Геотехнічна і гірнича механіка», яку очолює професор З.Р.Маланчук . Під його керівництвом захистили дисертації шість осіб.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра забезпечує вивчення студентами 25 навчальних дисциплін, які повністю забезпечені методичними матеріалами . Це вступ в спеціальність,розкриття родовищ,механіка гірських порід, основи гірничого виробництва,основи теорії транспорту,маркшейдерська справа,спорудження гірничих виробок ,осушення та стійкість гірничих виробок,аерологія гірничих виробок,геотехнології гірництва, технологія та безпека виконання вибухових робіт,технології відкритої розробки корисних копалин,технології підземної розробки корисних копалин,стаціонарні машини,гірничі машини,метрологія, стандартизація та сертифікація,технології переробки та використання корисних копалин в народному господарств,транспортні системи гірничих підприємств,гірничо-комп’ютерна графіка,комп’ютерні технології у гірництві,маркетинг і логістика в гірництві,гідровидобування корисних копалин,формування та розробка техногенних родовищ,енергозберігаючі та маловідходні технології,рекультивація вироблених площ.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Для забезпечення проведення лекційних та практичних занять з навчальних дисциплін кафедра має спеціалізовані аудиторії. Лабораторні роботи з навчальних дисциплін проводяться в навчально-науковій лабораторії - ауд.325б площею 36,5м2 на 16 студентів. Лабораторія обладнана сушильною шафою, муфельною піччю, приладом ИЛ-3М для визначення вологості прискореним методом, електронними вагами першого та другого класів, центрифугами, мікроскопами, компресійним приладом КПР-1, діючим макетом вібраційного грохота, метеорологічним обладнанням, іншим лабораторним обладнанням .&lt;br /&gt;<br /> <br /> Для проведення лабораторних , практичних занять та залучення фахівців з виробничцтва на кафедрі діє навчально-науково- виробничий комплекс «Гірник».&lt;br /&gt;<br /> <br /> Для досягнення необхідного рівня володіння комп’ютерною технікою в навчальному процесі використовується клас ПЕОМ .&lt;br /&gt;<br /> <br /> Для забезпечення вільного доступу в мережі Інтернет на кафедрі встановлено безпровідниковий маршрутизатор.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра підтримує зв’язки як з вітчизняними науковцями, так і з науковцями університетів та дослідницьких центрів інших країн, зокрема, такими: Криворізький національний університет, Інститут геотехнічної механіки НАН України, м. Дніпропетровськ, Національний гірничий університет, м. Дніпропетровськ, Державний університет &quot;Люблінська політехніка&quot;(Польща), Факультет інженерії навколишнього середовища; Kielce University of Technology (Польща), Faculty of Mechatronics and Mechanical Engineering, Mechatronics and Mechanical Engineering Department.<br /> The State School of Higher Education in Chełm (Польща) The Institute of Technical Sciences and Aviation, Department of Mechanical Engineering.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Щорічно студенти, які навчаються за напрямом «Гірництво» зі спеціальності «Розробка родовищ та видобування корисних копалин» беруть участь та стають переможцями у І та ІІ турах Всеукраїнської олімпіади за напрямом підготовки «Гірництво», Університетському конкурсі наукових робіт ім. Гулі Корольової та Всеукраїнському конкурсі Студентських наукових робіт.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Студенти також долучаються до участі у вітчизняних та закордонних науково-практичних конференціях та семінарах, проведення наукових досліджень та є співавторами наукових статей і патентів на винаходи .<br /> == [[Склад кафедри розробки родовищ та видобування корисних копалин]] ==<br /> == Галерея ==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Рис 1Фото Курдюмова_000.jpg|Сергій Володимирович Курдюмов<br /> Файл:Рис 2 Кафедра технології торфодобування1965_000.jpg|Кафедра технології торфодобування 1965 рік<br /> Файл:Рис 3 Фото 2002..jpg|Фото кафедри 2002 рік<br /> Файл:рис4 фото кафедри 2011 року.jpg|Фото кафедри 2011 року<br /> Файл:Рис 5 Фото кафедри 2015 р .jpg|Фото кафедри 2015 рік<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> '''Фото 1'''. Перший завідувач кафедри кандидат технічних наук, доцент Сергій Володимирович Курдюмов.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Фото 2'''. Кафедра технології торфодобування. Фото 1965 року. <br /> Сидять зліва направо Герасимова В.М., Пастухова Л.І., Александрова Н.В.<br /> Стоять зліва направо Костюк М.П., Косюр Г.М., Дещенко В.Ю., Сталевський М.А.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Фото 3'''. Фото 2002 року. Сидять (перший ряд). Доцент Боднарюк Т.С., зав.кафедри Гнєушев В.О., ст. лаборант Мирон Т.В.<br /> Стоять у другому ряду зав. лабораторії Музичук А.К., ст. викладач Стріха В.А., доцент Мельник Л.В., ст. викладачі Рибак І.І. і Пастухов О.В., майстер виробничого навчання Хміль Д.В.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Фото 4'''. Фото кафедри 2011 року. Колектив кафедри зліва на право у першому ряду: доцент Калько А.Д., інженер Мирон Т.В., зав. кафедри Маланчук З.Р., доценти Гнєушев В.О., Стріха В.А.; зліва направо у другому ряду: доцент Боблях С.Р., зав. лабораторії Пастухов О.В., ст. викладач Рибак І.І., аспіранти Ігнатюк Р.М., Козяр В.О., Стадник О.С.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Фото 5'''. Фото кафедри 2015 року. Колектив кафедри зліва на право у першому ряду: доцент Корнієнко В.Я., в.о. зав.кафедри Стріха В.А., професор Маланчук З.Р., доцент Новак А.І., зліва направо у другому ряду: старший викладач Громаченко С.Ю., доцент Козяр В.О., старший лаборант Мирон Т.В., старший викладач Рибак І.І., старший викладач Пастухов О.В.<br /> == Контакти ==<br /> '''Адреса:''' вул. Приходька, 77, навчальний корпус № 3, м. Рівне,Україна, 33000&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''e-mail:''' kaf-rrkk@nuwm.edu.ua</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A0%D0%B8%D1%814_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE_%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B8_2011_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.JPG&diff=4567 2015-11-21T11:45:04Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A0%D0%B8%D1%81_5_%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE_%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B8_2015_%D1%80_.JPG&diff=4566 2015-11-21T11:44:45Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A0%D0%B8%D1%81_3_%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE_2002..jpg&diff=4565 2015-11-21T11:44:31Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A0%D0%B8%D1%81_2_%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%97_%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F1965_000.jpg&diff=4564 2015-11-21T11:44:20Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A0%D0%B8%D1%81_1%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE_%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B4%D1%8E%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0_000.jpg&diff=4563 2015-11-21T11:44:07Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%91%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85,_%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%96%D1%85_%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD&diff=4545 2015-11-21T11:23:55Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>[[Файл:БДМСМіО_герб.jpg|справа|400x500px|Кафедра будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин і обладнання]]<br /> == Історія ==<br /> Кафедра «Будівельні та дорожні машини» заснована в 1965 році на механічному факультеті Українського інституту інженерів водного господарства, а в 1966 році перейменована на кафедру будівельних і меліоративних машин (БіММ).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедру очолив к.т.н., доцент В.Г. Кісєльов, а пізніше - к.т.н., доцент І.О.Пєтінов. У 1969 році кафедру очолив старший викладач В.О. Мірошник , а в 1970 році - к.т.н. доцент Е.О. Сухарєв.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1972 році цикл дисциплін кафедри БіММ з ремонту й експлуатації був виділений у самостійну кафедру - кафедру ремонту машин і технології металів. У цьому ж році при кафедрі БіММ відкрита аспірантура зі спеціальності 05.20.01 - механізація сільськогосподарського виробництва.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1977 році кафедрою заснований Центр навчально-виробничої підготовки студентів у с. Любомирка, будівництво якого силами механічного факультету було завершено в 1983 році. В цьому ж році на базі центру проведено виїзну колегію МВССО України, на якій схвалили досвід кафедри по створенню сучасної матеріально-технічної бази для здобуття практичних знань студентів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> В 1983 році на посаду завідувача кафедри обраний к.т.н., доцент В.Ф. Ткачук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1987 році на кафедру БіММ під час реформування механічного факультету переведений цикл дисциплін із експлуатації будівельно- меліоративних машин.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1988 році кафедру очолив випускник кафедри к.т.н., доцент (С.Х. Медвідь, а в 1994 році завідувач кафедри - знову к.т.н., професор Е.О. Сухарєв.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1998/1999 навчальному році кафедра перейшла на підготовку спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання», а в 1999/2000 році - на підготовку спеціалістів за спеціальністю «Обладнання хімічного виробництва та підприємств будівельних матеріалів».&lt;br /&gt;<br /> <br /> З вересня 1999 року кафедра будівельних і меліоративних машин поділалися на кафедру будівельних, дорожніх, і меліоративних машин та обладнання (БДММіО) і кафедру експлуатації і ремонту машин. Кафедру БДММіО очолив випускник кафедри, доктор технічних наук, професор, тодішній ректор університету С.В. Кравець. У 2013 році її перейменовано на кафедру «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини і обладнання сільськогосподарського виробництва», а в 2014 році - на кафедру «Будівельні, дорожні, меліоративні, сільськогосподарські машини і обладнання».&lt;br /&gt;<br /> <br /> На сьогоднішній день професорсько-викладацький склад кафедри - 20 чоловік: три д.т.н., професори; дванадцять к.т.н., доцентів; два к.т.н. старші викладачі; один ст. викладач; два асистенти.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Серед них - відомі вчені — д.т.н. професори С.В. Кравець, О.О.Налобіна, Ю.В.Науменко, к.т.н., професор О.Л. Романовський. Д.т.н., професор С.В.Кравець - засновник наукової школи в Україні «Теорія багатоярусного руйнування ґрунтового середовища та створення ґрунтозахисних і енергозберігаючих землерийно-ярусних машин».&lt;br /&gt;<br /> == Наукова робота ==<br /> Наукова діяльність на кафедрі за різні роки характеризується вагомими результатами, спрямованими на вирішення актуальних проблем техніки, розробки нових технологій, нових конструкцій машин та обладнання.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наукові дослідження виконуються за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7.09.2011 року №942. Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки провадяться за пріоритетними тематичними напрямами діяльності університету, які погоджені Міністерством освіти і науки.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Результати фундаментальних і прикладних досліджень спрямовані на підвищення ефективності підйомно-транспортних, дорожніх, будівельних, меліоративних машин та обладнання; охорону навколишнього природного середовища в будівельній галузі; новітні та ресурсозберігаючі технології в будівельній галузі та промисловості.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачі кафедри беруть участь у міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях, наукових семінарах. За результатами участі в наукових дослідженнях щорічно публікується до 40 наукових праць, подаються заявки та отримуються патенти на корисні моделі та винаходи.<br /> З часу заснування колектив кафедри опублікував більше 250 фахових статей, понад 20 підручників та учбових посібників, монографій; отримав більше 150 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, а також 11 закордонних патентів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Основні напрямки наукової роботи: створення техногенно-екологічних енергозберігаючих процесів розробки ґрунтів при будівництві підземних комунікацій безтраншейним способом, теоретичне і експериментальне обґрунтування оптимальних параметрів землерийно-ярусних робочих органів машин, основи теорії багатоярусних глибокорозпушувачів талих ґрунтів, основи диференційованого глибокого розпушення ґрунтів, створення механічних засобів витягання бурштину з родовищ, застосування теорії багатоярусного різання в активних робочих органах.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Суттєві результати отримано по ярусній розробці ґрунтового середовища, які не мають аналогії в світі та підтверджені міжнародним патентом на винахід і свідоцтвом про наукове відкриття.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наукові розробки школи багаторазово демонструвалися на Всесоюзних, Республіканських та Всеукраїнських виставках наукових досягнень і були відзначені дипломами і медалями. В активі є публікації заявок на винаходи в Австралії, Швейцарії, Німеччині, Великобританії, Угорщині, Нідерландах, США. У 2002 році доктор технічних наук Кравець С.В. став одним з автором першого в історії університету наукового відкриття ''Закономірність кількісного розподілення мінералів у техногенних золото- і алмазомістких розсипах&quot;.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Результатом наукової діяльності є захищені дисертації: близько трьох десятків кандидатських та три докторські: 1996 р. - С.В.Кравець &quot;Розробка і створення багатоярусних ґрунтозахисних безтраншейних укладачів різного призначення&quot;; 2007 р. - В.В. Кованько &quot;Наукові основи створення підземнорухомих біонічно-синтезованих пристроїв підвищеної ефективності&quot;; 2010 р. - Ю.В. Науменко «Наукові основи удосконалення робочих процесів барабанних млинів».<br /> На кафедрі виконуються держбюджеті та комплексні кафедральні науково-дослідні роботи за тематикою: &quot;Розробка і створення багатоярусних агромеліоративних енергозберігаючих засобів розпушення ґрунтів&quot;, &quot;Оптимізація параметрів землерийно-ярусних робочих органів укладачів лінійно-протяжних об'єктів&quot;, &quot;Розробка і створення багатоярусних енергозберігаючих технологій для прокладання підземних трубопроводів” &quot;Обґрунтування просторового розташування ґрунторозробних органів енергозберігаючих машин для земляних робіт&quot;, &quot;Дослідження робочих процесів будівельних, дорожніх, меліоративних машин і обладнання&quot; та ін.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Налагоджена наукова співпраця з Бєлгородським державним технологічним університетом імені В.Г. Шухова (м. Бєлгород, Росія) та Поліським державним університетом (м. Пінськ, Білорусь), підтримується зв'язок з учбовими закладами та проектними організаціями Києва, Харкова, Донецька, Сімферополя, Бердянська, Москви, Бєлгорода, Санкт-Петербурга, Мінська, Могильова та ін.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачі кафедри читають 54 навчальні дисципліни. Всі навчальні дисципліни повністю забезпечені методичними вказівками, навчальними підручниками, посібниками та технічними засобами навчання. Зокрема, на кафедрі підготовлено 323 методичні вказівки, 50 навчальних підручників з грифом МОН, 28 навчальних посібників та 5 електронних навчальних посібників. Викладачами кафедри підготовлено 54 комплекси методичного забезпечення навчальних дисциплін (КМЗД). Кафедра щорічно бере участь в оглядах-конкурсах методичного забезпечення та новітніх технологій викладання, де посідала найвищі місця, проводить методичні семінари з методики викладання дисциплін, курсового, бакалаврського, дипломного, магістерського проектування.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра БДМСМіО має в своєму розпорядженні 12 аудиторій і центр навчально-виробничої підготовки студентів в с. Любомирка. Причому 8 з 12 аудиторій використовуються і як лабораторії.<br /> <br /> == Матеріально технічна база ==<br /> Матеріально технічна база кафедри дозволяє проводити науково-дослідні, лабораторні і практичні роботи за нуковими і навчальними планами підготовки магістрів і спеціалістів напряму «Машинобудування».&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наші студенти неоднорозово ставали переможцями Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини і обладнання». &lt;br /&gt;<br /> <br /> Нині кафедрою завідує доктор технічних наук, професор С.В. Кравець. Він - дійсний член (академік) п'яти академій наук України, двох спецрад по захисту кандидатських і докторських дисертацій, а також науково-методичної комісії МОН України із напряму «Машинобудування». Має Подяку президента України, нагороджений знаками «Изобретатель СССР», «За наукові досягнення» та «Відмінник освіти України», срібною Георгієвською медаллю «Честь. Слава. Труд.» IV ступеня, двічі Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, двічі Почесною грамотою Міністерства освіти і науки Україна, тричі Почесною грамотою Державного комітету України по водному господарству, тричі Почесною грамотою Рівненської обласної державної адміністрації, двічі Почесною грамотою Рівненської обласної ради та Почесною грамотою Рівненського міськвиконкому, Золотою медаллю П.Л. Капіци за наукове відкриття. За заслуги в. розбудові економіки та вагомий внесок у створення міжнародного іміджу України в 2001 році занесений до «Золотої книги української еліти». В 2002 році присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України», в 2003 році почесне звання «Почесний працівник Державного комітету України по водному господарству».<br /> <br /> == [[Склад кафедри будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин і обладнання]] ==<br /> == Галерея ==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:0944.jpg|Склад кафедри БДМСМіО в 2015 році<br /> Файл:Kuselev.png|'''Кісєльов Василь Гаврилович'''– перший завідувач кафедри (протягом 1965 р.)<br /> Файл:Peninov.png|'''Пєтінов Ігор Олександрович''' –завідувач кафедри (1965 - 1969 р.)<br /> Файл:Suxarev.png|'''Сухарєв Едуард Олександрович''' – завідувач кафедри (1970–1983, 1994-1998 р.р.)<br /> Файл:Vf.png|'''Ткачук Валентин Федорович''' – завідувач кафедри (1983–1988 р.р.)<br /> Файл:Mirishnik.png|'''Мірошник Володимир Олександрович''' – завідувач кафедри (1969 – 1970 р.<br /> Файл:Med.png|'''Медвідь Сергій Хомович''' – завідувач кафедри (1988–1994 р.р.)<br /> Файл:Krava.png|'''Кравець Святослав Володимирович''' з 1998 р. завідувач кафедри<br /> Файл:БДМСМіО001.jpg|Центр навчально-виробничої підготовки студентів<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> == Контакти ==<br /> '''Адреса:''' м. Рівне, вул. Приходька, 77, навчальний корпус № 3, каб. 314 &lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Телефон міський: '''(0362) 63-55-80 Телефон внутрішній: 9-73 &lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Електронна адреса: '''kaf-bdmmo@nuwm.edu.ua</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%91%D0%94%D0%9C%D0%A1%D0%9C%D1%96%D0%9E_%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B1.jpg&diff=4543 2015-11-21T11:17:52Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: ПУХНАСТИЙ ЗАЯ завантажив нову версію «Файл:БДМСМіО герб.jpg»</p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%91%D0%94%D0%9C%D0%A1%D0%9C%D1%96%D0%9E_%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B1.jpg&diff=4541 2015-11-21T11:16:02Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%91%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85,_%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%96%D1%85_%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD&diff=4539 2015-11-21T11:15:50Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: Створена сторінка: Файл:БДМСМіО_герб.jpg|мини|Кафедра будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогоспо...</p> <hr /> <div>[[Файл:БДМСМіО_герб.jpg|мини|Кафедра будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин і обладнання]]<br /> == Історія ==<br /> Кафедра «Будівельні та дорожні машини» заснована в 1965 році на механічному факультеті Українського інституту інженерів водного господарства, а в 1966 році перейменована на кафедру будівельних і меліоративних машин (БіММ).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедру очолив к.т.н., доцент В.Г. Кісєльов, а пізніше - к.т.н., доцент І.О.Пєтінов. У 1969 році кафедру очолив старший викладач В.О. Мірошник , а в 1970 році - к.т.н. доцент Е.О. Сухарєв.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1972 році цикл дисциплін кафедри БіММ з ремонту й експлуатації був виділений у самостійну кафедру - кафедру ремонту машин і технології металів. У цьому ж році при кафедрі БіММ відкрита аспірантура зі спеціальності 05.20.01 - механізація сільськогосподарського виробництва.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1977 році кафедрою заснований Центр навчально-виробничої підготовки студентів у с. Любомирка, будівництво якого силами механічного факультету було завершено в 1983 році. В цьому ж році на базі центру проведено виїзну колегію МВССО України, на якій схвалили досвід кафедри по створенню сучасної матеріально-технічної бази для здобуття практичних знань студентів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> В 1983 році на посаду завідувача кафедри обраний к.т.н., доцент В.Ф. Ткачук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1987 році на кафедру БіММ під час реформування механічного факультету переведений цикл дисциплін із експлуатації будівельно- меліоративних машин.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1988 році кафедру очолив випускник кафедри к.т.н., доцент (С.Х. Медвідь, а в 1994 році завідувач кафедри - знову к.т.н., професор Е.О. Сухарєв.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1998/1999 навчальному році кафедра перейшла на підготовку спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання», а в 1999/2000 році - на підготовку спеціалістів за спеціальністю «Обладнання хімічного виробництва та підприємств будівельних матеріалів».&lt;br /&gt;<br /> <br /> З вересня 1999 року кафедра будівельних і меліоративних машин поділалися на кафедру будівельних, дорожніх, і меліоративних машин та обладнання (БДММіО) і кафедру експлуатації і ремонту машин. Кафедру БДММіО очолив випускник кафедри, доктор технічних наук, професор, тодішній ректор університету С.В. Кравець. У 2013 році її перейменовано на кафедру «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини і обладнання сільськогосподарського виробництва», а в 2014 році - на кафедру «Будівельні, дорожні, меліоративні, сільськогосподарські машини і обладнання».&lt;br /&gt;<br /> <br /> На сьогоднішній день професорсько-викладацький склад кафедри - 20 чоловік: три д.т.н., професори; дванадцять к.т.н., доцентів; два к.т.н. старші викладачі; один ст. викладач; два асистенти.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Серед них - відомі вчені — д.т.н. професори С.В. Кравець, О.О.Налобіна, Ю.В.Науменко, к.т.н., професор О.Л. Романовський. Д.т.н., професор С.В.Кравець - засновник наукової школи в Україні «Теорія багатоярусного руйнування ґрунтового середовища та створення ґрунтозахисних і енергозберігаючих землерийно-ярусних машин».&lt;br /&gt;<br /> == Наукова робота ==<br /> Наукова діяльність на кафедрі за різні роки характеризується вагомими результатами, спрямованими на вирішення актуальних проблем техніки, розробки нових технологій, нових конструкцій машин та обладнання.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наукові дослідження виконуються за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7.09.2011 року №942. Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки провадяться за пріоритетними тематичними напрямами діяльності університету, які погоджені Міністерством освіти і науки.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Результати фундаментальних і прикладних досліджень спрямовані на підвищення ефективності підйомно-транспортних, дорожніх, будівельних, меліоративних машин та обладнання; охорону навколишнього природного середовища в будівельній галузі; новітні та ресурсозберігаючі технології в будівельній галузі та промисловості.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачі кафедри беруть участь у міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях, наукових семінарах. За результатами участі в наукових дослідженнях щорічно публікується до 40 наукових праць, подаються заявки та отримуються патенти на корисні моделі та винаходи.<br /> З часу заснування колектив кафедри опублікував більше 250 фахових статей, понад 20 підручників та учбових посібників, монографій; отримав більше 150 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, а також 11 закордонних патентів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Основні напрямки наукової роботи: створення техногенно-екологічних енергозберігаючих процесів розробки ґрунтів при будівництві підземних комунікацій безтраншейним способом, теоретичне і експериментальне обґрунтування оптимальних параметрів землерийно-ярусних робочих органів машин, основи теорії багатоярусних глибокорозпушувачів талих ґрунтів, основи диференційованого глибокого розпушення ґрунтів, створення механічних засобів витягання бурштину з родовищ, застосування теорії багатоярусного різання в активних робочих органах.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Суттєві результати отримано по ярусній розробці ґрунтового середовища, які не мають аналогії в світі та підтверджені міжнародним патентом на винахід і свідоцтвом про наукове відкриття.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наукові розробки школи багаторазово демонструвалися на Всесоюзних, Республіканських та Всеукраїнських виставках наукових досягнень і були відзначені дипломами і медалями. В активі є публікації заявок на винаходи в Австралії, Швейцарії, Німеччині, Великобританії, Угорщині, Нідерландах, США. У 2002 році доктор технічних наук Кравець С.В. став одним з автором першого в історії університету наукового відкриття ''Закономірність кількісного розподілення мінералів у техногенних золото- і алмазомістких розсипах&quot;.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Результатом наукової діяльності є захищені дисертації: близько трьох десятків кандидатських та три докторські: 1996 р. - С.В.Кравець &quot;Розробка і створення багатоярусних ґрунтозахисних безтраншейних укладачів різного призначення&quot;; 2007 р. - В.В. Кованько &quot;Наукові основи створення підземнорухомих біонічно-синтезованих пристроїв підвищеної ефективності&quot;; 2010 р. - Ю.В. Науменко «Наукові основи удосконалення робочих процесів барабанних млинів».<br /> На кафедрі виконуються держбюджеті та комплексні кафедральні науково-дослідні роботи за тематикою: &quot;Розробка і створення багатоярусних агромеліоративних енергозберігаючих засобів розпушення ґрунтів&quot;, &quot;Оптимізація параметрів землерийно-ярусних робочих органів укладачів лінійно-протяжних об'єктів&quot;, &quot;Розробка і створення багатоярусних енергозберігаючих технологій для прокладання підземних трубопроводів” &quot;Обґрунтування просторового розташування ґрунторозробних органів енергозберігаючих машин для земляних робіт&quot;, &quot;Дослідження робочих процесів будівельних, дорожніх, меліоративних машин і обладнання&quot; та ін.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Налагоджена наукова співпраця з Бєлгородським державним технологічним університетом імені В.Г. Шухова (м. Бєлгород, Росія) та Поліським державним університетом (м. Пінськ, Білорусь), підтримується зв'язок з учбовими закладами та проектними організаціями Києва, Харкова, Донецька, Сімферополя, Бердянська, Москви, Бєлгорода, Санкт-Петербурга, Мінська, Могильова та ін.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачі кафедри читають 54 навчальні дисципліни. Всі навчальні дисципліни повністю забезпечені методичними вказівками, навчальними підручниками, посібниками та технічними засобами навчання. Зокрема, на кафедрі підготовлено 323 методичні вказівки, 50 навчальних підручників з грифом МОН, 28 навчальних посібників та 5 електронних навчальних посібників. Викладачами кафедри підготовлено 54 комплекси методичного забезпечення навчальних дисциплін (КМЗД). Кафедра щорічно бере участь в оглядах-конкурсах методичного забезпечення та новітніх технологій викладання, де посідала найвищі місця, проводить методичні семінари з методики викладання дисциплін, курсового, бакалаврського, дипломного, магістерського проектування.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра БДМСМіО має в своєму розпорядженні 12 аудиторій і центр навчально-виробничої підготовки студентів в с. Любомирка. Причому 8 з 12 аудиторій використовуються і як лабораторії.<br /> <br /> == Матеріально технічна база ==<br /> Матеріально технічна база кафедри дозволяє проводити науково-дослідні, лабораторні і практичні роботи за нуковими і навчальними планами підготовки магістрів і спеціалістів напряму «Машинобудування».&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наші студенти неоднорозово ставали переможцями Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини і обладнання». &lt;br /&gt;<br /> <br /> Нині кафедрою завідує доктор технічних наук, професор С.В. Кравець. Він - дійсний член (академік) п'яти академій наук України, двох спецрад по захисту кандидатських і докторських дисертацій, а також науково-методичної комісії МОН України із напряму «Машинобудування». Має Подяку президента України, нагороджений знаками «Изобретатель СССР», «За наукові досягнення» та «Відмінник освіти України», срібною Георгієвською медаллю «Честь. Слава. Труд.» IV ступеня, двічі Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, двічі Почесною грамотою Міністерства освіти і науки Україна, тричі Почесною грамотою Державного комітету України по водному господарству, тричі Почесною грамотою Рівненської обласної державної адміністрації, двічі Почесною грамотою Рівненської обласної ради та Почесною грамотою Рівненського міськвиконкому, Золотою медаллю П.Л. Капіци за наукове відкриття. За заслуги в. розбудові економіки та вагомий внесок у створення міжнародного іміджу України в 2001 році занесений до «Золотої книги української еліти». В 2002 році присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України», в 2003 році почесне звання «Почесний працівник Державного комітету України по водному господарству».<br /> <br /> == [[Склад кафедри будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин і обладнання]] ==<br /> == Галерея ==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:0944.jpg|Склад кафедри БДМСМіО в 2015 році<br /> Файл:Kuselev.png|'''Кісєльов Василь Гаврилович'''– перший завідувач кафедри (протягом 1965 р.)<br /> Файл:Peninov.png|'''Пєтінов Ігор Олександрович''' –завідувач кафедри (1965 - 1969 р.)<br /> Файл:Suxarev.png|'''Сухарєв Едуард Олександрович''' – завідувач кафедри (1970–1983, 1994-1998 р.р.)<br /> Файл:Vf.png|'''Ткачук Валентин Федорович''' – завідувач кафедри (1983–1988 р.р.)<br /> Файл:Mirishnik.png|'''Мірошник Володимир Олександрович''' – завідувач кафедри (1969 – 1970 р.<br /> Файл:Med.png|'''Медвідь Сергій Хомович''' – завідувач кафедри (1988–1994 р.р.)<br /> Файл:Krava.png|'''Кравець Святослав Володимирович''' з 1998 р. завідувач кафедри<br /> Файл:БДМСМіО001.jpg|Центр навчально-виробничої підготовки студентів<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> == Контакти ==<br /> Адреса: м. Рівне, вул. Приходька, 77, навчальний корпус № 3, каб. 314 <br /> Телефон міський: (0362) 63-55-80 Телефон внутрішній: 9-73 <br /> Електронна адреса: kaf-bdmmo@nuwm.edu.ua</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%91%D0%94%D0%9C%D0%A1%D0%9C%D1%96%D0%9E001.jpg&diff=4538 2015-11-21T11:15:34Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div></div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B8_%D0%9D%D0%9D%D0%9C%D0%86&diff=4523 2015-11-21T10:44:31Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>[[Кафедра автомобілів та автомобільного господарства]] <br /> <br /> == Будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин і обладнання ==<br /> [[Файл:0944.jpg|thumb|500x350px]]<br /> [[Файл:Kuselev.png|справа|мини|'''Кісєльов Василь Гаврилович'''– перший завідувач кафедри (протягом 1965 р.)]]<br /> [[Файл:Peninov.png|справа|мини|'''Пєтінов Ігор Олександрович''' –завідувач кафедри (1965 - 1969 р.)]]<br /> [[Файл:Suxarev.png|справа|мини|'''Сухарєв Едуард Олександрович''' – завідувач кафедри (1970–1983, 1994-1998 р.р.)]]<br /> [[Файл:Vf.png|справа|мини|'''Ткачук Валентин Федорович''' – завідувач кафедри (1983–1988 р.р.)]]<br /> === Історія кафедри ===<br /> Кафедра заснована у 1965 р. наказом МВССО УРСР як кафедра будівельних і дорожніх машин. У 1966 р. перейменована на кафедру будівельних і меліоративних машин, а у 1999 р. - на кафедру будівельних, дорожніх, меліоративних машин і обладнання.<br /> Кафедру очолює доктор технічних наук, професор Кравець С.В.&lt;br /&gt;<br /> <br /> До складу кафедри входять 22 викладача і 11 чоловік допоміжного персоналу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Значна група викладачів відзначена урядовими й галузевими нагородами, почесними званнями, медалями, дипломами і знаками.<br /> На кафедрі функціонує аспірантура зі спеціальностей: &quot;Машини і засоби механізації для сільського господарства&quot; - 05.05.11 і &quot;Машини для земляних і дорожніх робіт&quot; - 05.05.04.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра веде навчальний процес на всіх факультетах університету і забезпечує 23 дисципліни для 8 спеціальностей 4 факультетів, а саме:<br /> на механіко-енергетичному факультеті (спеціальності 7.090214 і 7.090220) з дисциплін:<br /> * &quot;Будівельні машини&quot;,<br /> * &quot;Машини для виробництва будівельних матеріалів&quot;,<br /> * &quot;Дорожні машини&quot;,<br /> * &quot;Машини та обладнання для водного господарства&quot;,<br /> * &quot;Гідромашини і гідропривод&quot;,<br /> * &quot;Пневматичні системи і приводи&quot;,<br /> * &quot;Проектування металоконструкцій&quot;,<br /> * &quot;Випробування та експериментальні дослідження машин та обладнання&quot;,<br /> * &quot;Теорія руйнування робочих середовищ&quot;,<br /> * &quot;Проектування і технологія виробництва і обладнання&quot;,<br /> * &quot;Технологічні комплекси для виготовлення нерудних будівельних матеріалів&quot;,<br /> * &quot;Технологічні комплекси для виготовлення залізобетонних виробів&quot;,<br /> * &quot;Технологічні комплекси для виготовлення місцевих будівельних матеріалів&quot;,<br /> * &quot;Теорія закономірностей функціонування техніки&quot;,<br /> * &quot;Основи САПР&quot;, спецкурси та ін.;<br /> На факультеті будівництва та архітектури (спеціальності 7.092101, 7.092103, 7.092104) з дисциплін:<br /> * &quot;Будівельна техніка&quot;,<br /> * &quot;Механічне обладнання підприємств будівельних виробів&quot;,<br /> * &quot;Будівельна техніка та машини для міського господарства&quot;, спецкурси та ін.;<br /> На факультеті гідротехнічного будівництва та гідроенергетики(спеціальність 7.092102) з дисципліни: &quot;Будівельні машини та основи деталей машин&quot;;<br /> На факультеті водного господарства (спеціальності 7.092602 і 7.092112) з дисциплін <br /> * &quot;Будівельна техніка&quot;,<br /> * &quot;Будівельні та меліоративні машини&quot;,<br /> * &quot;Машинознавство&quot;.<br /> === Основні напрямки наукової роботи кафедри: ===<br /> * '''''&quot;Створення техногенно-екологічних енергозберігаючих процесів розробки грунтів при будівництві підземних комунікацій безтраншейним способом&quot;. Керівник - доктор технічних наук, професор Кравець С.В.'''''<br /> * '''''&quot;Теоретичне і експериментальне обгрунтування оптимальних параметрів робочих органів меліоративних машин&quot;. Керівник - кандидат технічних наук, професор Нікітін В.Г.'''''<br /> * '''''&quot;Основи теорії багатоярусних розпушувачів талих грунтів&quot;. Керівник - кандидат технічних наук, доцент Лук'янчук О.П.'''''<br /> * '''''“Cтворення засобів витягання бурштину з родовищ”. Керівник – кандидат технічних наук, доцент О.Л. Романовський.'''''<br /> * '''''“Cтворення технологій та засобів вібраційного та гідрокавітаційного очищення двофазних середовищ”. Керівник - кандидат технічних наук, доцент О.А. Сиротинський.'''''&lt;br /&gt;<br /> <br /> За роки існування кафедри захищено 26 кандидатських і 1 докторська дисертації, розроблено і впроваджено у виробництво близько 40 зразків нових робочих органів, машин і обладнання, отримано понад 200 авторських свідоцтв і патентів. Наукові розробки кафедри багаторазово демонструвалися на Всесоюзних і Республіканських виставках досягнення народного господарства і були відзначені дипломами і медалями. В активі кафедри є публікації заявок на винаходи в Австралії, Швейцарії, Німеччині, Великобританії, Угорщині, Нідерландах, США. Науковцями кафедри опубліковано понад 500 наукових і науково-методичних праць. У 2002 році доктор технічних наук Кравець С.В. став одним з автором першого в історії університету наукового відкриття &quot;Закономірність кількісного розподілення мінералів у техногенних золото- і алмазомістких розсипах&quot;. Треба зазначити, що за 12 років існування Асоціації авторів наукових відкриттів України нею зареєстровано лише 28 відкриттів.&lt;br /&gt;<br /> [[Файл:Mirishnik.png|справа|мини|'''Мірошник Володимир Олександрович''' – завідувач кафедри (1969 – 1970 р.)]]<br /> З метою підвищення якості підготовки спеціалістів наукові розробки кафедри широко використовуються в навчальному процесі: впроваджуються нові спецкурси, видаються навчальні посібники, студенти залучаються до участі у госпдоговірних і держбюджетних темах кафедри. Щорічно 20-30 студентів під керівництвом викладачів готують доповіді на наукову конференцію викладачів, аспірантів і студентів університету.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра будівельних, дорожніх, меліоративних машин і обладнання заснована у 1965 році згідно наказу МВССО УРСР як кафедра будівельних і дорожніх машин. У 1966 р. перейменована на кафедру будівельних і меліоративних машин, а сучасної назви кафедра набула у 1999 р.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Першою домівкою кафедри став навчальний корпус по вул. Московській (зараз вул. С.Бандери, головний корпус Рівненського державного гуманітарного університету). Трохи згодом кафедру перенесено в навчальний корпус № 4, а в 1966 році – в навчальний корпус № 3, де вона знаходиться і в наш час.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Новостворену кафедру в 1965 році очолив к.т.н., доцент В.Г. Кісєльов, а через деякий час - к.т.н., доцент І.О. Пєтінов. Крім них до складу кафедри ввійшли Р.І.Марко, О.К. Дятко та Я.Г. Маркзіцер, три учбові майстри - В.Ф. Кучмеєв, В.В. Тимощук, І.М. Самчук і технік П.А. Карлов. У такому складі кафедра розпочинала свій трудовий шлях.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У наступному році на посаду асистента був прийнятий випускник механічного факультету УІІВГ В.О.Мірошник, а на посаду завідувача лабораторії будівельно-меліоративних машин - молодий інженер з виробництва В.Ф. Ткачук.<br /> Зважаючи на нагальну потребу в підготовці спеціалістів нового фаху, а саме - інженерів-механіків з механізації меліоративних робіт, кафедра практично відразу набула статусу профілюючої й випускаючої зі спеціальності 1514 - «Механізація меліоративних робіт».<br /> Постійне зростання навантаження і об’єму робіт на кафедрі вимагали поповнення викладацького складу кафедри. Так, на посади асистентів прийшли випускники УІІВГ: В.А. Гринюк, Я.В. Корнієнко, Ю.В. Морозов, В.П. Карпенко, С.І. Кас'ян, В.Й. Пенкало, випускник аспірантури Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту Р.Д. Паришкуро, інженер-виробничник П.П. Трунін, з посади завідувача лабораторії перейшов на посаду асистента В.Ф. Ткачук. На посаду завідувача лабораторії будівельно-меліоративних машин кафедри був прийнятий у 1968 р. Д.І. Процик.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1969 р. з різних причин з кафедри вибули викладачі - к.т.н., доценти В.Г. Кісєльов і І.О. Пєтінов. Отже, кафедра не мала жодного викладача, який би мав вчений ступінь чи звання. Кафедру очолив старший викладач В.О. Мірошник.&lt;br /&gt;<br /> [[Файл:Med.png|справа|мини|'''Медвідь Сергій Хомович''' – завідувач кафедри (1988–1994 р.р.)]]<br /> [[Файл:Krava.png|справа|мини|'''Кравець Святослав Володимирович''' з 1998 р. завідувач кафедри]]<br /> <br /> У 1970 р. на посаду доцента кафедри прийшов к.т.н., доцент Е.О.Сухарєв, який ще з 1968 р. працював на посаді доцента кафедри теоретичної й будівельної механіки УІІВГ. У 1970 р. Е.О.Сухарєв був обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри БіММ.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1972 р. цикл дисциплін кафедри БіММ з ремонту й експлуатації машин був виділений у самостійну кафедру механічного факультету - кафедру ремонту машин і технології металів. Туди перейшли працювати старші викладачі В.О.Мірошник, Ю.П.Ткачук, Є.М.Фабровський, асистенти О.К.Дятко і Я.В.Корнієнко.<br /> У цьому ж році при кафедрі була відкрита аспірантура зі спеціальності 05.20.01 - &quot;Механізація сільськогосподарського виробництва&quot;, якою керував Е.О.Сухарєв і яка стала справжньою &quot;кузнею&quot; науково-педагогічних кадрів для факультету.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра постійно в усі періоди піклувалася про зміцнення своєї матеріально-технічної бази. Ще в 1969-1970 рр. у павільйоні машин старший викладач В.О. Мірошник почав будівництво кафедрального ґрунтового каналу для забезпечення як навчального процесу, так і наукових досліджень. У наступному, в 1972-1975 рр., був придбаний комплект сучасної на той час тензометричної апаратури й підготовлені кадри для її використання в наукових і навчальних цілях.<br /> У 1977 р. на прохання інституту обласна влада прийняла рішення про відведення під навчально-виробничий центр підготовки студентів 3,4 га землі в лісовому масиві поблизу с.Любомирка Рівненського району Рівненської області. В 1977 р. силами студентів механічного факультету та учбових майстрів і викладачів кафедри БіММ почалося його будівництво.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Завдячуючи цілеспрямованості й енергії завідувача кафедри Е.О. Сухарєва, завідувачів лабораторій А.М. Гаврилюка і Д.І. Процика, праці викладачів В.Ф. Ткачука, М.П. Скоблюка та ін., майстрів господарської частини інституту А.П. Потапчука і П.Т. Чокана, постійній допомозі декана факультету В.С. Зіня будівництво бази до 1983 р., в основному, було завершено. В травні цього ж року під час виїздної колегії МВССО України, яка проходила на базі УІІВГ, досвід кафедри БіММ по створенню бази отримав схвальний відгук ректорів вузів України.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1983 р. на посаду завідувача кафедри за конкурсом провели доцента В.Ф. Ткачука. Під його керівництвом кафедра продовжила роботу по зміцненню кадрового складу й розбудові матеріально-технічної бази.&lt;br /&gt;<br /> <br /> <br /> Кафедра чітко усвідомлювала, що удосконалення навчального процесу й успішне проведення наукової роботи потребували подальшого розвитку матеріально-технічної бази кафедри. Так, у 1983-1985 р.р. старший викладач В.Г. Нікітін, асистент Д.І. Процик і завідувач лабораторії В.В. Морозюк провели реконструкцію ґрунтового каналу і останній набув сучасного вигляду. За створення зразкової навчально-виробничої бази механічного факультету в 1988 р. співробітники кафедри Е.О. Сухарєв, В.С. Зінь, В.Ф. Ткачук, М.П. Скоблюк, Д.І. Процик і А.М. Гаврилюк були нагороджені дипломом і премією МВССО України.&lt;br /&gt;<br /> <br /> <br /> У 1988 р. кафедру очолив випускник кафедри С.Х. Медвідь. Він продовжив традиційні напрями розбудови кафедри. Тривало будівництво й удосконалення навчальної бази в селищі Любомирка: розпочалося будівництво критої стоянки габаритної техніки, був обладнаний і укомплектований полігон дощувальних машин, обладнали ще два навчальні класи, придбали нову будівельно-меліоративну техніку: одноківшеві екскаватори ЭО-2621 та ЭО-3211, плаваючий екскаватор ЭП-0,4, два бульдозери та ін.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 1994 р. на посаду завідувача кафедри знову був обраний професор Е.О. Сухарєв. Політична й економічна перебудова в Україні поклала свій відбиток на всі сфери життя, в тому числі і на освіту. Розпочалася реорганізація Міносвіти України. Зросли вимоги до якості підготовки випускників. На початку 1998 р. всі навчальні заклади перейшли на ступеневу систему освіти.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З вересня 1998 р. кафедра будівельних і меліоративних машин розділилася на кафедру будівельних, дорожніх, меліоративних машин і обладнання (БДММіО) і кафедру експлуатації і ремонту машин (ЕіРМ). На останню перейшли доценти, кандидати технічних наук В.І. Романюк і Є.І. Тхорук, асистенти Я.В. Корнієнко, В.С. Потапчук і С.В. Клімов, завідувач лабораторії М.І. Іванов, технік А.В. Клімова, майстер виробничого навчання В.П. Куценко. Завідувачем нової кафедри став професор Е.О. Сухарєв.&lt;br /&gt;<br /> <br /> <br /> Кафедру БДММіО очолив випускник кафедри, доктор технічних наук, професор С.В. Кравець. Заступником завідувача кафедри був призначений доцент В.Г. Нікітін.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У 2001 році кафедра успішно пройшла акредитацію спеціальності “Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини і обладнання”. За цією спеціальністю відкрита магістратура. Останні роки в житті кафедри відзначені рядом позитивних змін. Лабораторна база кафедри збільшилася на дві лабораторії – “Механічного обладнання” і “Приводів машин”. Розпочата робота по створенню сучасного тензометричного комплексу, який дасть можливість досліджувати робочі процеси як у стаціонарних лабораторних, так і в польових умовах.&lt;br /&gt;<br /> <br /> === Контакти ===<br /> '''Адреса:''' м. Рівне, вул. Приходька, 77, навчальний корпус № 3, каб. 314<br /> '''Телефон міський:''' (0362) 63-55-80<br /> '''Телефон внутрішній:''' 9-73<br /> '''Електронна адреса:''' kaf-bdmmo@nuwm.edu.ua&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Розробки родовищ та видобування корисних копалин ==<br /> === Контакти ===<br /> '''Адреса:''' вул. Приходька, 77, навчальний корпус № 3, м. Рівне,Україна, 33000<br /> '''e-mail:''' kaf-rrkk@nuwm.edu.ua<br /> == Теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства ==<br /> [[Файл:TMIGMZ.png|мини|справа|Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства]]<br /> [[Файл:kaf_2013.jpg|мини|справа|500x317px|Кафедра теоретичної механіки, інженерної графіки та машинознавства]]<br /> === Контакти ===<br /> '''Адреса:'''м. Рівне, вул.Приходька,77. Навчальний корпус № 3, к. 310&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Телефони:'''<br /> * Завідувач кафедри 9-72<br /> * Навчальна лабораторія кафедри 9-17<br /> <br /> '''Електронна пошта:'''kaf-tmigm@nuwm.edu.ua<br /> <br /> == Транспортних технологій та технічного сервісу ==<br /> === Історія становлення і розвитку кафедри ===<br /> [[Файл:6603.jpg|550x400px|справа|мини|Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу]]<br /> Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу створена в квітні 2013 року шляхом злиття кафедри управління транспортною інфраструктурою та кафедри експлуатації і ремонту машин у складі навчально-наукового механіко-енергетичного інституту за наказом ректора К №125 від 12.04.2013 р.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедру очолює доктор економічних наук, професор, академік АЕН України, член-кореспондент АТН України Ларіна Рена Рінатівна. Викладацький склад кафедри налічує 13 осіб, з яких один доктор економічних наук, професор, академік АЕН України, член-кореспондент АТН України (Р.Р. Ларіна), 10 кандидатів наук, доцентів (В.С. Гавриш, В.Р. Романюк, Є.І. Тхорук, О.Г. Кірічок, В.А. Познаховський, В.С. Сорока, М.О. Турченюк, І.О. Хітров, М.Д. Швець, М.Є. Кристопчук), 2 старші викладачі (О.О. Гладковська, В.О. Дорощук).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Навчально-допоміжний персонал: майстер виробничого навчання Антонюк Василь Максимович; діловоди Оліферчук Валентина Миколаївна і Пашкевич Світлана Михайлівна.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На даний час кафедра є випусковою, четвертого рівня акредитації. Це центр, де сконцентрована робота з підготовки висококваліфікованих фахівців за наступним напрямом підготовки та спеціальностями:<br /> * 6.070101 «Транспортні технології (автомобільний транспорт)» за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр;<br /> * 7.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст;<br /> * 8.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», магістр.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Даний напрям підготовки і спеціальності є актуальними, враховуючи необхідність залучення до управління транспортним процесом підготовлених фахівців в нових умовах роботи та формування пасажиропотоків та вантажопотоків в умовах наявності великої кількості самостійних перевізників. Потрібно зауважити, що для західних областей України тільки в НУВГП ведеться підготовка таких фахівців. Крім того, кафедра забезпечує викладання дисциплін фахового спрямування студентам навчально-наукових інститутів: механічного; економіки, менеджменту та права; автоматики, кібернетики та обчислювальної техніки.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Студенти, які навчаються на кафедрі, набувають знань, умінь з таких дисциплін сучасної транспортної науки: технічна експлуатація транспортних засобів, організація перевезень вантажів та пасажирів, комерційна робота на транспорті, транспортно-експедиторська діяльність, організація міжнародних автомобільних перевезень, транспортна статистика, економіка транспорту, управління роботою транспорту, техніко-економічного обґрунтування розвитку транспортної системи, чинники успішного працевлаштування, управління ланцюгом постачань, вища освіта і Болонський процес тощо. Отримані знання та навички дозволяють випускникам успішно працювати у транспортно-експедиторських фірмах, транспортних підрозділах установ і підприємств, службах організації і безпеки руху транспортних підприємств, Державній автомобільній інспекції МВС України тощо.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Навчальний процес на кафедрі забезпечують висококваліфіковані викладачі, а саме: проф. Р.Р. Ларіна, доц. В.С. Гавриш, доц. В.І. Романюк, доц. Є.І. Тхорук, доц. О.Г. Кірічок, доц. В.А. Познаховський, доц. В.С. Сорока, доц. М.О. Турченюк, доц. І.О. Хітров, доц. М.Д. Швець, доц. М.Є. Кристопчук, ст. викл. О.О. Гладковська, ст. викл. В.О. Дорощук. З них 6 викладачів пройшли підвищення кваліфікації у Національному транспортному університеті за програмою «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», 5 викладачів здобули другу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за спеціальністю 7.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний)» в Навчально-науковому інституті післядипломної освіти НУВГП.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На кафедрі ведеться підготовка науково-педагогічних кадрів через аспірантуру. В аспірантурі навчаються О.О. Гладковська, В.О. Дорощук, Т.С. Карпан, О.В. Семенюк. Випускники університету за спеціальністю «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільний транспорт)», магістри О.О.Гладковська, В.О.Дорощук, Т.С.Карпан, О.В.Семенюк сьогодні є викладачами і аспірантами кафедри.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Викладачами кафедри опубліковано понад 280 наукових робіт, видано 21 навчальний посібник та 3 монографії; отримано більше 10 патентів і авторських свідоцтв на винаходи. Всі наукові дослідження кафедри захищені науковими публікаціями.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 2000 року на кафедрі захищені 4 кандидатських дисертації (І.О. Хітров, С.В. Клімов, М.Є. Кристопчук, В.Я. Корнієнко).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Співробітники кафедри беруть активну участь в роботі наукових конференцій та семінарів. Викладачами кафедри у навчальному процесі широко використовуються новітні комп’ютерні технології та сучасні прикладні програмні продукти. Співробітники кафедри проводять науково-дослідну роботу, залучаючи до неї студентів. На кафедрі успішно ведеться методична робота (видані близько 100 методичних вказівок).&lt;br /&gt;<br /> <br /> За короткий строк кафедра налагодила наукові зв’язки з провідними вузами України, Росії, Білорусі, Болгарії. Наукові розробки співробітників кафедри впроваджуються в навчальний процес, що знаходить відображення при роботі студентів над курсовими та дипломними проектами.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу є згуртованим працьовитим колективом талановитих людей, який спроможний виконувати покладені на нього завдання.<br /> <br /> === Контакти ===<br /> '''Aдреса''' м. Рівне, вул. Приходька, 77, навчальний корпус №3, ауд. 335, 337&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Електронна адреса:''' kaf_transp@ukr.net</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B2_%D1%82%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0&diff=4520 2015-11-21T10:42:37Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>== Історія кафедри ==<br /> Кафедра була створена у 1965 році під назвою «Технологія металів». Тоді в її складі було 6 викладачів та 4 навчально-допоміжних працівники, а очолював її доцент, к.т.н. Г.А. Карякін. Як самостійна одиниця, кафедра проіснувала до 1969 року, а в 1969-1971 роках входила до складу кафедри теплотехніки. У 1972 році кафедра відновила роботу як самостійна і отримала назву «Ремонт машин і технологія металів» (завідувач кафедри – доцент, к.т.н. Г.А.Карякін). У 1978 році кафедра отримала статус випускової, а з 1979 року мала назву «Експлуатація і ремонт будівельних і меліоративних машин». З 1987 до 1994 функціонувала як кафедра «Ремонт машин, трактори і технологія металів». А з відкриттям у 1992 році нової спеціальності, кафедра отримала назву «Автомобілі, автомобільне господарство і технологія металів» (1995 р.). З 2013 року кафедра має сучасну назву «Автомобілі та автомобільне господарство». &lt;br /&gt;<br /> <br /> В різні роки кафедру очолювали також доцент, к.т.н. В.І. Акулін (1973-1975 рр.), доцент, к.т.н. Є.М. Фабровський (1975-1985 рр.), доцент, к.т.н. Р.І. Марко (1985-1986 рр.). В 1986 році кафедру очолив професор, к.т.н. М.М. Марчук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Нині на кафедрі працює 3 професори – д.т.н., академік Транспортної академії України В.П.Сахно (на громадських засадах), д.т.н Б.М. Гевко та к.т.н. М.М. Марчук; 7 доцентів – к.т.н В.Л. Пахаренко, І.В. Зінь, О.П. Рижий, О.А. Веремчук, В.М. Глінчук, О.А. Колесник, к.е.н. М.П. Скочук; 5 старших викладачів – к.т.н. Р.М. Ігнатюк, к.т.н. Р.М. Марчук, П.І. Івасюк, В.А. Кужій, М.В. Пікула, асистент С.В. Морозюк.<br /> За час існування кафедра пройшла шлях від загальнотехнічної до випускової – з 1978 до 1987 року зі спеціальності «Механізація гідромеліоративних робіт», а з 1995 року – зі спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство».&lt;br /&gt;<br /> <br /> На початковому етапі становлення кафедра вела навчальний процес на механічному факультеті з матеріалознавства, технології конструкційних матеріалів, основ взаємозаміни і мала лише одну спеціалізовану лабораторію і навчальну майстерню в тимчасовому приміщенні з трьома металорізальними верстатами і одним робочим місцем зварювальника – загальною площею до 50 м2. Нині кафедра здійснює навчальний процес підготовки бакалаврів у 3 навчально-наукових інститутах – механічному, будівництва і архітектури та водного господарства.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У навчально-науковому механічному інституті кафедра забезпечує підготовку бакалаврів за напрямом підготовки «Автомобільний транспорт», спеціалістів та магістрів – зі спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство». Викладачі кафедри здійснюють навчальний процес із професійно-орієнтованих і фахових дисциплін та керує дипломним проектуванням випускників. Щорічно проводяться олімпіади зі спеціальності та з окремих навчальних дисциплін, які викладаються на кафедрі, конкурси на кращий дипломний проект, магістерську наукову роботу. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра здійснює виховний процес зі студентами напряму підготовки «Автомобільний транспорт» і спеціальності «Автомобілі і автомобільне господарство».&lt;br /&gt;<br /> <br /> При кафедрі з 2000 року діє Центр підготовки та перепідготовки водіїв за на-прямами:<br /> * водій категорій «А», «В», «С», «В – С», «Д», «Е» ;<br /> * водій газобалонного автомобіля ;<br /> * водій автомобіля (автобуса), що здійснює перевезення вантажів та пасажирів в міжнародному автомобільному сполученні.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Матеріальна база кафедри складається із 11 спеціалізованих лабораторій: металознавства, обробки металів різанням, зварювання металів, слюсарно-ливарної, технічних вимірювань, паливно-мастильних матеріалів, двигунів внутрішнього згоряння, ремонту автомобілів, технічної експлуатації автомобілів, технічної діагностики автомобілів, теорії автомобілів і тракторів. Загальна площа – 1448 м2. <br /> Кафедра має сучасний комп’ютерний клас, оснащений 12 робочими місцями.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Лабораторії, навчальні майстерні оснащені автомобільною технікою, верстатами, установками, пристроями, інструментами, матеріалами для проведення лабораторних робіт, практичних занять, навчальних практик. Обладнання лабораторій дає можливість виконувати науково-дослідні роботи та надавати допомогу виробничим організаціям міста і області.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Впродовж існування кафедри одним із пріоритетних напрямків вважалося методичне забезпечення навчального процесу. Зараз кафедра має в своєму доробку повне забезпечення навчального процесу методичними вказівками, навчальними посібниками з грифом Міносвіти та НУВГП, конспектами лекцій.<br /> <br /> == Науково-дослідна робота ==<br /> Науково-дослідна робота колективу кафедри спрямована на поліпшення властивостей матеріалів і сплавів та вдосконалення експлуатації транспортних машин і технології їх ремонту. В кінці 70-х років при кафедрі створена науково-дослідна лабораторія «Технічне обслуговування і ремонт меліоративної техніки». На кафедрі діє аспірантура зі спеціальності «Автомобілі і трактори». Під керівництвом професора Марчука М.М. захищено 5 кандидатських дисертацій.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За роки існування кафедри її викладачі захистили: докторську дисертацію (Ю.В. Морозов), 14 кандидатських дисертацій (Є.М. Фабровський, Ю.П. Ткачук, М.К. Мазепа, А.А. Дьяков, М.М. Марчук, В.Л. Пахаренко, С.В. Ястремський, М.М. Карнаухов, О.П. Рижий, О.А. Веремчук, В.М. Глінчук, О.А. Колесник, Р.М. Марчук, Р.М. Ігнатюк), одержано понад 80 авторських свідоцтв на винаходи та патентів. Результати науково-дослідних робіт співробітників кафедри узагальнені в нормативній технічній документації з експлуатації машин, втілені в конструкторських розробках, опубліковані в наукових працях загальним числом понад 300. Вони доповідались на різного рівня наукових, практичних конференціях, неодноразово експонувались на виставках, відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Монографію Ю.В. Морозова «Методи раціонального вибору і розрахунку конструктивних параметрів паливної апаратури дизелів» використовують організації Литви (Вільнюс) та Росії (Санкт-Петербург), які займаються конструюванням і виготовленням паливної апаратури.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Зараз наукові пошуки кафедри поширились на актуальну тематику з ресурсозбереження. У цьому напрямі опубліковані монографії «Відновлювальні джерела енергії» та «Ринок нафтопродуктів: теорія і практика». Професор М.М. Марчук та старший викладач В.А. Кужій працюють над нормуванням витрат паливо-мастильних матеріалів транспортними та будівельними машинами; доцент М.П. Скочук розглядає проблему ринкових перетворень на автомобільному транспорті; професори В.П. Сахно і М.М. Марчук досліджують шляхи поліпшення показників маневреності, керованості та стійкості автотранспортних засобів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наукові зв’язки кафедри встановлено зі спорідненими кафедрами ВНЗ Украї-ни, зокрема Національним транспортним університетом (Київ) і Харківським національним автомобільно-дорожним університетом. Кафедра розширює напрями наукових досліджень. Так, зокрема, розроблена теорія транспортомісткості матеріальних потоків, підготовлена низка дисертацій з покращення експлуатаційних властивостей автотранспортних засобів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Успішно співпрацює кафедра із виробничими організаціями Рівного і області, проводить на їх прохання експертні оцінки із металознавства, паливно-мастильних матеріалів, технічного стану автотранспортних засобів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Останній майстер спорту СРСР ==<br /> [[Файл:Гавриш_В.М..jpg|thumb|Василь Михайлович Гавриш]]<br /> Сорок років з нашим університетом пов’язав свою долю Василь Михайлович Гавриш. Маючи вже немалий стаж практичної діяльності у виробництві (після закінчення технікуму механізації та електрифікації сільського господарства) та строкової служби допитливий молодий чоловік вступив до Українського інституту інженерів водного господарства. Ще під час навчання на механічному факультеті він працював у автогосподарстві інституту, а після закінчення навчання отримав диплом з відзнакою та запрошення працювати у науково-дослідному секторі. Там він пройшов шлях від інженера до завідувача технічною групою. А з 1975 року Василь Михайлович – на викладацькій роботі на кафедрі ремонту машин і технології металів – асистент, завідувач лабораторії, старший викладач кафедри. Він співавтор 16 наукових праць, 32 методичних розробок, 4 авторських свідоцтв на винаходи та патентів на корисну модель.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Окрім викладацької роботи, у житті Василя Михайловича було і серйозне захоплення водно-моторним спортом. Багато вільного часу він віддав удосконаленню спортивного човна, на якому подолав не один десяток тисяч кілометрів водними просторами багатьох регіонів тодішнього Союзу – тренуючись і змагаючись.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Його захоплення передалося сину Віктору і їх сімейний екіпаж був неодноразовим призером і переможцем обласних, республіканських та всесоюзних змагань, які проводились у Києві, Запоріжжі, Тарту (Естонія), Москві, Ростові-на-Дону (Росія). &lt;br /&gt;<br /> <br /> Не злічити перемог екіпажу Гавришів і на плесах рідних просторів. А у 1991 році у Ростові-на-Дону, вони стали чемпіонами СРСР і виконали норматив майстрів спорту. Що цікаво – посвідчення і значки майстрів спорту вони отримали вже після розпаду Радянського Союзу. Як жартували друзі та колеги Василя Михайловича, він став останнім майстром СРСР.<br /> == [[Склад кафедри автомобілів та автомобільного господарства]] ==<br /> == Галерея ==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Кафедра_ААГ_1990.jpg|Кафедра ААГ_1990<br /> Файл:Кафедра_ААГ_2011.jpg|Кафедра ААГ_2011<br /> Файл:Кафедра_ААГ_2015.JPG|Кафедра ААГ_2015<br /> Файл:Кафедра_ААГ_2015(1).JPG|Кафедра ААГ_2015 (1)<br /> Файл:Лаб.робота_Автомоб..JPG|Лабораторна робота <br /> <br /> &lt;/gallery&gt;<br /> === Опис ===<br /> '''Кафедра ААГ_1990 (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Пікула М.В., Пахаренко В.Л., Зірук О.В., Марчук М.М., Біцай В.Б., Дьяков А.А., Морозов Ю.В., Мірошник В.О., Мазепа М.К., Фабровський Є.М.<br /> Нижній ряд: Ястремський С.В., Кім Є.К., Ліхачова Т.Є., Ткачук Ю.П.<br /> <br /> '''Кафедра ААГ_2011 (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Гавриш В.М., Карнаух П.В., Пікула М.В., Скібіцький В.І.<br /> Середній ряд: Івасюк П.І., Скочук М.П., Глінчук В.М., Зінь І.В., Кужій В.А., Пахаренко В.Л., Марчук М.М., Рижий О.П., Колодійчук А.К., Колесник О.А., Янчар В.Р., Сидорчук І.М., Веремчук О.А.<br /> Нижній ряд: Тлуховський В.В., Морозюк С.В., Гень О.В., Фабрицький М.А., Зірук О.В., Українець Т.В., Косюр Г.М., Мельничук В.О., Кім Є.К., Ріло І.П., Грицан С.В. <br /> <br /> '''Кафедра ААГ_2015 (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Веремчук О.А., Янчар В.Р., Холодько І.О., Колесник О.А., Глінчук В.М., Зінь І.В., Івасюк П.І., Ігнатюк Р.М., Кужій В.А., Рижий О.П., Морозюк С.В., Марчук Н.М.<br /> Нижній ряд: Стадник О.С., Пікула М.В., Марчук М.М., Українець Т.В., Пахаренко В.Л., Скочук М.П., Марчук Р.М.<br /> <br /> '''Кафедра ААГ_2015 (1) (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Глінчук В.М., Холодько І.О., Стадник О.С., Веремчук О.А., Зінь І.В., Івасюк П.І., Колесник О.А., Кужій В.А., Морозюк С.В., Марчук Н.М., Янчар В.Р., Ігнатюк Р.М.<br /> Нижній ряд: Рижий О.П., Пахаренко В.Л., Пікула М.В., Українець Т.В., Марчук М.М., Скочук М.П., Марчук Р.М.<br /> == Контакти ==<br /> '''Адреса:''' м. Рівне, вул. Приходька 77, каб. 321&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''' Телефон внутрішній: '''9-23&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''email:''' kaf-aag@nuwm.edu.ua</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B2_%D1%82%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0&diff=4519 2015-11-21T10:41:17Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>== Історія кафедри ==<br /> Кафедра була створена у 1965 році під назвою «Технологія металів». Тоді в її складі було 6 викладачів та 4 навчально-допоміжних працівники, а очолював її доцент, к.т.н. Г.А. Карякін. Як самостійна одиниця, кафедра проіснувала до 1969 року, а в 1969-1971 роках входила до складу кафедри теплотехніки. У 1972 році кафедра відновила роботу як самостійна і отримала назву «Ремонт машин і технологія металів» (завідувач кафедри – доцент, к.т.н. Г.А.Карякін). У 1978 році кафедра отримала статус випускової, а з 1979 року мала назву «Експлуатація і ремонт будівельних і меліоративних машин». З 1987 до 1994 функціонувала як кафедра «Ремонт машин, трактори і технологія металів». А з відкриттям у 1992 році нової спеціальності, кафедра отримала назву «Автомобілі, автомобільне господарство і технологія металів» (1995 р.). З 2013 року кафедра має сучасну назву «Автомобілі та автомобільне господарство». &lt;br /&gt;<br /> <br /> В різні роки кафедру очолювали також доцент, к.т.н. В.І. Акулін (1973-1975 рр.), доцент, к.т.н. Є.М. Фабровський (1975-1985 рр.), доцент, к.т.н. Р.І. Марко (1985-1986 рр.). В 1986 році кафедру очолив професор, к.т.н. М.М. Марчук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Нині на кафедрі працює 3 професори – д.т.н., академік Транспортної академії України В.П.Сахно (на громадських засадах), д.т.н Б.М. Гевко та к.т.н. М.М. Марчук; 7 доцентів – к.т.н В.Л. Пахаренко, І.В. Зінь, О.П. Рижий, О.А. Веремчук, В.М. Глінчук, О.А. Колесник, к.е.н. М.П. Скочук; 5 старших викладачів – к.т.н. Р.М. Ігнатюк, к.т.н. Р.М. Марчук, П.І. Івасюк, В.А. Кужій, М.В. Пікула, асистент С.В. Морозюк.<br /> За час існування кафедра пройшла шлях від загальнотехнічної до випускової – з 1978 до 1987 року зі спеціальності «Механізація гідромеліоративних робіт», а з 1995 року – зі спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство».&lt;br /&gt;<br /> <br /> На початковому етапі становлення кафедра вела навчальний процес на механічному факультеті з матеріалознавства, технології конструкційних матеріалів, основ взаємозаміни і мала лише одну спеціалізовану лабораторію і навчальну майстерню в тимчасовому приміщенні з трьома металорізальними верстатами і одним робочим місцем зварювальника – загальною площею до 50 м2. Нині кафедра здійснює навчальний процес підготовки бакалаврів у 3 навчально-наукових інститутах – механічному, будівництва і архітектури та водного господарства.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У навчально-науковому механічному інституті кафедра забезпечує підготовку бакалаврів за напрямом підготовки «Автомобільний транспорт», спеціалістів та магістрів – зі спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство». Викладачі кафедри здійснюють навчальний процес із професійно-орієнтованих і фахових дисциплін та керує дипломним проектуванням випускників. Щорічно проводяться олімпіади зі спеціальності та з окремих навчальних дисциплін, які викладаються на кафедрі, конкурси на кращий дипломний проект, магістерську наукову роботу. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра здійснює виховний процес зі студентами напряму підготовки «Автомобільний транспорт» і спеціальності «Автомобілі і автомобільне господарство».&lt;br /&gt;<br /> <br /> При кафедрі з 2000 року діє Центр підготовки та перепідготовки водіїв за на-прямами:<br /> * водій категорій «А», «В», «С», «В – С», «Д», «Е» ;<br /> * водій газобалонного автомобіля ;<br /> * водій автомобіля (автобуса), що здійснює перевезення вантажів та пасажирів в міжнародному автомобільному сполученні.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Матеріальна база кафедри складається із 11 спеціалізованих лабораторій: металознавства, обробки металів різанням, зварювання металів, слюсарно-ливарної, технічних вимірювань, паливно-мастильних матеріалів, двигунів внутрішнього згоряння, ремонту автомобілів, технічної експлуатації автомобілів, технічної діагностики автомобілів, теорії автомобілів і тракторів. Загальна площа – 1448 м2. <br /> Кафедра має сучасний комп’ютерний клас, оснащений 12 робочими місцями.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Лабораторії, навчальні майстерні оснащені автомобільною технікою, верстатами, установками, пристроями, інструментами, матеріалами для проведення лабораторних робіт, практичних занять, навчальних практик. Обладнання лабораторій дає можливість виконувати науково-дослідні роботи та надавати допомогу виробничим організаціям міста і області.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Впродовж існування кафедри одним із пріоритетних напрямків вважалося методичне забезпечення навчального процесу. Зараз кафедра має в своєму доробку повне забезпечення навчального процесу методичними вказівками, навчальними посібниками з грифом Міносвіти та НУВГП, конспектами лекцій.<br /> <br /> == Науково-дослідна робота ==<br /> Науково-дослідна робота колективу кафедри спрямована на поліпшення властивостей матеріалів і сплавів та вдосконалення експлуатації транспортних машин і технології їх ремонту. В кінці 70-х років при кафедрі створена науково-дослідна лабораторія «Технічне обслуговування і ремонт меліоративної техніки». На кафедрі діє аспірантура зі спеціальності «Автомобілі і трактори». Під керівництвом професора Марчука М.М. захищено 5 кандидатських дисертацій.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За роки існування кафедри її викладачі захистили: докторську дисертацію (Ю.В. Морозов), 14 кандидатських дисертацій (Є.М. Фабровський, Ю.П. Ткачук, М.К. Мазепа, А.А. Дьяков, М.М. Марчук, В.Л. Пахаренко, С.В. Ястремський, М.М. Карнаухов, О.П. Рижий, О.А. Веремчук, В.М. Глінчук, О.А. Колесник, Р.М. Марчук, Р.М. Ігнатюк), одержано понад 80 авторських свідоцтв на винаходи та патентів. Результати науково-дослідних робіт співробітників кафедри узагальнені в нормативній технічній документації з експлуатації машин, втілені в конструкторських розробках, опубліковані в наукових працях загальним числом понад 300. Вони доповідались на різного рівня наукових, практичних конференціях, неодноразово експонувались на виставках, відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Монографію Ю.В. Морозова «Методи раціонального вибору і розрахунку конструктивних параметрів паливної апаратури дизелів» використовують організації Литви (Вільнюс) та Росії (Санкт-Петербург), які займаються конструюванням і виготовленням паливної апаратури.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Зараз наукові пошуки кафедри поширились на актуальну тематику з ресурсозбереження. У цьому напрямі опубліковані монографії «Відновлювальні джерела енергії» та «Ринок нафтопродуктів: теорія і практика». Професор М.М. Марчук та старший викладач В.А. Кужій працюють над нормуванням витрат паливо-мастильних матеріалів транспортними та будівельними машинами; доцент М.П. Скочук розглядає проблему ринкових перетворень на автомобільному транспорті; професори В.П. Сахно і М.М. Марчук досліджують шляхи поліпшення показників маневреності, керованості та стійкості автотранспортних засобів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наукові зв’язки кафедри встановлено зі спорідненими кафедрами ВНЗ Украї-ни, зокрема Національним транспортним університетом (Київ) і Харківським національним автомобільно-дорожним університетом. Кафедра розширює напрями наукових досліджень. Так, зокрема, розроблена теорія транспортомісткості матеріальних потоків, підготовлена низка дисертацій з покращення експлуатаційних властивостей автотранспортних засобів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Успішно співпрацює кафедра із виробничими організаціями Рівного і області, проводить на їх прохання експертні оцінки із металознавства, паливно-мастильних матеріалів, технічного стану автотранспортних засобів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Останній майстер спорту СРСР ==<br /> [[Файл:Гавриш_В.М..jpg|thumb|Василь Михайлович Гавриш]]<br /> Сорок років з нашим університетом пов’язав свою долю Василь Михайлович Гавриш. Маючи вже немалий стаж практичної діяльності у виробництві (після закінчення технікуму механізації та електрифікації сільського господарства) та строкової служби допитливий молодий чоловік вступив до Українського інституту інженерів водного господарства. Ще під час навчання на механічному факультеті він працював у автогосподарстві інституту, а після закінчення навчання отримав диплом з відзнакою та запрошення працювати у науково-дослідному секторі. Там він пройшов шлях від інженера до завідувача технічною групою. А з 1975 року Василь Михайлович – на викладацькій роботі на кафедрі ремонту машин і технології металів – асистент, завідувач лабораторії, старший викладач кафедри. Він співавтор 16 наукових праць, 32 методичних розробок, 4 авторських свідоцтв на винаходи та патентів на корисну модель.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Окрім викладацької роботи, у житті Василя Михайловича було і серйозне захоплення водно-моторним спортом. Багато вільного часу він віддав удосконаленню спортивного човна, на якому подолав не один десяток тисяч кілометрів водними просторами багатьох регіонів тодішнього Союзу – тренуючись і змагаючись.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Його захоплення передалося сину Віктору і їх сімейний екіпаж був неодноразовим призером і переможцем обласних, республіканських та всесоюзних змагань, які проводились у Києві, Запоріжжі, Тарту (Естонія), Москві, Ростові-на-Дону (Росія). &lt;br /&gt;<br /> <br /> Не злічити перемог екіпажу Гавришів і на плесах рідних просторів. А у 1991 році у Ростові-на-Дону, вони стали чемпіонами СРСР і виконали норматив майстрів спорту. Що цікаво – посвідчення і значки майстрів спорту вони отримали вже після розпаду Радянського Союзу. Як жартували друзі та колеги Василя Михайловича, він став останнім майстром СРСР.<br /> == [[Склад кафедри автомобілів та автомобільного господарства]] ==<br /> == Галерея ==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Кафедра_ААГ_1990.jpg|Кафедра ААГ_1990<br /> Файл:Кафедра_ААГ_2011.jpg|Кафедра ААГ_2011<br /> Файл:Кафедра_ААГ_2015.JPG|Кафедра ААГ_2015<br /> Файл:Кафедра_ААГ_2015(1).JPG|Кафедра ААГ_2015 (1)<br /> Файл:Лаб.робота_Автомоб..JPG|Лабораторна робота <br /> <br /> &lt;/gallery&gt;<br /> '''Кафедра ААГ_1990 (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Пікула М.В., Пахаренко В.Л., Зірук О.В., Марчук М.М., Біцай В.Б., Дьяков А.А., Морозов Ю.В., Мірошник В.О., Мазепа М.К., Фабровський Є.М.<br /> Нижній ряд: Ястремський С.В., Кім Є.К., Ліхачова Т.Є., Ткачук Ю.П.<br /> <br /> '''Кафедра ААГ_2011 (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Гавриш В.М., Карнаух П.В., Пікула М.В., Скібіцький В.І.<br /> Середній ряд: Івасюк П.І., Скочук М.П., Глінчук В.М., Зінь І.В., Кужій В.А., Пахаренко В.Л., Марчук М.М., Рижий О.П., Колодійчук А.К., Колесник О.А., Янчар В.Р., Сидорчук І.М., Веремчук О.А.<br /> Нижній ряд: Тлуховський В.В., Морозюк С.В., Гень О.В., Фабрицький М.А., Зірук О.В., Українець Т.В., Косюр Г.М., Мельничук В.О., Кім Є.К., Ріло І.П., Грицан С.В. <br /> <br /> '''Кафедра ААГ_2015 (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Веремчук О.А., Янчар В.Р., Холодько І.О., Колесник О.А., Глінчук В.М., Зінь І.В., Івасюк П.І., Ігнатюк Р.М., Кужій В.А., Рижий О.П., Морозюк С.В., Марчук Н.М.<br /> Нижній ряд: Стадник О.С., Пікула М.В., Марчук М.М., Українець Т.В., Пахаренко В.Л., Скочук М.П., Марчук Р.М.<br /> <br /> '''Кафедра ААГ_2015 (1) (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Глінчук В.М., Холодько І.О., Стадник О.С., Веремчук О.А., Зінь І.В., Івасюк П.І., Колесник О.А., Кужій В.А., Морозюк С.В., Марчук Н.М., Янчар В.Р., Ігнатюк Р.М.<br /> Нижній ряд: Рижий О.П., Пахаренко В.Л., Пікула М.В., Українець Т.В., Марчук М.М., Скочук М.П., Марчук Р.М.<br /> == Контакти ==<br /> '''Адреса:''' м. Рівне, вул. Приходька 77, каб. 321&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''' Телефон внутрішній: '''9-23&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''email:''' kaf-aag@nuwm.edu.ua</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ https://wiki.nuwm.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B2_%D1%82%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0&diff=4518 2015-11-21T10:37:05Z

<p>ПУХНАСТИЙ ЗАЯ: </p> <hr /> <div>== Історія кафедри ==<br /> Кафедра була створена у 1965 році під назвою «Технологія металів». Тоді в її складі було 6 викладачів та 4 навчально-допоміжних працівники, а очолював її доцент, к.т.н. Г.А. Карякін. Як самостійна одиниця, кафедра проіснувала до 1969 року, а в 1969-1971 роках входила до складу кафедри теплотехніки. У 1972 році кафедра відновила роботу як самостійна і отримала назву «Ремонт машин і технологія металів» (завідувач кафедри – доцент, к.т.н. Г.А.Карякін). У 1978 році кафедра отримала статус випускової, а з 1979 року мала назву «Експлуатація і ремонт будівельних і меліоративних машин». З 1987 до 1994 функціонувала як кафедра «Ремонт машин, трактори і технологія металів». А з відкриттям у 1992 році нової спеціальності, кафедра отримала назву «Автомобілі, автомобільне господарство і технологія металів» (1995 р.). З 2013 року кафедра має сучасну назву «Автомобілі та автомобільне господарство». &lt;br /&gt;<br /> <br /> В різні роки кафедру очолювали також доцент, к.т.н. В.І. Акулін (1973-1975 рр.), доцент, к.т.н. Є.М. Фабровський (1975-1985 рр.), доцент, к.т.н. Р.І. Марко (1985-1986 рр.). В 1986 році кафедру очолив професор, к.т.н. М.М. Марчук.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Нині на кафедрі працює 3 професори – д.т.н., академік Транспортної академії України В.П.Сахно (на громадських засадах), д.т.н Б.М. Гевко та к.т.н. М.М. Марчук; 7 доцентів – к.т.н В.Л. Пахаренко, І.В. Зінь, О.П. Рижий, О.А. Веремчук, В.М. Глінчук, О.А. Колесник, к.е.н. М.П. Скочук; 5 старших викладачів – к.т.н. Р.М. Ігнатюк, к.т.н. Р.М. Марчук, П.І. Івасюк, В.А. Кужій, М.В. Пікула, асистент С.В. Морозюк.<br /> За час існування кафедра пройшла шлях від загальнотехнічної до випускової – з 1978 до 1987 року зі спеціальності «Механізація гідромеліоративних робіт», а з 1995 року – зі спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство».&lt;br /&gt;<br /> <br /> На початковому етапі становлення кафедра вела навчальний процес на механічному факультеті з матеріалознавства, технології конструкційних матеріалів, основ взаємозаміни і мала лише одну спеціалізовану лабораторію і навчальну майстерню в тимчасовому приміщенні з трьома металорізальними верстатами і одним робочим місцем зварювальника – загальною площею до 50 м2. Нині кафедра здійснює навчальний процес підготовки бакалаврів у 3 навчально-наукових інститутах – механічному, будівництва і архітектури та водного господарства.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У навчально-науковому механічному інституті кафедра забезпечує підготовку бакалаврів за напрямом підготовки «Автомобільний транспорт», спеціалістів та магістрів – зі спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство». Викладачі кафедри здійснюють навчальний процес із професійно-орієнтованих і фахових дисциплін та керує дипломним проектуванням випускників. Щорічно проводяться олімпіади зі спеціальності та з окремих навчальних дисциплін, які викладаються на кафедрі, конкурси на кращий дипломний проект, магістерську наукову роботу. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Кафедра здійснює виховний процес зі студентами напряму підготовки «Автомобільний транспорт» і спеціальності «Автомобілі і автомобільне господарство».&lt;br /&gt;<br /> <br /> При кафедрі з 2000 року діє Центр підготовки та перепідготовки водіїв за на-прямами:<br /> * водій категорій «А», «В», «С», «В – С», «Д», «Е» ;<br /> * водій газобалонного автомобіля ;<br /> * водій автомобіля (автобуса), що здійснює перевезення вантажів та пасажирів в міжнародному автомобільному сполученні.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Матеріальна база кафедри складається із 11 спеціалізованих лабораторій: металознавства, обробки металів різанням, зварювання металів, слюсарно-ливарної, технічних вимірювань, паливно-мастильних матеріалів, двигунів внутрішнього згоряння, ремонту автомобілів, технічної експлуатації автомобілів, технічної діагностики автомобілів, теорії автомобілів і тракторів. Загальна площа – 1448 м2. <br /> Кафедра має сучасний комп’ютерний клас, оснащений 12 робочими місцями.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Лабораторії, навчальні майстерні оснащені автомобільною технікою, верстатами, установками, пристроями, інструментами, матеріалами для проведення лабораторних робіт, практичних занять, навчальних практик. Обладнання лабораторій дає можливість виконувати науково-дослідні роботи та надавати допомогу виробничим організаціям міста і області.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Впродовж існування кафедри одним із пріоритетних напрямків вважалося методичне забезпечення навчального процесу. Зараз кафедра має в своєму доробку повне забезпечення навчального процесу методичними вказівками, навчальними посібниками з грифом Міносвіти та НУВГП, конспектами лекцій.<br /> <br /> == Науково-дослідна робота ==<br /> Науково-дослідна робота колективу кафедри спрямована на поліпшення властивостей матеріалів і сплавів та вдосконалення експлуатації транспортних машин і технології їх ремонту. В кінці 70-х років при кафедрі створена науково-дослідна лабораторія «Технічне обслуговування і ремонт меліоративної техніки». На кафедрі діє аспірантура зі спеціальності «Автомобілі і трактори». Під керівництвом професора Марчука М.М. захищено 5 кандидатських дисертацій.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За роки існування кафедри її викладачі захистили: докторську дисертацію (Ю.В. Морозов), 14 кандидатських дисертацій (Є.М. Фабровський, Ю.П. Ткачук, М.К. Мазепа, А.А. Дьяков, М.М. Марчук, В.Л. Пахаренко, С.В. Ястремський, М.М. Карнаухов, О.П. Рижий, О.А. Веремчук, В.М. Глінчук, О.А. Колесник, Р.М. Марчук, Р.М. Ігнатюк), одержано понад 80 авторських свідоцтв на винаходи та патентів. Результати науково-дослідних робіт співробітників кафедри узагальнені в нормативній технічній документації з експлуатації машин, втілені в конструкторських розробках, опубліковані в наукових працях загальним числом понад 300. Вони доповідались на різного рівня наукових, практичних конференціях, неодноразово експонувались на виставках, відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Монографію Ю.В. Морозова «Методи раціонального вибору і розрахунку конструктивних параметрів паливної апаратури дизелів» використовують організації Литви (Вільнюс) та Росії (Санкт-Петербург), які займаються конструюванням і виготовленням паливної апаратури.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Зараз наукові пошуки кафедри поширились на актуальну тематику з ресурсозбереження. У цьому напрямі опубліковані монографії «Відновлювальні джерела енергії» та «Ринок нафтопродуктів: теорія і практика». Професор М.М. Марчук та старший викладач В.А. Кужій працюють над нормуванням витрат паливо-мастильних матеріалів транспортними та будівельними машинами; доцент М.П. Скочук розглядає проблему ринкових перетворень на автомобільному транспорті; професори В.П. Сахно і М.М. Марчук досліджують шляхи поліпшення показників маневреності, керованості та стійкості автотранспортних засобів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Наукові зв’язки кафедри встановлено зі спорідненими кафедрами ВНЗ Украї-ни, зокрема Національним транспортним університетом (Київ) і Харківським національним автомобільно-дорожним університетом. Кафедра розширює напрями наукових досліджень. Так, зокрема, розроблена теорія транспортомісткості матеріальних потоків, підготовлена низка дисертацій з покращення експлуатаційних властивостей автотранспортних засобів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Успішно співпрацює кафедра із виробничими організаціями Рівного і області, проводить на їх прохання експертні оцінки із металознавства, паливно-мастильних матеріалів, технічного стану автотранспортних засобів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Останній майстер спорту СРСР ==<br /> [[Файл:Гавриш_В.М..jpg|thumb|Василь Михайлович Гавриш]]<br /> Сорок років з нашим університетом пов’язав свою долю Василь Михайлович Гавриш. Маючи вже немалий стаж практичної діяльності у виробництві (після закінчення технікуму механізації та електрифікації сільського господарства) та строкової служби допитливий молодий чоловік вступив до Українського інституту інженерів водного господарства. Ще під час навчання на механічному факультеті він працював у автогосподарстві інституту, а після закінчення навчання отримав диплом з відзнакою та запрошення працювати у науково-дослідному секторі. Там він пройшов шлях від інженера до завідувача технічною групою. А з 1975 року Василь Михайлович – на викладацькій роботі на кафедрі ремонту машин і технології металів – асистент, завідувач лабораторії, старший викладач кафедри. Він співавтор 16 наукових праць, 32 методичних розробок, 4 авторських свідоцтв на винаходи та патентів на корисну модель.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Окрім викладацької роботи, у житті Василя Михайловича було і серйозне захоплення водно-моторним спортом. Багато вільного часу він віддав удосконаленню спортивного човна, на якому подолав не один десяток тисяч кілометрів водними просторами багатьох регіонів тодішнього Союзу – тренуючись і змагаючись.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Його захоплення передалося сину Віктору і їх сімейний екіпаж був неодноразовим призером і переможцем обласних, республіканських та всесоюзних змагань, які проводились у Києві, Запоріжжі, Тарту (Естонія), Москві, Ростові-на-Дону (Росія). &lt;br /&gt;<br /> <br /> Не злічити перемог екіпажу Гавришів і на плесах рідних просторів. А у 1991 році у Ростові-на-Дону, вони стали чемпіонами СРСР і виконали норматив майстрів спорту. Що цікаво – посвідчення і значки майстрів спорту вони отримали вже після розпаду Радянського Союзу. Як жартували друзі та колеги Василя Михайловича, він став останнім майстром СРСР.<br /> == [[Склад кафедри автомобілів та автомобільного господарства]] ==<br /> == Галерея ==<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Кафедра_ААГ_1990.jpg|Кафедра ААГ_1990<br /> Файл:Кафедра_ААГ_2011.jpg|Кафедра ААГ_2011<br /> Файл:Кафедра_ААГ_2015.JPG|Кафедра ААГ_2015<br /> Файл:Кафедра_ААГ_2015(1).JPG|Кафедра ААГ_2015 (1)<br /> Файл:Лаб.робота_Автомоб..JPG|Лабораторна робота <br /> <br /> &lt;/gallery&gt;<br /> '''Кафедра ААГ_1990 (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Пікула М.В., Пахаренко В.Л., Зірук О.В., Марчук М.М., Біцай В.Б., Дьяков А.А., Морозов Ю.В., Мірошник В.О., Мазепа М.К., Фабровський Є.М.<br /> Нижній ряд: Ястремський С.В., Кім Є.К., Ліхачова Т.Є., Ткачук Ю.П.<br /> <br /> '''Кафедра ААГ_2011 (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Гавриш В.М., Карнаух П.В., Пікула М.В., Скібіцький В.І.<br /> Середній ряд: Івасюк П.І., Скочук М.П., Глінчук В.М., Зінь І.В., Кужій В.А., Пахаренко В.Л., Марчук М.М., Рижий О.П., Колодійчук А.К., Колесник О.А., Янчар В.Р., Сидорчук І.М., Веремчук О.А.<br /> Нижній ряд: Тлуховський В.В., Морозюк С.В., Гень О.В., Фабрицький М.А., Зірук О.В., Українець Т.В., Косюр Г.М., Мельничук В.О., Кім Є.К., Ріло І.П., Грицан С.В. <br /> <br /> '''Кафедра ААГ_2015 (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Веремчук О.А., Янчар В.Р., Холодько І.О., Колесник О.А., Глінчук В.М., Зінь І.В., Івасюк П.І., Ігнатюк Р.М., Кужій В.А., Рижий О.П., Морозюк С.В., Марчук Н.М.<br /> Нижній ряд: Стадник О.С., Пікула М.В., Марчук М.М., Українець Т.В., Пахаренко В.Л., Скочук М.П., Марчук Р.М.<br /> <br /> '''Кафедра ААГ_2015 (1) (зліва направо)'''<br /> Верхній ряд: Глінчук В.М., Холодько І.О., Стадник О.С., Веремчук О.А., Зінь І.В., Івасюк П.І., Колесник О.А., Кужій В.А., Морозюк С.В., Марчук Н.М., Янчар В.Р., Ігнатюк Р.М.<br /> Нижній ряд: Рижий О.П., Пахаренко В.Л., Пікула М.В., Українець Т.В., Марчук М.М., Скочук М.П., Марчук Р.М.</div>

ПУХНАСТИЙ ЗАЯ