Відмінності між версіями «Рудик Андрій Вікторович»

Матеріал з Wikiситет
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Створена сторінка: ==Освіта і професійний шлях== thumb|Рудик Андрій Вікторович Закінчив Вінницький...)
 
Рядок 15: Рядок 15:
2010 – 2011 р. – доцент кафедри електротехніки та автоматики Національного університету водного господарства та природокористування;
2010 – 2011 р. – доцент кафедри електротехніки та автоматики Національного університету водного господарства та природокористування;


з 2011 р. – доцент кафедри приладобудування, електротехніки та інформаційних технологій НУВГП.
2011 - 2013 р. – доцент кафедри приладобудування, електротехніки та інформаційних технологій НУВГП;


з 2013 р. – доцент кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП.
2013 - 2019 р. – доцент кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП;
 
з 2019 р. – професор кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП;
==Педагогічна діяльність==
==Педагогічна діяльність==
Викладає дисципліни “Мікросхемотехніка”, “Метрологія” (для спеціальності “Автоматизоване управління технологічними процесами”) та “Радіоелектроніка” (для спеціальностей “Землевпорядкування та кадастр” і “Геоінформаційні системи та прилади”). Постійно є керівником дипломних проектів та робіт, під час роботи у вищих навчальних закладах керував дипломним проектуванням у понад 100 випускників.
Викладає дисципліни “Теоретичні основи електротехніки”, “Цифрова та мікропроцесорна техніка” (для спеціальності "Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка"), "Проектування пристроїв автоматизації" (для спеціальності “Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології”) та “Електротехніка та комп'ютерна електроніка” (для спеціальностей “Інженерія програмного забезпечення”). Постійно є керівником магістерських та бакалаврських робіт, під час роботи у вищих навчальних закладах керував дипломним проектуванням у понад 150 випускників.
==Наукова діяльність==
==Наукова діяльність==
1997 р. – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему “Розробка та дослідження методів та засобів вимірювання фазових і часових параметрів радіосигналів з використанням індуктивних параметричних кіл” за спеціальністю 05.11.08 “Радіовимірювальні прилади”;
1997 р. – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему “Розробка та дослідження методів та засобів вимірювання фазових і часових параметрів радіосигналів з використанням індуктивних параметричних кіл” за спеціальністю 05.11.08 “Радіовимірювальні прилади”;
Рядок 25: Рядок 27:
26.12.2001 р. – отримав вчене звання доцента кафедри радіотехніки і телекомунікацій Вінницького національного технічного університету;
26.12.2001 р. – отримав вчене звання доцента кафедри радіотехніки і телекомунікацій Вінницького національного технічного університету;


є автором однієї монографії, 22 статей в журналах, внесених до переліку ВАК України, 33 матеріалів та тез конференцій, 10 патентів України на винахід, а також 11 навчальних посібників та 6 методичних вказівок.
2018 р. – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук на тему “Наукові основи та принципи побудови приладової системи вимірювання прискорення мобільного робота” за спеціальністю 05.11.01 “Прилади та методи вимірювання механічних величин”;
 
є автором двох монографій, 62 статей в журналах, внесених до переліку ВАК України, 57 матеріалів та тез конференцій, 10 патентів України на винахід, а також 14 навчальних посібників та 23 методичних вказівок.

Версія за 11:28, 14 січня 2020

Освіта і професійний шлях

Рудик Андрій Вікторович

Закінчив Вінницький політехнічний інститут за спеціальністю “Радіотехніка”, отримавши кваліфікацію радіоінженера (1993 р.).

1993 – 1996 рр. – навчання в аспірантурі з відривом від виробництва за спеціальністю “Теоретичні основи радіотехніки” Вінницького держав­ного технічного університету;

1995 – 1997 рр. – асистент кафедри радіотехніки Вінницького державного технічного університету;

1997 – 1999 рр. – старший викладач кафедри радіотехніки Вінницького державного технічного університету;

2000 – 2005 рр. – доцент кафедри радіотехніки Вінницького національного технічного університету;

2005 – 2010 рр. – доцент кафедри інформаційних систем та обчислювальних методів Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука;

2010 – 2011 р. – доцент кафедри електротехніки та автоматики Національного університету водного господарства та природокористування;

2011 - 2013 р. – доцент кафедри приладобудування, електротехніки та інформаційних технологій НУВГП;

2013 - 2019 р. – доцент кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП;

з 2019 р. – професор кафедри автоматизації, електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій НУВГП;

Педагогічна діяльність

Викладає дисципліни “Теоретичні основи електротехніки”, “Цифрова та мікропроцесорна техніка” (для спеціальності "Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка"), "Проектування пристроїв автоматизації" (для спеціальності “Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології”) та “Електротехніка та комп'ютерна електроніка” (для спеціальностей “Інженерія програмного забезпечення”). Постійно є керівником магістерських та бакалаврських робіт, під час роботи у вищих навчальних закладах керував дипломним проектуванням у понад 150 випускників.

Наукова діяльність

1997 р. – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему “Розробка та дослідження методів та засобів вимірювання фазових і часових параметрів радіосигналів з використанням індуктивних параметричних кіл” за спеціальністю 05.11.08 “Радіовимірювальні прилади”;

26.12.2001 р. – отримав вчене звання доцента кафедри радіотехніки і телекомунікацій Вінницького національного технічного університету;

2018 р. – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук на тему “Наукові основи та принципи побудови приладової системи вимірювання прискорення мобільного робота” за спеціальністю 05.11.01 “Прилади та методи вимірювання механічних величин”;

є автором двох монографій, 62 статей в журналах, внесених до переліку ВАК України, 57 матеріалів та тез конференцій, 10 патентів України на винахід, а також 14 навчальних посібників та 23 методичних вказівок.